Полуботок Андрій Павлович
| Андрій Полуботок | |
 | |
 | |
| Народження: | 1695[1] |
|---|---|
| Смерть: | 28 листопада 1744 |
| Рід: | Полуботки |
Андрій Павлович Полуботок (1695[1] — 28 листопада 1744) — бунчуковий товариш.
Біографія[ред. | ред. код]
Біографічні відомості про нього досить скупі, і переважно пов'язані з господарською діяльністю. Молодший син майбутнього гетьмана Війська Запорозького Павла Полуботка та Євфимії Самойлович.
В 1728—1744 рр. обіймав посаду бунчукового товариша. Після смерті брата Якова в 1734 р., взяв опіку над племінниками[a][3].
26 квітня 1739 р. через від’їзд у військовий похід написав заповіт.
Маєтності[ред. | ред. код]
В 1726 р. з братом Яковом поступився слобідкою Деревини бунчуковому товаришеві Степану Тарновському. Того ж року Андрій і Яків Павловичі поступилися своїй тітці Марії Василівні та її синові Пилипу Борзаковському селом Буймером, хутором у селі Хицях та 700 руб. грошей, із зобов'язанням купити їй із сином млин з дома колами на р. Пселі в присілку Бережки.
За ним із братом Яковом було записані значні маєтності, зокрема село Михайлівка (нині Сумський район).[3]
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений на Марії Андріївні Кондратьєвій, онуці полковника Герасима Кондратьєва[2].
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Згідно Володимира Кривошеї єпископ Іродіон (Жураківський) захопив рухоме і нерухоме майно покійного, і взяв в опіку сина і доньку покійного.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б “Портрет Андрія Полуботка” (XVIII ст.)
- ↑ а б Кривошея В.В.Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк. Том. І. — К.: ДП "НВЦ «Пріоритети», 2012. — 516 с.
- ↑ а б В. Л. Модзалевский. «Малороссийский родословник». Том четвертый. П. — С. С 40 портретами и 3 снимками. Киев. Типо-Литография "С. В. Кульженко". Пушкинская № 4. 1914.