Загальновійськова армія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Військова організація
Latvian platoon at Camp Lejune.jpg
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир
Вогнева група 2–4 Молодший капрал /
Капрал
Рій/
Секція
8–14 Капрал/
Сержант/
Штаб-сержант
Чота/
Загін
15–45 Другий лейтенант /
Перший лейтенант /
Лейтенант
Сотня/
Батарея/
Ескадрон
80–150 Капітан /
Майор
Курінь /
Когорта
300–800 Підполковник
Полк /
Бригада /
Легіон
1,000–5,500 Полковник /
Бригадний генерал
Дивізія 10,000–25,000 Генерал-майор
Корпус 30,000–50,000 Генерал-лейтенант
Загальновійськова армія 100,000–300,000 Генералітет
Група армій /
Фронт
2+ польових армій Фельдмаршал /
Генерал армії
Військовий округ /
Театр
4+ польових армій Шестизіркове звання /
Головнокомандувач
Умовне позначення армії в НАТО

Загальновійсько́ва а́рмія (також Польова́ а́рмія) — оперативне об'єднання сухопутних військ з кількох корпусів або дивізій (бригад) різних родів військ і спеціальних військ. Виконує завдання у складі фронту (групи армій) або самостійно.

Загальні поняття[ред. | ред. код]

Загальновійськова армія призначається для ведення операцій у складі фронту або самостійно (на окремому операційному напрямі). За часів Першої світової та Громадянської війни до складу армії входили 3-6 стрілецьких і 1-2 кавалерійські дивізії. У 1920 році армія складалася з 4-5 стрілецьких і кавалерійської дивізій, нараховуючи 20 000 — 40 000 багнетів і шабель з 80-120 гарматами. У 30-ті роки XX століття теорією глибокої операції передбачалося використання як звичайних, так і ударних армій.

На початку німецько-радянської війни, загальновійськова армія — оперативне об'єднання радянських сухопутних військ — складалася з корпусів (стрілецьких, механізованих, кавалерійських) і окремих дивізій. У 1941 році був здійснений перехід до невеликих армій по 5 — 6 дивізій, без корпусного управління. У 1942–1943 роках корпусна ланка управління була відновлена, і армія в 2-й половині війни мала вже 3 — 4 стрілецьких корпуси (7 — 12 дивізій), 3 — 4 артилерійських і мінометних полків або окрему артилерійську бригаду, окремий танковий полк, окремі частини спеціальних військ.

Армії рідко мали понад 100 000 чоловік. Для дії на головному (найважливішому) напрямку в ряді операцій використовувалися посилені армії, які іменувалися, як і в 30-ті роки, ударними арміями. У порівнянні зі звичайною армією в них було більше танків, гармат і мінометів. До їх складу включалися танкові, механізовані, кавалерійські корпуса. Армії діяли на самостійних операційних напрямках, іменувалися окремими (такими були наприклад Приморська Армія, 7-ма, 51-ша, 56-та та інші). До складу окремих армії (ОА), залежно від важливості операційного напрямку, цілей і бойових завдань, входило від 3 — 4 до 10 — 13 стрілецьких дивізій, 1 — 3 окремі стрілецькі бригади, інші з'єднання і частини.

У роки Громадянської війни в складі фронтів (груп армій) РСЧА перебувало 16 армій.

За роки німецько-радянської війни у складі фронтів знаходилося 70 армій, 11 до кінця війни були удостоєні найменування гвардійських (Гв.А)

Польова (загальновійськова) армія[ред. | ред. код]

Польова армія — армія, призначена для ведення бойових дій у складі групи армій або самостійно на одному з операційних напрямків. Складається з 2 — 4-х армійських корпусів, 1 — 2-х окремих дивізій, ракетних і артилерійських частин, а також частин спеціальних військ, служб і тилу. Створюються як правило на період війни. У деяких державах є в мирний час (Італія, Туреччина).

Інше[ред. | ред. код]

До розпаду в СРСР були також танкові (ТА) і повітряні (ВА — воздушная армия) армії. Наприклад, у Львові був штаб 14 повітряної армії, у Вінниці — штаб 24 повітряної армії резерву Верховного головнокомандування, реформована в штаб ВПС України.

Перед Другою Світовою війною Сталіним створювалися об'єднання, рівні по силам армії, і в інших родах військ.


Менше формування
Армійський корпус
Загальновійськова армія Більше формування
Фронт або
Група армій

Див. також[ред. | ред. код]