Полян Павло Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полян Павло Маркович
Псевдо Нерлер
Народився 31 серпня 1952(1952-08-31) (71 рік)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність географ, історик, соціолог, демограф
Alma mater Географічний факультет Московського державного університетуd
Науковий ступінь доктор географічних наук
Знання мов російська
Заклад Ставропольський державний університет
Роки активності 1970 — тепер. час
Жанр історія і літературознавство

Павло Маркович Полян (нар. 31 серпня 1952) — російський географ, публіцист, аматор-літературознавець, письменник. Основна тема як популярізатора літератури — біографія Осипа Мандельштама; як популяризатора історії — депортація народів у СРСР, Голокост.

Часом використовує псевдонім Нерлер.

Географ і історик[ред. | ред. код]

У 1974 році закінчив географічний факультет МДУ, закінчив аспірантуру Інституту географії АН СРСР, співробітником якого був довгий час. Учень Георгія Лаппо. У 1998 році захистив докторську дисертацію на тему «Географія примусових міграцій в СРСР».

У 1970-1980-ті роки основною темою наукових робіт Поляна були міське розселення, транспортні зв'язки та демографія міст, з середини 1980-х років він займається вивченням історії та географії примусових міграцій.

В роки «перебудови» отримав можливість користуватися закритими КДБ СРСР фондами, а саме — секретною справою репресованого поета Осипа Мандельштама. Під псевдонімом Павел Нерлєр видав декілька публікацій про біографію поета.

У 1991—1993 роках Павло Полян збирав в Німеччині матеріали про долі остарбайтерів[1].

Наприкінці 1990-х років емігрував до Німеччини. Мешкає у місті Фрайбург, є членом місцевої єврейської громади. Одночасно числиться професором Ставропольського державного університету.

Автор і співавтор близько 200 наукових статей.

Літературна діяльність, роботи про Мандельштама[ред. | ред. код]

У 1970-ті роки Павло Полян (який взяв псевдонім Нерлер на ім'я річки Нерлі[2]) був близький до поетичної групи «Московський час»[3] та літературної студії МДУ «Луч»[4]. Полян — був головою мандельштамовського товариства при РДГУ, один з укладачів енциклопедії про творчість Осипа Мандельштама, автор біографічних робіт про Мандельштама і редактор двох його зібрань творів. Є автором двох невиданих збірок віршів (одна з них, написана в 1998 році «Ботанічний сад», розміщена в інтернеті[5]).

Публіцист[ред. | ред. код]

Автор численних публіцистичних статей, упорядник збірника спогадів радянських військовополонених-євреїв, які пройшли через систему німецьких концтаборів[6]. Опублікував ряд статей про життя євреїв-іммігрантів з колишнього СРСР у Німеччині, Ізраїлі та США.

Книги[ред. | ред. код]

  • Методика выделения и анализа опорного каркаса расселения. — М.: 1988.
  • Полян П. М. Жертвы двух диктатур. Советские военнопленные и остарбайтеры в Третьем рейхе и их репатриация. — М., 1996. — 442 с. — ISBN ISBN 5-89002-008-0., переиздана в 2002 году под названием «Жертвы двух диктатур: Жизнь, труд, унижение и смерть совет. военнопленных и остарбайтеров на чужбине и на родине» в увеличенном до 894 стр. объеме, ISBN 5-8243-0130-1.
  • «Вестарбайтеры»: интернированные немцы в СССР (предыстория, история, география). Учебное пособие для спецкурса. — Ставрополь: 1999.
  • Город и деревня в Европейской России: сто лет перемен, — М.: 2001 (спільно з Т. Г. Нефедовой и А. И. Трейвишем)
  • Не по своей воле: история и география принудительных миграций. — М.: 2001.
  • Обречённые погибнуть. — М., 2006. — ISBN 5983790692..
  • Отрицание отрицания, или Битва под Аушвицем. Дебаты о демографии и геополитике Холокоста. — М.: 2008 (составитель сборника совместно с А. Р. Кохом)
  • Полян П. М. Между Аушвицем и Бабьим Яром. Размышления и исследования о Катастрофе. — М., 2010. — 800 прим. — ISBN 978-5-8243-1504-2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полян Павел Маркович
  2. Агентство Еврейских Новостей Главные новости. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 березня 2012.
  3. Персоналии / Н / Павел Нерлер
  4. Площадь Маяковского: 1958—1965. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 березня 2012.
  5. Павел Маркович Нерлер «Ботанический сад»
  6. Александр Рапопорт. Обречённые, но не погибшие