Поль-Еміль де Соуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поль-Еміль де Соуза
Paul-Émile de Souza


Прапор
Президент Дагомеї
13 грудня 1969 — 7 травня 1970 року
Попередник: Моріс Куандете
Наступник: Кутуку Юбер Мага
 
Народження: 1931[1][2]
Уїда, Бенін
Смерть: 17 червня 1999(1999-06-17)
Бенін
Громадянство: Бенін

Полковник Поль-Еміль де Соуза (1930[3] — 17 червня 1999) — бенінський військовий та політичний діяч. Очолював державу з 13 грудня 1969 до 7 травня 1970 року.[4]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

10 грудня 1969 року Моріс Куандете здійснив державний переворот, в результаті якого було усунуто від влади тогочасного президента Еміля Зінсу, проте владу Куандете не визнали самі військові.[5] В результаті цих подій на пост тимчасового глави держави було обрано Поля-Еміля де Соузу.[6] 28 березня 1970 року відбулись президентські вибори, що були покликані визначити легітимного (демократично обраного) президента країни. Ці вибори відзначились спалахами насильства у всій країні; деякі джерела наводять дані щодо 6 згиблих.[7] Колишні президенти Кутуку Юбер Мага, Суру Міган Апіті й Жустін Агомадегбе-Тометін здобули більшість голосів на півночі, південному сході та південному заході/центрі країни відповідно.[5]

Де Соуза після виборів заявив, що скасує результати виборів в Атакорі, регіоні, де найбільшу кількість голосів набрав Мага. Останній погрожував розподілом країни у разі, якщо таке станеться. Апіті заявив, що його регіони відійдуть до складу Нігерії, якщо ситуацію не буде вирішено на його користь. Три колишніх президенти були змушені швидко шукати компроміс, щоб попередити громадянську війну. Таким чином було створено так звану Президентську раду і де Соузу на посту глави держави замінив Кутуку Юбер Мага.[8]

Подальше життя[ред. | ред. код]

Полковник де Соуза повернувся на свою попередню посаду й очолив генеральний штаб Збройних сил країни.[9]

23 лютого 1972 року де Соуза вдався до спроби узурпувати владу. За допомогою гарнізону міста Уїда він спробував захопити урядові будівлі. Під час операції було вбито охоронця де Соузи, натомість останній відбувся легкими пораненнями. Змову було викрито й придушено, Мага був змушений скасувати свій візит до Франції, щоб утримати ситуацію під контролем.[9] Куандете було засуджено до страти за участь у змові.

Коли у жовтні 1972 року Матьє Кереку захопив владу де Соуза був звільнений. Його було призначено на пост комісара Національного сільськогосподарського кредитного банку (SOCAD). Помер де Соуза 17 червня 1999 року.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Уряд Беніну
  2. книгаISBN 9780810871717
  3. [1]
  4. Countries Ba-Bo. Rulers.org. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2012-07-17. 
  5. а б Kneib\2007\стор.21.
  6. Decalo, 1976, p. 86.
  7. Agence France-Presse (27 March 1970). Slayings Reported and Regional Tension Rises as Dahomey Votes for President (PDF). The New York Times (The New York Times Company): 6. Процитовано 2012-07-17. .
  8. Kpatindé, Francis (25 March 2002). Justin Tomêtin Ahomadégbé Éphémère chef de l'État. Jeune Afrique (Groupe Jeune Afrique). Процитовано 2012-07-17. .
  9. а б Agence France-Presse (24 February 1972). Dahomean Sergeant Slain In Attack on Chief of Staff (PDF). The New York Times (The New York Times Company): 9. Процитовано 2012-07-17. .
  10. Index Sm-Ss. Rulers.org. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2012-07-17. 

Джерела[ред. | ред. код]