Поль Бія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поль Бія
фр. Paul Biya
Поль Бія

Нині на посаді
На посаді з6 листопада 1982
ПопередникАмаду Ахіджо

Час на посаді:
30 червня 1975 — 6 листопада 1982
ПопередникПосаду відновлено
НаступникБелло Буба Майгарі

Народився13 лютого 1933(1933-02-13)[1] (86 років)
Mvomeka'a[d], Dja-et-Lobo[d], Південий регіон[d], Камерун
ОсвітаПаризький інститут політичних наук
Політична партіяКамерунський народний демократичний рух
Дітисин: Френк[2]
ПрофесіяЮрист[3]
РелігіяКатолицизм[4]
Нагороди
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
prc.cm/en/

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Поль Бія (фр. Paul Biya, нар. 13 лютого 1933(19330213)) — камерунський політичний та державний діяч; прем'єр-міністр Камеруну (19751982), потім президент Камеруну1982).

Біографія[ред. | ред. код]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Поль Бія народився 3 лютого 1933 року у селі Мвомекаа. За етнічною належністю фанґ (булу)[5]. 1956 року закінчив ліцей генерала Леклерка у Камеруні, отримав диплом за спеціальністю «філософія»[6]. З червня 1956 року проходив навчання у ліцеї Луї ле Гран у Парижі, також навчався у Сорбонні[6]. 1962 року він закінчив Інститут досліджень «заморських територій» у Парижі[3]. У тому ж році Бія вступив на держслужбу, працював чиновником з особливих доручень у канцелярії президента Амаду Ахіджо, потім 1964 року його було призначено директором кабінету в Міністерстві національної освіти, молоді та культури, а 1965 року став генеральним секретарем Міністерства[5].

30 червня 1975 року Поля Бія було призначено на пост прем'єр-міністра Камеруну[5].

Президент[ред. | ред. код]

4 листопада 1982 року президент Амаду Ахіджо несподівано оголосив про свою відставку. 6 листопада, згідно із конституцією, Поль Бія змінив його на посту президента[5]. У серпні 1983 року Бія звинуватив Ахіджо у підготовці червневого державного перевороту[7]. 14 вересня Поль Бія став головою партії Камерунський національний союз, перейменованої 1985 року у Демократичне об'єднання камерунського народу[5].

Поль Бія і президент США Джордж Буш, 2003 рік.

6 квітня 1983 року урядові війська придушили спробу військового перевороту. Після цього Бія розпустив Республіканську гвардію[7]. Він переміг на президентських виборів 14 січня наступного року і був переобраний на виборах 24 квітня 1988 року з результатом 98,75 % голосів[8].

11 жовтня 1992 року у країні пройшли президентські вибори, перемогу на яких здобув Поль Бія, набравши 39,98 %[8]. 1996 року Бія був обраний терміном на рік головою Організації Африканської Єдності[5]. На президентських виборах, що пройшли 12 жовтня 1997 року, він був переобраний з результатом 92,57 % голосів[8].

11 жовтня 2007 року в країні відбулися чергові президентські вибори, за результатами яких Бія знову здобув перемогу, набравши 70,92 % голосів[8].

9 жовтня 2011 року Поля Бія було переобрано, набравши на президентських виборах 77,99 % голосів[8].

Поль Бія звинувачується багатьма в диктатурі, особливо вихідцями з колишнього англійського Камеруну. У багатьох списках сучасних диктаторів світу Бія також фігурує поряд з Мсваті III, Теодоро Обіанг Нгема Мбасогою та Робертом Мугабе[9][10]. Так, у рейтингу журналу Парад за 2009 він займає 19-у позицію в списку найгірших диктаторів світу[11].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. Президенти з найбільшим стажем та їхні сім'ї. Топ-10. Газета «Коммерсантъ». 02.03.2005. 
  3. а б Кто есть кто в мировой политике. — М. : Политиздат. — С. 61. — ISBN 5-250-00513-6.
  4. Strengthening Spiritual Ties
  5. а б в г д е Бийя Поль. Биография. E-News.com.ua. 
  6. а б Екатерина Адамова, Кирилл Новиков, Антон Парыгин, Максим Сухманский, Анна Черникова (01.09.2003). Все мировые лидеры. Журнал «Власть». 
  7. а б Jonathan C. Randal (April 15, 1984). Tales of Ex-Leader's Role In Revolt Stun Cameroon (en). The Washington Post. 
  8. а б в г д Elections in Cameroon (en). AFRICAN ELECTIONS DATABASE. 
  9. David Wallechinsky, Tyrants: the World's 20 Worst Living Dictators, Regan Press, 2006, pp. 286—290
  10. The World's Worst Dictators — 2007
  11. Parade Magazine. «The Worlds 10 Worst Dictators», 22 March 2009