Полянецьке (Савранський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Полянецьке
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Савранський
Рада/громада Полянецька сільська рада
Код КОАТУУ 5124383201
Облікова картка Полянецьке (Савранський район) 
Основні дані
Засноване 1659
Населення 1568
Площа 4,87 км²
Густота населення 321,97 осіб/км²
Поштовий індекс 66223
Телефонний код +380 4865
Географічні дані
Географічні координати 48°04′09″ пн. ш. 30°07′33″ сх. д. / 48.06917° пн. ш. 30.12583° сх. д. / 48.06917; 30.12583Координати: 48°04′09″ пн. ш. 30°07′33″ сх. д. / 48.06917° пн. ш. 30.12583° сх. д. / 48.06917; 30.12583
Середня висота
над рівнем моря
178 м
Місцева влада
Адреса ради 66223, Одеська обл.,
Савранський р-н,
с. Полянецьке,
вул. Центральна, 50,
тел. 3-61-32
Карта
Полянецьке. Карта розташування: Україна
Полянецьке
Полянецьке
Полянецьке. Карта розташування: Одеська область
Полянецьке
Полянецьке
Мапа

Поляне́цьке — село в Україні, в Савранському районі Одеської області. Населення становить 1568 осіб.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назву села дослідники найчастіше пов'язують з назвою племені східних слов'ян — полян, які проживали тут у 6-9 століття.[1]

За легендою назва села виникла від поляни[2] посеред лісу, на якій було засновано село. За тією ж легендою засновано воно було селянами, що втекли від татарської неволі та панського гніту.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Протягом довгого часу село належало польським магнатам Любомирським. Після приєднання цієї території до Росії у 1799 р. Полянецьке разом з навколишніми селами було віддано графу Салтикову, який згодом продав його Ржевуській.[3]

Після повстання 1830—1831 рр. землі польських поміщиків у Подільській губернії, в тому числі і землі Ржевуської було конфісковано урядом. Полянецьке було передано міністерству державного майна та віднесено до військових поселень Києво-Подільського округу. На карті військового поселення відмічено, що у 1849 р. мешканці Полянецького використовували 829 десятин землі, з яких 387 — під посівами, 238 — під городами, 204 — під громадськими сінокосами.[3]

Через погане становище кріпаків у військових поселеннях виникали чисельні повстання, що призвело до скасування військових поселень урядом у 1857 р. У 1865 р. військові поселенці Полянецького були переведені до розряду державних селян.

У 1871 р. почалось наділення селян землею, яку одержали 180 селянських родин та 28 відставних солдатів. Всього було нарізано 2698 десятин, у тому числі 103,5 десятин неужитків. За цю землю селяни мали сплатити 188,6 тис. крб на протязі 41 року.[3]

В 1866 році у селі збудовано храм, у 1881 році — народне училище. В 80-х роках 19 ст. у селі проживало близько 2300 людей.[3]

У січні 1918 р. в селі вперше встановлено радянську владу, але вже в березні 1918 р. село перейшло під владу німецько-австрійських військ. Остаточно радянська окупація почалась в лютому 1920 р.[3]

4 квітня 1921 р. в селі та на його околицях декілька годин відбувався бій радянського сільського загону самооборони з загонами Заболотного та Кошового (близько 450 чоловік, у тому числі 100 вершників). З допомогою прибулих червоноармійців 12-ї дивізії відбив напад.[3]

4 серпня 1941 р. село окуповано румунськими військами. Значна кількість селян під час окупації брала участь у партизанському загоні «Буревісник», що діяв у Савранському районі. 29 березня 1944 р. Полянецьке визволено військами 2-го Українського фронту.[3]

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народився, жив, працював, помер і похований Герой Радянського Союзу Терентій Мороз (1924—2005).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коваль А. П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України — Київ «Либідь», 2001 ISBN 966-06-0183-2
  2. поляна — «галявина в лісі»
  3. а б в г д е ж и Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969

Посилання[ред. | ред. код]