Полоцький Софійський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полоцький Софійський монастир
Руїни Софійського монастиря (1889—1891)

Статусне існує
Країна Білорусь
РозташуванняПолоцьк, Вітебська область
КонфесіяРуська Унійна Церква
Орденська приналежністьВасиліяни
Тип будівлімонастир
Архітектурний стильВіленське бароко
АрхітекторЙоган-Кристоф Глаубіц
Станмонастир знищений

Полоцький Софійський монастир василіян — неіснуючий василіянський монастир при унійному архикатедральному соборі святої Софії в м. Полоцьк (Білорусь). Стояв на правому березі Двіни, на Верхньому Замку. Збудований для монахів-василіян. Пам'ятка архітектури віленського бароко.

Утворював єдиний архітектурний ансамбль із соборною церквою Святої Софії. На початку XX ст. влада Російської імперії зруйнувала монастирські корпуси.

Історія

[ред. | ред. код]

Унійний Софійський монастир у Полоцьку існував при Соборі святої Софії з початку XVII ст. (історик Василіянського Чину о. Михайло Ваврик подає дату 1653 рік), проте остаточно василіяни закріпилися при катедрі щойно у період відносного спокою, пов'язаного із Андрусівським перемир'ям.

11 липня 1705 року московські вояки і цар Петро І вбили в архикатедральному храмі святої Софії чотирьох василіян Полоцького Софійського монастиря. Упродовж 1705—1711 років пограбований москалями монастир стояв пусткою, а в соборі був склад боєприпасів і військової амуніції. 1 травня 1710 року боєприпаси вибухнули і перетворили собор у руїни[1].

У середині XVIII ст. поруч з відновленим собором архітектор Йоган-Кристоф Глаубіц побудував монументальний монастирський корпус.

У XVIII ст. у цьому монастирі завжди проживало багато ченців, оскільки тут існували студії для василіян (свого роду невелика монаша семінарія). Так, наприклад, у 1745 році було 9 слухачів філософії; у 1754 всіх ченців було 20, а з них 3 богослови і 6 філософів[2]; у 1772 році — всіх 35, 1774 — всіх 41. У наступному столітті кількість ченців у монастирі дещо зменшилась: 1804 — 17 священиків і 6 студентів, 1828 — 6 священиків і 5 студентів. З 1806 року при монастирі діяла також семінарія для єпархіального клиру, у якій спочатку навчали василіяни, але після 1828 року їх усунуто.

Після скасування Берестейської унії в 1839 році влада Російської імперії насильно відібрала монастир і передала його Московському патріархату.

Пізніше будівлі монастиря прийшли в занепад і на початку XX ст. (до 1912 року) російська влада знищила пам'ятку.

Настоятелі

[ред. | ред. код]

Польський історик Ян Марек Ґіжицький (Wołyniak) у статті «Bazyljańskie klasztory unickie w obrębie prowincji Białoruskiej»[3] подає відомості про настоятелів Полоцького Софійського монастиря:

Архітектура

[ред. | ред. код]

Пам'ятка архітектури віленського бароко.

Галерея

[ред. | ред. код]

Історична графіка

[ред. | ред. код]

Історичні фотографії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Собор Святой Софии, Премудрости Божией, в Полоцке / Исторические справки / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 2 травня 2018.
  2. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 95.
  3. Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie… — S. 185—192, 269—273.
  4. Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie… — S. 270.

Джерела

[ред. | ред. код]