Полівінілацетат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полівінілацетат
PVA.svg
Polyvinyl acetate
Назва за IUPAC poly (1-acetyloxiethylene)
Інші назви PVAc, PVA
Ідентифікатори
Номер CAS 9003-20-7
PubChem 7758
KEGG C12282
Властивості
Молекулярна формула (C4H6O2)n
Молярна маса 86.09 g/mol/unit
Небезпеки
MSDS MSDS
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Полівінілацетат (скорочено ПВА), [−CH2 − CH (OCOCH)3]nполімер вінілацетату.

Властивості і використання[ред.ред. код]

Інертний прозорий нетоксичний полімер без смаку і запаху, густиною 1180 - 1190 кг/м3. Його молекулярна маса знаходиться в межах від 10000 до 1600000 залежно від способу і умов полімеризації. Має аморфну структуру. Теплостійкість по Віка становить 37−38°С, температура склування — 28°С.[1]

Полівінілацетат стійкий до дії світла при підвищеній температурі (до 100°С) і до температурної дії.[1] При 120°С розвивається незворотня пластична течія. При нагріванні до 170°С проходить деструкція полівінілацетату, яка супроводжується виділенням оцтової кислоти і утворенням подвійних зв'язків у головному ланцюгу. При цьому під дією температури і кисню повітря проходить зшивання макромолекул з утворенням нерозчинного полімеру.[1]

Полівінілацетат, як полярний полімер, набухає у воді, руйнується під дією сильних кислот і лугів.[1] В присутності водних розчинів, кислот і лугів при нагріванні він легко гідролізується в полівініловий спирт. Добре розчиняється в багатьох органічних розчинниках, добре суміщається з пластифікаторами, з ефірами целюлози, з хлорованим каучуком, а також з деякими поліефірами і фенолформальдегідними олігомерами.[1]

Полівінілацетат (ПВА) містить сильно полярні групи (С(О)СН3,–ОН).[2][3]

Водні дисперсії (ПВАД) плівкоутворюючий і клеючий матеріал. Можливе використання в якості лаків, плівок, клеїв (широковідомий клей ПВА) для склеювання картонної тари під харчові продукти.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Масленнікова Л.Д., Шелест І.В. Вплив полівінілацетату на зміну структури поліакрилату Восточно-Европейский журнал передовых технологий. — 2011, №1/9
  2. Гупало О.П. Високомолекулярні сполуки / О.П. Гупало, Н.М. Ватаманюк. – К. : Вид- воНМКВО. – 1993. – 243 с
  3. Химическая энциклопедия словарь. – М. : Изд-во "Советская энциклопедия". – 1990. – Т. 1. – 623.
  4. Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991 – 574 с. ISBN 5-7245-0590-8

Див. також[ред.ред. код]