Полоцька операція

Полоцька операція Полоцкая операция
Операція «Багратіон» Німецько-радянська війна
Радянські війська входять до Полоцька. 4 липня 1944 року Радянські війська входять до Полоцька. 4 липня 1944 року
Дата: 29 червня — 4 липня 1944 Місце: Полоцьк, Вітебська область, БРСР Результат: перемога радянських військ Територіальні зміни: військами Червоної армії визволені від нацистів райони північно-західної Білоруської РСР, зокрема Полоцьк
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Баграмян І. Х. Бєлобородов О. П. Малишев П. Ф. Чистяков І. М. Людников І. І. Папивин М. П.	К. Гансен П. Лаукс Ф. Кошлінг Г.-Г. Райнгардт Р. Вутманн К. Гільперт Р. фон Грейм
Військові формування
1-й Прибалтійський фронт * 6-та гвардійська армія * 43-тя армія * 4-та ударна армія * 1-й танковий корпус	Група армій «Центр» * 16-та армія * частини 3-ї танкової армії * частини 6-го повітряного флоту

Полоцька операція (рос. Полоцкая операция) — фронтова наступальна операція радянських військ 1-го Прибалтійського фронту (командувач генерал армії Баграмян І. Х.) на лівому фланзі групи армій «Центр» на другому етапі загального стратегічного наступу радянських військ у Білорусі літом 1944 року.

Історія

Співвідношення сторін

СРСР

• 1-й Прибалтійський фронт (командувач генерал армії Баграмян І. Х.)
  • 43-тя армія (командувач генерал-лейтенант Бєлобородов О. П.)
  • 4-та ударна армія (командувач генерал-лейтенант Малишев П. Ф.)
  • 6-та гвардійська армія (командувач генерал-лейтенант Чистяков І. М.)
  • 1-й танковий корпус (командир генерал-лейтенант танкових військ Бутков В. В.)
  • 3-тя повітряна армія (командувач генерал-лейтенант авіації Папивин М. П.).
• з'єднання авіації далекої дії

Зовнішні зображення
	Карта Полоцької операції

Німеччина

• 16-та армія (командувач генерал артилерії К. Гансен, з 3 липня 1944 року генерал від інфантерії П. Лаукс)
  • X армійський корпус (командир генерал від інфантерії Ф. Кошлінг)
  • I армійський корпус (командир генерал від інфантерії К. Гільперт)
• 3-тя танкова армія (командувач генерал-полковник Г.-Г. Райнгардт)
  • IX армійський корпус (командир генерал від інфантерії Р.Вутманн)
• частини 6-го повітряного флоту (командувач генерал-полковник Р. фон Грейм)

Передумови

Після успішного проведення Вітебсько-Оршанської, Могильовської та Бобруйської операцій війська 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і правого крила 1-го Білоруського фронтів оточили і знищили в районах Вітебська, Орші, Могильова і Бобруйська 13 німецьких дивізій. Крім того, вони завдали серйозної поразки в живій силі та техніці двом піхотним і трьом танковим дивізіям, перекинутим до Білорусі з інших ділянок. Оборона противника була прорвана в смузі шириною 520 км, а глибина просування радянських військ на захід склала 90 — 150 км.

Командувач військами 1-го Прибалтійського фронту генерал армії І. Х. Баграмян вирішив для оволодіння Полоцьким укріпленим районом залучити дві армії. Він наказав командувачу 4-ї ударної армії генерал-лейтенанту П. Ф. Малишеву вести наступ в обхід Полоцька з півночі, а командувачу 6-ї гвардійської армії генерал-лейтенанту І. М. Чистякову — з півдня і південного заходу, задіявши для цього тільки частину сил. Основні сили цієї армії спільно з 43-ю армією генерал-лейтенанта О. П. Бєлобородова призначалися для завдавання ударів на Браслав і Глибоке. Командиру 1-го танкового корпусу генерал-лейтенанту В. В. Буткову було наказано захопити Глибоке, після чого сприяти 6-й гвардійській армії.

У смузі прориву на той час діяли 87-ма, 205-та, 24-та, 290-та, 389-та і 81-ша піхотні дивізії, 4 охоронних, 6 саперно-будівельних, 4 штрафних батальйони і школа унтер-офіцерів.

Хід операції

Вранці 29 червня 1944 року після 40-хвилинної артилерійської підготовки війська 4-ї ударної та 6-ї гвардійської армій розпочали наступ. Але протягом дня просунутися значно вперед не змогли через сильний опір противника на підготовлених оборонних рубежах.

Побувавши 30 червня на східних і південно-східних підступах до Полоцька, генерал армії І. Х. Баграмян дійшов висновку, що його штурм необхідно провести одночасно з різних сторін, щоб позбавити командування ворога можливості здійснення маневру і послідовного посилення різних ділянок. Тому він наказав генерал-лейтенанту І. М. Чистякову залучити для виконання цього завдання не менше двох стрілецьких корпусів — 22-й і 23-й гвардійські, які у взаємодії з 4-ї ударної армії повинні були оволодіти містом до кінця 1 липня.

Вранці 1 липня з'єднання 6-ї гвардійської і 4-ї ударної армій завдали удари по напрямах, що сходяться, на Полоцьк. До пізнього вечора радянські війська подолали від 4 до 20 км, але тільки в смузі 22-го гвардійського стрілецького корпусу генерал-майора А. І. Ручкіна змогли вийти на ближні підступи до міста. Наступного дня вони увірвалися на його східну околицю. Одночасно Полоцька досягла 51-ша гвардійська стрілецька дивізія зі складу 23-го гвардійського стрілецького корпусу (генерал-лейтенант А. М. Єрмаков). Відбиваючи контратаки противника, вона очистила всю лівобережну частину міста і в ніч на 3 липня вийшла до Західної Двіни.

Водночас, з'єднання 4-ї ударної армії не встигли перерізати шляхи відходу противника з міста, й тому розгромити повністю полоцьке угруповання німців не вдалося. Німецькі 81-ша, 290-та і 24-та піхотні дивізії, які зазнали серйозних втрат, зуміли уникнути оточення і відійшли в північно-західному напрямку.

1 липня частини 2-го гвардійського стрілецького корпусу (генерал-лейтенант О. С. Ксенофонтов) 6-ї гвардійської армії за сприяння 1-го танкового корпусу звільнили Германовичі. Через два дні у взаємодії з 92-м стрілецьким корпусом (генерал-майор Н. Б. Ібянскій) війська 43-ї армії оволоділи Глибоке. До кінця 4 липня з'єднання двох армій, переслідуючи ворога, що відходив, вийшли на рубіж — озеро Дрив'яти, озеро Нароч, забезпечивши з півночі успішний наступ військам 3-го Білоруського фронту. За 6 днів вони просунулися вперед на відстань від 120 до 140 км із середнім темпом 20 — 25 км на добу. Якщо початковим планом операції передбачалося на десятий — одинадцятий день наступу вийти на рубіж Зелений Городок, Крулевщіна, то в реальності це завдання 1-й Прибалтійський фронт виконав значно раніше. Зокрема, в центрі і на лівому крилі на одинадцятий день операції його війська перебували вже в 60 — 90 км на захід від зазначеного кордону.

Підсумки операції

В результаті проведення Полоцької наступальної операції війська 1-го Прибалтійського фронту звільнили до 5 тис. населених пунктів, у тому числі Полоцьк, Глибоке, Докшиці, Дісна, завдали противнику значних втрат в людях і бойовій техніці. Вони взяли в полон близько 7 тис. осіб, захопили 311 гармат, 83 міномети, 1093 кулемети, 1866 автомашин, склади з різним військовим майном. Основне завдання — ізолювати групу армій «Центр» — було вирішене, що сприяло успішному проведенню Мінської наступальної операції.

Див. також

• Битви та операції німецько-радянської війни
• Оборона Полоцька
• Петриковський десант
• Дорошевичинський десант
• Оршанська операція
• Штурм Полоцька (1633)

Література

• Исаев А. В. Операция «Багратион». «Сталинский блицкриг» в Белоруссии — М.: Яуза: Эксмо, 2014. — ISBN 978-5-699-72841-1
• В. В. Бешанов. Десять сталинских ударов. — стр. 414—423 — М.: Харвест, 2004 — ISBN 985-13-1738-1
• Zaloga, S. Bagration 1944: The Destruction of Army Group Centre, Osprey Publishing, 1996, ISBN 978-1-85532-478-7
• Glantz, David M., and Harold S. Orenstein. 2001. Belorussia 1944: the Soviet General Staff study. London: Frank Cass.

Джерела

• Полоцкая наступательная операция (29 июня — 4 июля) 1944 г. на encyclopedia.mil.ru. (рос.)
• Полоцкая операция(рос.)
• Полоцкая наступательная операция, 29 июня — 4 июля 1944 г.
• Полоцкая наступательная операция