Полібутадієн з кінцевими гідроксильними групами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Полібутадієн з кінцевими гідроксильними групами, іноді використовується англомовне скорочення HTPB (англ. hydroxyl-terminated polybutadiene) — олігомер бутадієну, кожен кінець молекулярного ланцюжка якого завершується гідроксильної функціональною групою. При реакції з діізоціанатами він утворює поліуретани.

HTPB — це напівпрозора рідина кольору вощеного паперу і з в'язкістю, як у сиропу. Властивості не можна вказати точно, оскільки HTPB є сумішшю, а не чистим з'єднанням, і виробляється в необхідному замовнику вигляді. Фрагмент олігомеру зазвичай містить 5-10 пов'язаних разом молекул бутадієну, при цьому кожен кінець ланцюжка закінчується гідроксильною [OH] групою. Для затвердіння HTPB зазвичай використовується реакція приєднання з полізоціанатним затверджувачем.

1,3-Butadiene Polymerization.PNG

Застосування[ред. | ред. код]

Тверда форма використовується в ракетомоделізмі як потужне ракетне паливо під назвою RBS. Крім цього, вона застосовується в піротехніці як заряд мортир для феєрверків.

HTPB часто застосовується в твердопаливних ракетних двигунах як сполучна речовина між паливом і окислювачем, дозволяючи створити однорідну масу. Наприклад, ця речовина використовувалася у всіх 3 і 4 ступенях японських ракет-носіїв Мю-5 і індійських ракет-носіїв PSLV. Японське агентство аерокосмічних досліджень описує склад палива як «HTPB/AP/Al=12/68/20», що розшифровується як 12 % HTPB по масі (речовина і паливо), 68 % перхлорату амонію (окислювач), і 20 % алюмінієвого порошку (паливо).

HTPB використовується як паливо для гібридних ракетних двигунів[1]. З N2O (закис азоту, або «звеселяючий газ») як окислювач, HTPB використовувався в двигуні, розробленому компанією SpaceDev для корабля SpaceShipTwo,[2] але пізніше він був замінений на поліамід.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. G. P. Sutton and Oscar Biblar, Rocket Propulsion Elements, (Eighth edition), pp. 595—599, John Wiley and Sons 2010.
  2. SpaceDev Hybrid Propulsion. SpaceDev. Архів оригіналу за 5 листопад 2007. Процитовано 29 жовтень 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]