Полігамія в Афганістані
Республіка Афганістан, яка є Ісламською Республікою відповідно до законів шаріату, допускає багатоженство. Афганські чоловіки можуть мати до чотирьох дружин. При цьому чоловік має однаково ставитися до всіх своїх дружин. Проте, відомо, що ці правила рідко дотримуються. Хоча в Корані сказано, що чоловікові дозволено мати максимум чотири дружини, існує невизначена кількість жінок, яким дозволено бути його «наложницями». Ці жінки вважаються незахищеними і потребують чоловіка як опікуна.[1]
Культурні причини[ред. | ред. код]
Поширеною причиною для чоловіка взяти іншу дружину було жіноче безпліддя.[2] Через стигму, яка накладається на розлучення в афганському суспільстві, полігамні стосунки прийняті, щоб впоратися з суперечностями між чоловіком і дружиною.[2] Інші звіти свідчать про те, що більшість афганських жінок воліли б бути третьою або четвертою дружиною чоловіка, ніж залишатися самотньою, навіть якщо її чоловік зловживає або несправедливо до неї ставиться.[3] Заможні чоловіки частіше одружуються з кількома дружинами. Практика полігамних шлюбів дозволяє чоловікам набувати більше земельних паїв, майна, багатства, дітей.[2] Багатоженство вважається економічно вигідним і може збільшити суспільний вплив на чоловіків. На півночі Афганістану жінки, які вміють ткати килими, вважаються ресурсом, який сприяє доходу сім’ї. В Афганістані літні чоловіки зазвичай одружуються з молодшими дівчатами в полігамних шлюбах. У разі смерті овдовіли жінки змушені знову виходити заміж.[2] Чоловіки зобов'язані одружитися з вдовою члена сім'ї. Вдова, яка відмовляється вийти заміж вдруге за свекра, стикається з можливістю втратити опіку над дітьми.[4]
Гендерні ролі[ред. | ред. код]
Чоловіки[ред. | ред. код]
Незважаючи на те, що полігамія дозволена, вона схвалена не всіма афганськими чоловіками. Деякі чоловіки, які можуть дозволити собі утримувати кількох дружин, віддають перевагу моногамним стосункам, тому що в афганських гаремах занепокоєні домашніми проблемами.[5] Найпоширенішою причиною несхвалення полігамії вважаються суперечки між жінками, які перебувають у шлюбі з одним чоловіком.[6]
Велика кількість афганських чоловіків не можуть дозволити собі викупити дружину (за рахунок надання грошей на придане та весілля). Більшість пастушого населення беруть лише одну дружину.[7] Коли у 2010 році некомерційна Міжнародна рада з безпеки та розвитку опитала понад 420 афганських чоловіків, 82 відсотки припустили, що найкращим способом відбити молодих чоловіків від приєднання до Талібану було б надати їм гроші на придане та весілля.[8] Жінок не вистачає, щоб у всіх бажаючих було кілька дружин, і в той же час, щоб кожен чоловік мав одну дружину.
Жінки[ред. | ред. код]
Якщо жінка виходить заміж за одруженого чоловіка, звгода не потрібна. Деякі фактори, які змушують жінок проявляти згоду, це відсутність прав у сім’ї, економічні проблеми, смерть попереднього чоловіка.[9] Жінки, які живуть самотні, суперечать соціальним нормам в Афганістані, роблячи їх залежними від батьків і родичів. Незаміжніх жінок можна розглядати як тягар, тому вони змушені вийти заміж.[9] Багато жінок дають згоду на шлюб, не знаючи сімейного стану чоловіка. Цивільне законодавство Афганістану стверджує, що чоловіки зобов'язані повідомляти одна про одну всіх своїх дружин і майбутніх наречених. Ця умова в цивільному законодавстві в багатьох випадках не практикується. 34% чоловіків не розповіли своїм другим дружинам про свій сімейний стан.[9] Цивільне законодавство Афганістану також говорить, що перша дружина має право схвалити другий шлюб свого чоловіка. Закон надає дружині право розлучитися зі своїм чоловіком, якщо він не отримає її згоди. Багато жінок вирішують не використовувати це право, оскільки ризикують втратити опіку над дітьми, фінансову підтримку та сімейний статус.[9]
Багатоженство і політика[ред. | ред. код]
У XVIII та XIX століттях полігамні союзи для політики були звичайною практикою.[10] Лідери дурранських пуштунів брали більше чотирьох дружин, щоб отримати більш привілейовані посади.[10] Велика кількість королівських нащадків викликала плутанину в ієрархічному порядку, що призвело до ворожнечі в родині. Історики приписують полігамічну міждинастичну конкуренцію, яка спричинила політичну нестабільність, соціальний та економічний розвиток та національну єдність.[10]
Сучасні установки[ред. | ред. код]
До 1928 року багато чоловіків зловживали поняттям «конкубінат», що дозволяло їм мати більше чотирьох дружин. Король Аманулла (1919-1928) створив суворі закони, які обмежували полігамію лише чотирма законними дружинами. Аманулла вважав, що моногамія більш ісламська, і пропагував права жінок. Поряд з обмеженням полігамії, Аманулла також закликав жінок відкривати обличчя на публіці.[11]
Багатоженство в Афганістані не було заборонено законом і зараз практикується. Обмеження регулюються Цивільним кодексом 1977 року, який вимагає від чоловіків, які шукають нових дружин, доводити, що вони не бояться несправедливості щодо нинішніх дружин, мають засоби для забезпечення своїх дружин предметами першої необхідності, і що для нових дружин має бути законна причина.[12] Цивільний кодекс 1977 року надав жінкам право розлучитися зі своїм чоловіком, якщо він порушує будь-яку з умов, необхідну для прийняття нової дружини.[12]
У червні 2000 року жіноча конференція в Кабулі спробувала закликати, що примусовий шлюб слід вважати кримінальним злочином і що жінкам, яких примушують до шлюбу, слід надати статус жертви.[13]
У 2009 році президент Хамід Карзай видав указ, відомий як Закон про ліквідацію насильства щодо жінок. Декрет, який забороняв би багатоженство, так і не був ратифікований законодавчим органом.[14]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Saikal, Amin. Modern Afghanistan : a history of struggle and survival. ISBN 9781780761220. OCLC 815836800.
- ↑ а б в г Hafizullah Emadi (2002). Repression, resistance, and women in Afghanistan. Praeger. ISBN 0275976718. OCLC 464761019.
- ↑ Afghanistan: Family Code. Архів оригіналу за 1 листопада 2017. Процитовано 27 квітня 2009.
- ↑ Decisions, Desires and Diversity: Marriage Practices in Afghanistan. Afghanistan Research and Evaluation Unit: (section 8.2). February 2009 — через Refugee Documentation Centre of Ireland.
- ↑ Gallichan, Walter Matthew (2013). Women under polygamy. Theclassics Us. ISBN 1230253858. OCLC 923418858.
- ↑ Afghanistan Research and Evaluation Unit (February 2009) Decisions, Desires and Diversity: Marriage Practices in Afghanistan (section 8.5)
- ↑ Gallichan, Walter Matthew (2013). Women under polygamy. Theclassics Us. ISBN 1230253858. OCLC 923418858.
- ↑ Weiss, Kenneth R. (22 липня 2012). Runaway population growth often fuels youth-driven uprisings. Los Angeles Times.
- ↑ а б в г Open Society Institute & Soros Foundations Network (2006) Polygamy in Afghanistan, p. 34
- ↑ а б в Saikal, Amin. Modern Afghanistan : a history of struggle and survival. ISBN 9781780761220. OCLC 815836800.
- ↑ Chua, Andrew. “The Promise and Failure of King Amanullah’s Modernisation Program in Afghanistan.” The ANU Undergraduate Research Journal, vol. 5, no. 2013, 2014.
- ↑ а б Lau, Martin. “Islamic Law and the Afghan Legal System.” London School of Economics and Political Science, 2003.
- ↑ Riphenburg, Carol J. “Post-Taliban Afghanistan: Changed Outlook for Women?” Asian Survey, vol. 44, no. 3, 2004, pp. 401–421., doi:10.1525/as.2004.44.3.401.
- ↑ Nordland, Rod; Sukhanyar, Jawad (7 листопада 2015). Afghan Mullah Leading Stoning Inquiry Condones Practice. The New York Times. Процитовано 1 листопада 2016.