Полігаліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ангідрит з полігалітом, експонати музею історії Трускавця

Полігаліт (рос. полигалит, англ. polyhalite, нім. Polyhalit m) – мінерал, водний сульфат калію, кальцію і магнію острівної будови.

Назва від полі… і грецьк. “гальс” – сіль (Fr.Stromeyer, 1818). Син. – ішеліт, маманіт.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Формула: K2Ca2Mg[SO4]4•2H2O.

Містить (%): K2O – 15,62; CaO – 18,6; MgO – 6,69; SO3 – 53,11; H2O – 5,98.

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид.

Утворює зернисті, волокнисті або листуваті агрегати, волокнисті щільні маси.

Густина 2,78.

Твердість 3,5.

Колір білий до сірого, червоний, жовтий.

Блиск скляний, смолистий. Напівпрозорий.

Гіркий на смак.

Зустрічається у вигляді зерен або прошарків у родовищах солей у Верхній Австрії, Лотарингії (Франція), в Західному Казахстані, США (шт. Техас і Нью-Мексико), у Карпатах, а також у продуктах вулканічної діяльності (вулкан Везувій, Італія).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]