Полунін Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Полунін
Сергій Полунін у 2013
Ім'я при народженні Сергій Володимирович Полунін
Народився 20 листопада 1989(1989-11-20) (34 роки)
Херсон
Громадянство Україна Україна[1]
Росія Росія[1]
Сербія Сербія[2]
Діяльність артист балету
Галузь балет[3]
Alma mater Королівська школа балету (2007)
Знання мов українська[3], російська і англійська
Заклад Королівський балет (Лондон)d
Роки активності 2006 — тепер. час
Зріст 1,82 м
Волосся каштанове[d]
Очі блакитні
IMDb ID 4431536

Сергій Володимирович Полунін (рос. Сергей Владимирович Полунин; 20 листопада 1989, Херсон, УРСР) — російський артист балету. Народився в Україні, більшу частину життя прожив за кордоном, спочатку у Британії, згодом у Росії. Має паспорти РФ, Сербії та України[1].

З 2007 по січень 2012 Полунін був членом Королівського балету в Лондоні, згодом став постійно запрошеним солістом[4]. З 2012 був провідним солістом Московського музичного театру[5] та постійним запрошеним солістом Новосибірського театру опери та балету[6].

Затятий прихильник російського президента Путіна, якого він називав «ангелом», «хорошою людиною, сповненою світла та любові». У листопаді 2018 року Полунін оголосив, що отримав російське громадянство, виклавши фотографію свого нового паспорта і зазначивши, що «радий стати росіянином»[7]. Підтримав російську окупацію України у 2022, зокрема російську окупацію рідного Херсону. Колаборант.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Херсоні у сім'ї Галини та Володимира Полуніних.

У 4 роки почав займатись гімнастикою у спортивній школі (ДЮСШ № 3) під керівництвом Наталії Олексіївни Сікновенко, потім — А. Ярушева. У 8 років перейшов з гімнастики до херсонської танцювальної школи «Ювента», у клас педагога Г. Шабаршиної. Після закінчення річної підготовки у 9 років вступив до Київського хореографічного училища, де його викладачами були Е. Костюков, Т. Мартиненко (викладала парні класи) та М. Прядченко. 2003 — у віці 13 років — за підтримки Фонду Рудольфа Нурєєва, виїжджає до Лондона на навчання у Королівській школі балету[8]. Після закінчення навчання в 17 років розпочинає роботу в Королівському балеті Лондона і стає в 19 років наймолодшим прем'єром у його історії.

У 22 вирішує залишити Лондон[9] і переїжджає в Росію, де влітку 2012 року, за запрошенням артиста балету, балетмейстера й художнього керівника балетних труп двох російських театрів Ігоря Зеленського[10] стає прем'єром музичного театру ім. Станіславського — Немировича-Данченка (Москва), а також постійно запрошеним солістом Новосибірського театру опери та балету.

У серпні 2018 року виступив на фестивалі «Опера в Херсонесі», який відбувся в анексованому Криму. У серпні 2019 року став виконувачем обов'язків «ректора» Академії хореографії в Севастополі, яка підзвітна російській владі.[11]

Полунін в студії Річарда МакДональда.

Репертуар (вистави і проекти)

[ред. | ред. код]
  • Рудольф. «Майерлінг» К. МакМілана (2013).
  • Де Гріє. «Манон» в постановці К. МакМілана.
  • Амінта. «Сільвія» в постановці Фредеріка Аштона.
  • Солор. «Баядерка» Л. Мінкуса в постановці Н. Макарової.
  • Альберт. «Жизель» А. Адана.
  • Лускунчик-принц. «Лускунчик» Чайковського.
  • Принц. «Попелюшка» С. Прокоф'єва.
  • Принц Дезіре. «Спляча красуня» Чайковського
  • Арман. «Маргарита й Арман» в постановці Фредеріка Аштона.
  • Головна партія у балеті Ф.Аштона «Рапсодія».
  • Валет Червів. «Аліса в країні чудес» (хореографія К. Уілдона) — перший виконавець партії та учасник прем'єри.
  • Базиль. «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (хореографія А. Горського в ред. М. Чічінадзе).
  • Алі. «Корсар» А. Адана (хореографія Петіпа і Гусєва в редакції Хом'якова та Зеленського).
  • Франц. «Коппелія» Р.Петі.
  • Принц Зігфрид, «Лебедине озеро».
  • Вовк, «Петро і вовк» С. Прокоф'єва.
  • Наглядач рабинь (сцена «Ганнібал») і Пастух (сцена «Німий») в мюзиклі «Привид опери» Ендрю Ллойда Уеббера.
  • Нарцис у постановці К. Голейзовського та Джеймс Дін для проекту «Men in motion».[12]
  • Участь у проекті «Can I make the music fly?» для дому моди Dior.
  • Номери у проекті «Великий балет» на телеканалі «Культура»: «Нарцис» Касьяна Голейзовського, «Буржуа» Бена ван Каувенберга, дует «100 градусів по Цельсію» Еміля Фаски, дует з балету «Маргарита й Арман» Фредерика Аштона, варіації Франца з «Коппелії» й Актеону з па де де «Діана та Актеон» Агрипіни Ваганової.[13]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 2016 — «Танцівник» (Dancer), документальний фільм режисера Стівена Кантора.
  • 2017 — Вбивство у «Східному експресі» / Murder on the Orient Express — худ.фільм режисера Кеннета Брани, в якому С.Полунін зіграв роль графа Рудольфа Андрені.
  • 2018 — Червоний горобець / Red Sparrow, режисер Френсіс Лоуренс.
  • 2018 — Лускунчик і чотири королівства /The Nutcracker and the Four Realms, режисер Лассе Халльстрем, Джо Джонстон.
  • 2018 — Біла ворона / The White Crow, режисер Рейф Файнс.
  • 2020 — Звичайна пристрасть / Passion simple, режисер Даніель Арбід

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Призер танцювального конкурсу в «Артеці» (2001)
  • Призер конкурсу «Юність балету» (2002)
  • Призер Міжнародного конкурсу Лифаря (2002)
  • Золота медаль та приз глядацьких симпатій балетного конкурсу «Приз Лозанни» (2006)
  • Переможець Молодіжного конкурсу Гран-прі Америки /YAGP/ (2006)
  • Золота медаль Міжнародного конкурсу Лифаря у Києві (2006)
  • Звання «Молодий танцюрист року» у Великій Британії (2007)
  • Національна премія британської спільноти критиків (Critics' Circle National Dance Awards) як найперспективніший танцюрист (2010)
  • Національна премія британської спільноти критиків (Critics' Circle National Dance Awards) як найперспективніший танцюрист (2011)
  • Переможець конкурсу «Великий балет» на телеканалі «Культура» у номінації «найкращий танцюрист» (2012)

Скандали

[ред. | ред. код]
  • Під час кар'єри Полуніна в Лондонському Королівському балеті в британських ЗМІ стали з'являтися повідомлення про нестримні вечірки, що тривали ночі поспіль, відпочинок в лондонських клубах; вживання кокаїну, депресію і навіть спроби членоушкодження. Сам Полунін хизувався скандальною популярністю, покрив своє тіло татуюваннями, зокрема зображенням свого кумира — голлівудського актора Джеймса Діна, що помер молодим.
  • Полунін стверджував, що не раз виходив на сцену під впливом кокаїну, а одного разу навіть опублікував у себе в «Твіттері» клич: «Хто-небудь продає героїн? Хочу підняти настрій». За Полуніним закріпилося прізвиська «enfant terrible» ("жахлива дитина ") та bad boy («поганий хлопець, хуліган») балету. Спочатку в цьому бачилося швидше поблажливий осуд і мало не захоплення ескападами зірки. У 2012 році він був змушений піти з Королівського балету, заявивши, що «через занадто жорстку атмосферу в театрі художник в ньому вмирає»[14].
  • У лютому 2019 року в інтерв'ю агенції Франс Прес у Москві він продемонстрував татуювання з портретом Путіна на грудях[15]. Згодом в своєму інтерв'ю Guardian він визнав, що «мало не з дитинства захоплювався Путіним», вважає його «героєм і сильною особистістю». «Я бачу в ньому світло» — заявив Полунін[16].
  • 30 грудня 2022 року міланський театр Arcimboldi повідомив про скасування балетного шоу «Распутін — танцювальна драма», яке мало відбутися 28-29 січня 2023 року за участі Полуніна, «через кампанію протестів в інтернеті та соціальних мережах» (через його татуювання із зображенням Путіна)[17].

Проросійські погляди

[ред. | ред. код]

Полунін не приховує своє захоплення російським президентом Путіним, якого він називав «ангелом», «хорошою людиною, сповненою світла та любові». У листопаді 2018 року Полунін оголосив, що отримав російське громадянство, виклавши фотографію свого нового паспорта і зазначивши, що «радий стати росіянином».[7] До свого допису з російським паспортом в Instagram Полунін додав повідомлення «Росія для мене завжди була та є добром і я дуже радий стати громадянином Росії та прийняти позицію проти зла та безсовісних людей, котрі створюють революції та війни в Україні, Грузії та інших країнах». Наприкінці грудня 2018 року Полунін написав допис про події Євромайдану, в якому висловив підтримку бійцям «Беркуту».[7]

У відповідь на його проросійські заяви, в кінці листопада 2018 року він був внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Kondratyev, Andrey (4 грудня 2018). Sergei Polunin's Putin posts get social media in a spin. BBC News. Процитовано 21 січня 2019.
  2. Serbia grants citizenship to actor Ralph Fiennes. Reuters (англ.). 15 вересня 2017. Процитовано 30 грудня 2022.
  3. а б Czech National Authority Database
  4. Dancers. www.roh.org.uk. Процитовано 20 жовтня 2022.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 25 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 25 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. а б в Скандал із Полуніним і ще шість історій втрати роботи через соцмережі - BBC News Україна. web.archive.org. 16 січня 2019. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 20 жовтня 2022.
  8. Сергей Полунин: «В России работать интереснее». Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
  9. http://www.roh.org.uk/news/sergei-polunin-resigns
  10. ДОНИЧ, Оксана (10.01.2013). Сергей Полунин: «В России работать интереснее». vesti.lv (російською) . Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 29 листопада 2022.
  11. Скандальний Полунін отримав високе звання в окупованому Криму. 24 Канал (англ.). Процитовано 11 серпня 2019.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 25 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 25 березня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. Распутин с татуировкой Путина. Почему в Лондоне критикуют балет Сергея Полунина. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 20 жовтня 2022.
  15. Leith, William. Sergei Polunin: ‘I always liked Putin. I loved his energy’ (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 20 жовтня 2022.
  16. Self-destructive dance superstar Sergei Polunin: 'Ukraine put me on a list of terrorists'. the Guardian (англ.). 7 березня 2019. Процитовано 20 жовтня 2022.
  17. В Італії скасували шоу через тату артиста Полуніна з Путіним – DW – 30.12.2022. dw.com (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
  18. https://myrotvorets.center/criminal/polunin-sergej-vladimirovich/

Посилання

[ред. | ред. код]

Полунін Сергій Володимирович на сайті IMDb (англ.)