Польське військо у 1648-1699 роках
Польське військо у 1648—1699 роках — збройні сили I Речі Посполитої за часів панування Яна II Казимира, Міхала Корибута Вишневецького i Яна III Собеського.
Роди військ[ред. | ред. код]
В означеному періоді військо Речі Посполитої складалось з наступних родів військ:
Загальнодержавні збройні сили
- наймане військо
- піхота вибранецька
- відділи ланові i димові
- підрозділи Запорозьких козаків,
- Посполите рушення шляхти;
Недержавні військові формування
- загони, котрі наймались воєводствами і землями
- королівська гвардія
- збройні сили королівських міст
- приватне військо
- ординацьке військо
В періоди військової загрози Річ Посполита могла розраховувати також і на допомогу залежних феодалів. Ленні стосунки між Річ Посполитою і Герцогством Прусія були анульовані велавським договором. Однак на підставі вічного союзу, укладеного в Бидгощі, електор був зобов'язаний надавати Польщі, у разі потреби, 1500 чоловік військового контингенту. В 1672 і 1674 роках i пізніше (зменшивши контингент до 1000 чоловік) в 1683 i 1684 роках електор виконав свої зобов'язання. В наступні періоди він ухилявся від свого зобов'язання прикриваючись відправленням допоміжних військ до Імператора в Угорщину.
Курляндський герцог, як васал, виплачував час від часу кошти на оборону Речі Посполитої. У 1684 року він надав військовий контингент який було приєднано до головних сил регулярної армії.
Організація збройних сил[ред. | ред. код]
Верховне командування
Очільником збройних сил Речі Посполитої був король. Керівництво найманим військом здійснювали великі гетьмани (великий гетьман коронний i великий гетьман Литовський). Вони виконували функції міністрів оборони очі, організовували і управляли військом. Були фактично незалежними від короля внаслідок пожиттєвого надання чину. Прийняття рішень щодо кількості, складу і джерел утримання війська входили до компетенції сейму.
Намагання польських королів ослабити владу гетьманів не мали успіху. Ян Казимир пробував відмінити пожиттєвий статус гетьманів і зрівняти його владу із повноваженнями польного гетьмана, але ця реформа не була підтримана сеймом.
Кіннота
Кіннота складалася з 4 основних видів: важкоозброєнних гусарів, середньоозброєнних козаків (з 70-х років називались панцирними), легкообзроєнної кінноти татарського та волоського типів, а також кавалерії, організованої за західними зразками — аркебузирів («аркебузерії») i рейтарів («рейтарії»). У литовській кінноті існував проміжний тип між гусарами і козаками — петигорійська кіннота.
Піхота
До складу пішого війська входили відділи іноземної або німецької піхоти, польської або угорської піхоти, організовані за їх зразком відділи ланових, димних і виборних піхотинців, а також драгуни.
Артилерія
Артилерія та інженерні війська з 1637 року становили в Речі Посполитій окремі корпуси в Короні і у Литві з генералами коронної та литовської артилерії на чолі. Штаб генерала складався з кількох осіб: заступника командувача, цейхмейстера (cejgmistrz), капітана та інженера артилерії. Арсеналами завідували цейхвартери (cejgwarci). Старші артилеристи називалися едельманами (edelmanowie), обслуга гармат складалася з пушкарів та їхніх помічників, інженерний персонал — з баумейстера (baumistrz), мінера, феєрверкерів (піротехніків), петардника і ритівника (гравера карт і планів на міді). Допоміжний персонал становили ремісники (бронники, слюсарі, ковалі, стельмахи, теслярі, виробники ґнотів), а також профоси й сторожі.
У 1647 році постійний персонал артилерії становив 107 осіб, а з 70-х років він був збільшений до 160—180 осіб. До його складу входили також молодші офіцери. Постійний персонал в часи небезпеки знаходився у фортецях і арсеналах.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Wiesław Majewski: Polska sztuka wojenna w drugiej połowie XVII wieku. W: Witold Biegański, Piotr Stawecki, Janusz Wojtasik: Historia wojskowości polskiej. Wybrane zagadnienia. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1972.
- Konstanty Górski: Historya piechoty polskiej. Kraków: Spółka wydawnicza Polska, 1893.
- Konstanty Górski: Historya jazdy polskiej. Kraków: Spółka wydawnicza Polska, 1894.
- Konstanty Górski: Historya artyleryi polskiej. Warszawa: 1902.
- Marian Kukiel: Zarys historii wojskowości w Polsce. London: Puls, 1993. ISBN 0907587992.
- Jan Wimmer: Wojskowość polska w latach 1648-1699. W: Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku 1864. Tom II (1648-1864). Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1966.
- Wiesław Majewski: Polska sztuka wojenna w latach 1648-1667. W: Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku 1864. Tom II (1648-1864). Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1966.
- Wiesław Majewski, Tadeusz Nowak, Jerzy Teodorczyk: Polskie tradycje wojskowe. Warszawa: MON, 1990. ISBN 83-11-07675-8.
- Tadeusz Nowak, Jan Wimmer: Dzieje oręża polskiego do roku 1793. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1968.