Поліестери
Поліестери, також поліефіри — полімери, одержувані поліконденсацією багатоосновних кислот або їхніх альдегідів з багатоатомними спиртами. Відомі природні (бурштин та ін.) і штучні поліестери. Практичне застосування отримали гліфтальові смоли, поліетилентерефталати, поліефірмалеінати і поліефіракрилати.[1]
Поліефіри прості, гетероцепні полімери, що містять в основі ланцюга повторюване угруповання C─O─C; загальна формула HO [─R─O─] nH, де R — вуглеводневий радикал разл. будови. Властивості їх дуже різноманітні й залежать від хімічного складу, структури, молекулярної маси та наявності функціональних груп. Реакції з кінцевих гідроксильних груп використовують для отримання модифікованих продуктів.[2]
Поліестери міцно закріпили свої позиції на світовому ринку з розвитком хімічної промисловості до середини XX століття. Нині використовуються широко і практично повсюди, як в 100 % -му вигляді, так і в змішаному складі.
Поліефіри зазвичай є полімерами, що містять прості ефірні зв'язки в їх основному ланцюзі. Термін гліколь зазвичай стосується поліефірполіолів з однією або декількома функціональними кінцевими групами, такими як гідроксильна група. Термін «оксид» або інші терміни використовуються для полімеру з високою молекулярною масою, коли кінцеві групи більше не впливають на властивості полімеру.
Краун-ефіри — це циклічні поліефіри. Деякі токсини, що виробляються дінофлагелляти, такі як бреветоксін і сігуатоксін, мають надзвичайно великі розміри і знані як циклічні або сходові поліефіри.
- ↑ Поліефірне покриття: види і структура. Архів оригіналу за 17 квітня 2021.
- ↑ Енциклопедія композитних матеріалів (українська) . Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 22.01.2021.
- Polyester manufacturing process [Архівовано 9 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- PTA
- DMT
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |