Полуботок Андрій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Полуботок
Андрій Полуботок
Андрій Полуботок. Невідомий художник XVIII ст. Лебединський міський художній музей імені Б. К. Руднєва
Андрій Полуботок
 
Народження: 1695[1]
Смерть: 28 листопада 1744
Рід: Полуботки

Андрій Павлович Полуботок (1695[1] — 28 листопада 1744) — бунчуковий товариш.

Біографія[ред. | ред. код]

Біографічні відомості про нього досить скупі, і переважно пов'язані з господарською діяльністю. Молодший син майбутнього гетьмана Війська Запорозького Павла Полуботка та Євфимії Самойлович.

В 1728—1744 рр. обіймав посаду бунчукового товариша. Після смерті брата Якова в 1734 р., взяв опіку над племінниками[a][3].

26 квітня 1739 р. через від’їзд у військовий похід написав заповіт.

Маєтності[ред. | ред. код]

В 1726 р. з братом Яковом поступився слобідкою Деревини бунчуковому товаришеві Степану Тарновському. Того ж року Андрій і Яків Павловичі поступилися своїй тітці Марії Василівні та її синові Пилипу Борзаковському селом Буймером, хутором у селі Хицях та 700 руб. грошей, із зобов'язанням купити їй із сином млин з дома колами на р. Пселі в присілку Бережки.

За ним із братом Яковом було записані значні маєтності, зокрема село Михайлівка (нині Сумський район).[3]

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений на Марії Андріївні Кондратьєвій, онуці полковника Герасима Кондратьєва[2].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Згідно Володимира Кривошеї єпископ Іродіон (Жураківський) захопив рухоме і нерухоме майно покійного, і взяв в опіку сина і доньку покійного.[2]

Примітки[ред. | ред. код]