Полтава (броненосець)
| «Полтава» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений броненосець | |
| Держава прапора |  Російська імперія Японська імперія
| |
| Корабельня | Нове адміралтейство, Санкт-Петербург | |
| Закладено | 15.02.1892 року | |
| Спущено на воду | 25.10.1894 року | |
| Введено в експлуатацію | 03.06.1900 року | |
| Виведений зі складу флоту | 03.06.1924 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 11500 т | |
| Довжина | 112,5 м | |
| Ширина | 21,3 м | |
| Осадка | 8,6 м | |
| Бронювання | головний пояс 368—254 мм, верхній пояс 127 мм, траверси 229—203 мм, броньова палуба 76—51 мм, башти головного калібру 254 мм, середнього — 127 мм; рубка 229 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | паротурбинна — дві головні вертикальні парові машини, 14 котлів | |
| Гвинти | 2 чотирьохлопатеві діаметром 4,5 м | |
| Потужність | 11 255 к.с. | |
| Швидкість | 16,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 3750 миль | |
| Екіпаж | 662 (у тому числі 21 офіцер) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 305-мм, 12 × 152-мм, 12 × 47-мм, 28 × 37-мм гармат, 2 × 63,5-мм (десантні) | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 × 381-мм торпедних апаратів, 50 морських мін загородження | |
«Полта́ва» — ескадрений броненосець. Головний корабель серії з трьох броненосців, побудованих в кінці XIX сторіччя для Балтійського флоту. Корабель порт-артурської ескадри (1900—1904). З 1905 по 1916 рік перебував в складі японського імперського флоту під ім'ям «Танґо». В 1916 році викуплений Росією, перекласифікований в лінкор і отримав назву «Чесма».
Історія проекту[ред. | ред. код]
Рішенням Морського міністерства Росії 20 травня 1882 року була прийнята 20-річна суднобудівна програма, в якій віддавалася перевага будівництву броненосоного флоту (всього планувалося побудувати 24 броненосці), однак в подальшому вона неодноразово переглядалася, зокрема в бік скорочення кількості броненосців на користь міноносних сил. Але в 1890 році було відновлене будівництво броненосців і броненосних крейсерів на Балтиці у зв'язку з швидким збільшенням німецького флоту[1].
У 1894—1895 роках в Новому адміралтействі (Санкт-Петербург) були спущені на воду три броненосці типу «Полтава»: «Полтава», «Севастополь» і «Петропавловськ». Прототипом для кораблів даного типу був броненосний корабель «Наварін» (1891), однак нові кораблі відрізнялися тим, що на них 12 152-мм гармат 8 розташовувалися не у верхньому казематі, а в чотирьох бортових двохгарматних баштах. Таким чином збільшувалася їх живучість і зростали кути обстрілу. Крім того, в порівнянні з попередниками, кораблі мали більший темп стрільби артилерії середнього калібру, кращі швидкісні і морехідні характеристики[1].
Будівництво корабля[ред. | ред. код]
«Полтава» був закладений 7 травня 1892 року на верфі Нового адміралтейства в Санкт-Петербурзі в присутності імператора Олександра III, спадкоємця престолу цесаревича Миколи Олександровича та керуючого Морським відомством великого князя Олексія Олександровича. Фактично ж роботи на стапелі ропочалися ще в лютому. Будівництвом керували корабельні інженери М. І. Янковський та І. Є. Леонтьєв. Спуск на воду відбувся 25 жовтня 1894 року, проте ходові випробування розпочалися лише 3 вересня 1898 року, причому на кораблі все ще не була встановлена вся артилерія, крім гармат головного калібру. На ходових випробуваннях корабель розвинув максимальний хід в 16,5 вузлів, а середня швидкість склала 16,29 вузлів при потужності машин 11255 к.с.. Артилерійські випробування відбулися тільки в червні 1900 року перед відправкою корабля на Далекий Схід[2].
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
Порт-артурська ескадра[ред. | ред. код]
Восени 1900 року «Полтава» здійснила міжтеатровий перехід на Далекий Схід, обстановка на якому всі загострювалася. В Порт-Артур корабель прибув 30 березня 1901 року і надалі брав участь у всіх маневрах і походах. У гонці броненосців Наґасакі — Порт-Артур з 30 вересня по 2 жовтня 1902 року, броненосець пройшов понад 600 миль без зупинок і поломок з середньою швидкістю 13—14 вузлів[3].
Російсько-японську війну корабель зустрів під командуванням капітана 1 рангу Івана Петровича Успенського, екіпаж нараховував 631 офіцерів і нижніх чинів. Перший бій корабель прийняв 26—27 січня 1904 року під час нічного нападу японських міноносців на рейд Порт-Артура. Броненосець не постраждав, хоча попадання в нього були.
У ніч на 14 березня паровий катер з «Полтави» метальною міною потопив один з японських брандерів.
.jpg)
Коли командування обороною ухвалило рішення посилити берегові батареї гарматами з кораблів, «Полтава» обладнала четирьохгарматну 152-мм батарею на Перепелиній горі. Вогневу підтримку військам надавали і гармати головного калібру броненосця: з стоянки в бухті Тахе «Полтава» обстрілювала батареї і кораблі противника. «Полтава» брала участь і в невдалих спробах прориву японської морської блокади 10 червня і 28 липня. Під час бою в Жовтому морі, броненосець «Полтава» відбиваючи атаки японської ескадри адмірала Деви, отримав декілька пробоїн і низку серйозних ушкоджень: на «Полтаві» було виведено з ладу п'ять 152-мм і вісім 47-мм гармат, загинуло 12 членів екіпажу[2] [3].
В подальшому «Полтава» використовувалася як плавуча батарея і обороняла ділянку від річки Лунхе до укріплення № 4. 7 серпня для відбиття чергового штурму з «Полтави» була відправлена на берег десантна рота — 197 матросів[3].
22 листопада 1904 року внаслідок попадання в лівий борт 280-мм снаряда на «Полтаві» виникла сильна пожежа і вибух полузарядів головного калібру, в результаті чого корабель сів на ґрунт, занурившись майже до верхньої палуби. Залишки екіпажу взяли участь в останніх боях за Порт-Артур на березі[2] [3].
У ВМС Японії[ред. | ред. код]
8 липня 1905 року японці підняли «Полтаву» і 21 липня включили в склад флоту під назвою «Танґо». У 1907 році її відбуксирували на верф у Майдзуру, де корабель був відремонтований і модернізований: була капітально відремонтована головна енергетична установка, відремонтовані корпус і елементи надбудови, донно-забортна арматура і рангоут, модернізоване озброєння. 305-мм російські гармати головного калібру були замінені на англійські системи Армстронга. 305-мм і 152-мм гармати отримали оптичні приціли. З малокаліберної артилерії на кораблі залишилися лише чотири 47-мм гармати, усі інші замінені вісьма 75-мм гарматами. були зняті і надводні торпедні апарати[4].
Після модернізації «Танґо» увійшов до бойового складу флоту в 1909 році як броненосець берегової оборони 1 класу і виконував функції навчального корабля. Екіпаж був збільшений до 750 осіб[2].
Лінкор «Чесма»[ред. | ред. код]
Після початку Першої світової війни російський уряд розпочав переговори з Японією щодо передачі кораблів-трофеїв. В 1916 році японці погодилися продати три колишні російські кораблі, які вже були виведені зі складу флоту «Танґо», «Сагамі» яп. 相模 (колишній «Пересвет») і «Сою» яп. 宗谷 (колишній «Варяг») за 15,5 млн рублів[5] .
Кораблі прибули у Владивосток 21 березня 1916 року. Останні два отримали свої первинні назви і були класифіковані як крейсери, а «Танго» перейменували в «Чесма» і зарахували в клас лінійних кораблів: ім'я «Полтава» вже носив один з російських дредноутів. Екіпаж корабля був укомплектований моряками Чорноморського флоту, а командиром призначений капітан 1 рангу Василь Нілович Черкасов[2].
На «Чесмі» модернізовані пристрої заряджання головного калібру, баштові установки середнього калібру, 75-мм гармати замінені японськими 76-мм, встановлені відповідні часу прилади управління стрільбою і внутрішньокорабельного зв'язку. 30 травня корабель здійснив вихід в море для перевірки машин і артилерії[4].
Після ремонту і модернізації з трьох кораблів був сформований загін суден особливого призначення, який очолив контр-адмірал Бестужев-Рюмін розпочав міжтеатровий перехід. 19 червня «Чесма» розпочала перехід за маршрутом Владивосток — Гонконг — Сінгапур — Сейшельські острови — Аден — Порт-Саїд — Александрія. У вересні корабель приєднався до середземноморського флоту Антанти, де брав участь у захопленні флоту Греції.
Після завершення операції «Чесма» отримала вказівку прямувати в Олександрівськ-на-Мурмані в склад флотилії Північного льодовитого океану — на прорив у Чорне море або на Балтику шансів не було[2].
3 січня 1917 року «Чесма» кинула якір в порту Олександрівськ і через 5 днів була зарахована до флотилію Північного Льодовитого океану. В подальшому лінкор був частково роззброєний, в бойових діях участі не брав. 3 червня 1924 року зданий у Відділ фондового майна Архангельського порту для переробки на метал.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Москва : Эксмо, 2003. — Т. І. Галеры, парусники, броненосцы. Часть 3. Период паровых броненосных флотов. — ISBN 5-699-04856-1 (рос.)
- ↑ а б в г д е С. В. Сулига. Эскадренные броненосцы типа «Полтава» — Москва : Эксмо, 2005. — ISBN 5-699-13053-5 (рос.)
- ↑ а б в г Виктор Шестаков. Русско-японская Полтава. Сайт «Хронос: всемирная история в интернете» (рос.)
- ↑ а б А. Б. Широкорад. Корабельная артиллерия Российского флота 1867—1922 гг. Морская коллекция. 2—1997 (рос.)
- ↑ Героическая и трагическая судьба крейсера «Варяг» (исторический экскурс) (рос.)
| |||||||||||||
