Вулиця Полтавський Шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Полтавський шлях (Харків))
Jump to navigation Jump to search
Полтавський Шлях
Харків
Вид на Полтавський Шлях з Університетської гірки
Вид на Полтавський Шлях з Університетської гірки
Місцевість Залопань, Південний Вокзал, Холодна Гора
Район

Новобаварський

Холодногірський
Історичні відомості: колишні назви
Єкатеринославська
радянського періоду (українською) Якова Свердлова
Загальні відомості
Протяжність ~7650 м
Координати початку 49°59′19″ пн. ш. 36°13′35″ сх. д. / 49.98861° пн. ш. 36.22639° сх. д. / 49.98861; 36.22639
Координати кінця 49°57′49″ пн. ш. 36°07′48″ сх. д. / 49.96361° пн. ш. 36.13000° сх. д. / 49.96361; 36.13000
Поштові індекси 61034, 61052, 61064, 61093, 61098, 61177 [1]
Транспорт
Найближчі станції метро Холодна гора
Автобуси Автостанція «Холодна гора»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 198
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Полтавський Шлях у Вікісховищі

Полта́вський Шлях — одна з найстаріших вулиць Харкова. З'єднує центр міста з Південним вокзалом, Холодною Горою, Залютино. Вулиця йде по межі між адміністративними районами міста. Парна сторона відноситься до Холодногірського району, непарна — до Новобаварського.

Виникла наприкінці XVII століття як дорога з харківської фортеці до Полтави — звідси і назва. На вулицю в сучасному розумінні цього слова Полтавський Шлях перетворився лише в другій половині XVIII століття, коли було прийнято план забудови міста. У 1804 році, коли всі харківські вулиці дістали сталі назви, Полтавський Шлях, забудований тоді дерев'яними будинками до Холодної гори, було названо «Єкатеринославська вулиця» (назва вживалася до 1919 року).

Наприкінці XIX століття Екатеринославська вулиця стала однією з найважливіших артерій міста, на ній було розміщено будинки губернатора та заможних міщан, насаджено сквер, збудовано перший у Харкові оперний театр (будівля не збереглася) та в 1905 році відкрито перший у Російській імперії кінотеатр «Боммер» (зберігся і функціонує досі). У 1882 році вулицею було прокладено першій у Харкові маршрут кінного трамваю («конки»).

На шляху розташована автостанція «Холодна гора».

Назва[ред.ред. код]

Оскільки вулиця виникла в останній чверті XVII століття як дорога на Полтаву, то довгий час носила назву Полтавської. З XVIII ст. додалась ще дорога на Новоросію, і, ще пізніше, на Катеринослав. Відповідно, вулицю називали водночас Полтавською і Новоросійською, а врешті решт за нею надовго закріпилась назва Єкатеринославської.
В березні 1919 р. вулиці присвоєне ім'я Якова Свердлова. Вже після здобуття Україною незалежності, у 1996 р. вулиці фактично була повернена первісна назва — Полтавський Шлях.

Будинки[ред.ред. код]

На вулиці Полтавський Шлях розташовано більше 20 будинків-пам'яток архітектури Харкова.

Буд. № 1
Буд. № 13
Буд. № 46
Буд. № 53/55
  • Будинок № 1 — прибутковий будинок гірничого інженера П. І. Іванова і кінотеатр «Міньйон». Арх. Ф. А. Томсон, близько 1875 р.
  • Будинок № 3 — будинок колишньої садиби Кузіних. Арх. імов. Є. О. Васильєв, А. А. Тон, 1826 р. Житловий будинок.
  • Будинки № 7, 9, 11 — житлові будинки XIX — початку XX ст. Архітектори невідомі.
  • Будинок № 13 — садибний будинок. Арх. А. А. Тон, 1832 р. У цьому будинку в 1919 р. розміщався Харківський штаб Частин особливого призначення, які призначалися для боротьби з антибільшовицькими виступами населення.
  • Будинок № 17 — відомо, що у 1869 р. тут розташовувалася Харківська міська дума.
  • Будинок № 19 — житловий будинок. Арх. І. П. Гінш, 1889 р.
  • Будинки № 21, 23/25 — музичне училище в ансамблі 4-х будинків. Арх. невідомий, с. XIX ст. Побудовано затак званими «зразковими проектами». Нині установа і житлові будинки.
  • Будинок № 22 — житловий будинок. Арх. В. А. Естрович , 1914 р.
  • Будинок № 22-а — прибутковий будинок. Арх. Б. М. Корнєєнко , 1910 р.
  • Будинок № 26 — прибутковий будинок. Арх. І. І. Загоскін , 1911 р.
  • Будинок № 29 — житловий будинок. Арх. невідомий, 1893 р.
  • Будинок № 31 — житловий будинок. Арх. Б. І. Гершкович, 1916 р. Колишній прибутковий будинок «Динамо».
  • Будинок № 35 — житловий будинок. Арх. З. Ю. Харманський, 1901 р. будинок не використовується і руйнується. Належав Російсько-американській гумовій мануфактурі «Трикутник».
  • Будинок № 46 — житловий будинок. Арх. С. П. Тимошенко, 1912 р. Установа.
  • Будинок № 47/49 — житловий будинок і приватна клініка. Арх. В. А. Естрович, 1914 р.
  • Будинок № 50 — будівля найстаршої на території України Залопанської пожежної частини. Арх. А. М. Алфьоров, 1857 р. Реконструкція арх. Б. М. Корнєєнка у 1906 — 08 рр. Пожежна частина № 3.
  • Будинок № 51 — житловий будинок. Арх. С. П. Тимошенко, 1913 р.
  • Будинок № 52 — мебльовані кімнати. Арх. Г. Я. Стрижевський, 1883 р. Реконструкція М. І. Дашкевича.
  • Будинок № 53/55 — житловий будинок. Арх. З. Ю. Харманський, 1912 р.
  • Будинок № 57 — торговий дім. Арх. Ю. С. Цауне, 1906 р.
  • Будинок № 67 — житловий будинок. Арх. О. В. Гамаженко, Є. Н. Сердюк, 1912 р.
  • Будинок № 124 — Свято-Озерянська Церква. Арх. В. Х. Нємкін, 1901 р.

Державні та комунальні установи[ред.ред. код]

Буд. № 11
Буд. № 50. Пожежна частина
  • № 11 — Громадська приймальня Харківського міського голови у Новобаварському районі;[2]

Управління житловно-коммунального господарства та ін. комунальні установи й служби.

  • № 13/15 — Новобаварський об'єднаний районний військовий комісаріат.
  • № 19 — Фінансове управління.
  • № 20 — Холодногірський районний суд м. Харкова.[3]
  • № 45 — Новобаварський районний суд м. Харкова.[4] Будівля була зведена у XIX ст. як Головна Харківська складочна митниця. Арх. невідомий.
  • № 46 — Підрозділ державної виконавчої служби, Холодногірський район;

Санітарно-епідеміологічна станція Холодногірського району м. Харкова.[5]

  • № 50 — Харківське районне управління МНС;[6]

Підрозділ МНС ПДПЧ-3.

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Заклади культури[ред.ред. код]

Буд. № 184. Будинок офіцерів
Буд. № 18. Харківський театр для дітей та юнацтва
  • № 6 — кінотеатр «Боммер».[8] Перший у Харкові «сінематограф», був побудований у 1906 р. за проектом Б. М. Корнєєнка, у дворі цього будинку. Також тут працював фотограф А. К. Федецький.
  • № 18 — Харківський театр для дітей та юнацтва (колишня назва «Харківський театр юного глядача»).[9] На початку XX ст. у цій будівлі розташовувався театр «Машель».
  • № 118 — в цьому будинку розташовані 2 бібліотеки — Центральна дитяча бібліотека Холодногірського р-ну і бібліотека-філія № 11 для дорослих ЦБС Холодногірського району м. Харкова.[10]
  • № 184 — 9-й гарнізонний будинок офіцерів.[11]

Храми[ред.ред. код]

Буд. № 44. Свято-Димитрівський храм
Свято-Димитрівський храм після реконструкції Ловцова М.І. (не пізніше 1900 року)
  • № 44 — Свято-Димитрівський храм Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Кам’яний храм побудовано у 1808 році на місці дерев’яної церкви яка згоріла у 1804 році. Храм на початку 1840-х років було розширено, та добудовано звінницю. У 18851896 роках храм було перебудовано за проектом Ловцова М.І.. У 1930 році храм було закрито, а у 1935 році його будівлю було перебудовано і частково зруйновано (знищені бані й дзвіниця). З 1992 року у будинку (на той час кінотеатр «Спорт») відновилися богослужіння. До 1999 року майже вся територія колишнього храму відійшла до УАПЦ. Територія храму відбудовується.
  • № 124 — Свято-Озерянська церква.

Парки і сквери[ред.ред. код]

Пам'ятник пожежникам
  • Між вулицями Різдвяна і Ярославська забудова Полтавського Шляху утворює невелику площу шестикутної форми, на якій влаштовано сквер. Така форма забудови вулиці спричинена заболоченим озерцем, яке колись існувало на цьому місці. У середині XIX ст. при будівництві мостової озеро засипали й насадили сквер. У 1958 р. у сквері було поставлено пам'ятник Я. Свердлову (ск. Я. І. Рик, арх. А. П. Павлов). У ніч на 11 квітня 2015 р. невідомі особи зруйнували пам'ятник.[12]
  • Поруч із Пожежною частиною № 3 (буд. № 50) розташований Сквер Пожежників з пам'ятником, присвяченим пожежникам, які загинули при виконанні службового обов'язку (ск. М. Ф. Овсянкін, арх. Ю. М. Шкодовський).
  • Поруч зі ст. м. «Холодна Гора», відрізаний від вулиці торговельним центром, розташований сквер ім. О. І. Мещанінова, професора, доктора медичних наук. У 2006 р. у сквері було відкрито пам'ятник-погруддя лікареві, який у роки окупації Харкова під час ІІ Світової війни, спромігся відкрити на базі 9-ї міської лікарні відділення Червоного Хреста. Багато поранених військовополонених червоноармійців були врятовані Мещаніновим від концтабору.[13]
  • Біля Будинку офіцерів (буд. № 184) розташований невеликий сквер.
  • Перед поворотом на Залютинську вулицю розташований парк «Юність», відкритий у 1978 р. (арх. Ю. Г. Шуліка, А. І. Зобенко, С. Д. Мискова і студенти художньо-промислового інституту).
  • Там, де Полтавський Шлях перетинає річку Уди, розташований Новобаварський гідропарк, започаткований у 1967 р. (арх. Г. С. Маяк). Русло річки було розширено і, таким чином, створене Новобаварське водосховище.

Інженерні споруди[ред.ред. код]

Меморіальна дошка в пам'ять подвига Магомета Караєва
  • Перед початком Полтавського Шляху розташований Лопанський міст, який з'єднує вулицю з Сергіївським майданом.
  • В районі ст. «Харків-Пасажирський» над залізничними коліями розташований Холодногірський шляхопровід ім. Магомета Караєва. Побудований у 1954 р. за проектом арх. А. М. Мацкевича, на місці підірваного в 1941 р. шляхопровода.
  • Залютинський міст, через струмок Залютин. Побудований у 1971 р.
  • Гуківський міст, через річку Уди. Побудований у 1952 р.
  • Підземний пішохідний перехід поруч з будинком № 56 (раніше Будинок побуту «Центральний»), з торговельними й офісними приміщеннями. Побудований у 1972 р. Нині торговельний центр «Підземне місто».
  • Підземний пішохідний перехід поруч з № 192 (інститут танкових військ). Будівлі інституту розташовані з обох боків вулиці, і перехід забезпечує зручний зв'язок між ними.

Транспорт[ред.ред. код]

Полтавський Шлях зв'язує центр міста з Південним вокзалом, Холодною Горою і далі прямує до розв'язки на перетині з Харківською окружною дорогою. Вулицею проходить автошлях міжнародного значення М03, який веде на Полтаву та Київ.

Сьогодні вулицею Полтавський шлях проходять трамвайні маршрути :

  • 3 — Залютино — Полтавський Шлях — вул. Греківська — вул. Москалівська — Новожаново. Неподалік на Залютинській вулиці розташована кінцева зупинка «Залютино» з трамвайним кільцем;
  • 5 — Південний вокзал — вул. Одеська;
  • 6 — Південний вокзал — Полтавський Шлях — просп. Московський — Салтівське шосе — 602-й м/р;
  • 7 — Новоселівка — Південний вокзал — Просп. Перемоги.

Автобусні маршрути:

  • 11е — Комсомольске шосе (вул. Цементна) — 602-й м/р (Медкомплекс);
  • 34е — Ст. м. «Холодна Гора» — Григорівське шосе — просп. Любові Малої — Ст. м. «Холодна Гора»;
  • 43е — Ст. м. «Холодна Гора» — Залютино (Пансіонат)
  • 67е — Ст. м. «Центральний ринок» — вул. Доватора — Новоселівка (вул. Баварська);
  • 75е — Ст. м. «Холодна Гора» — просп. Любові Малої — Завод «Надія»;
  • 112е — Ст. м. «Центральний ринок» — вул. Конєва — Новоселівка;
  • 209е — Ст. м. «Холодна Гора» — Лідне;
  • 220е — Ст. м. «Холодна Гора» — Сел. «Перемога» (Пилипівка)
  • 237е — Ст. м. «Холодна Гора» — Липовий Гай;
  • 238е — Пл. Конституції — Просп. Дзюби;
  • 244е — Ст. м. «Холодна Гора» — наб. Червоношкільна — Станція Основа;
  • 254е — Залютино (Пансіонат) — Благовіщенський собор (Центральний ринок);
  • 258е — вул. Академіка Богомольця — Просп. Слави (вул. Золочівська);
  • 282е — Ст. м. «Холодна Гора» — Новоіванівський мост — вул. Новгородська — ТРК «Караван» (Олексіївка);
  • 299е — Ст. м. «Холодна Гора» — Медучилище № 2;
  • 302е — Ст. м. «Холодна Гора» — Сел. Жуковського;
  • 303е — Ст. м. «Наукова» — Просп. Дзюби;
  • б/н — Ст. м. «Холодна Гора» — Полтавський Шлях — Авторинок «Лоск».[14]

Поруч зі ст. м. «Холодна гора» розташована автостанція «Холодна гора».

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]