Полікарп (Радкевич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полікарп
Народився 14 серпня 1798(1798-08-14)
Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Помер 22 серпня (3 вересня) 1867 (69 років)
Орел, Російська імперія
Поховання Орел
Діяльність священик
Alma mater Київська духовна академія
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Поліка́рп Радкевич (до постригу Феодо́сій Іва́нович Радке́вич; * 14 (25) серпня 1798(17980825), Кам'янець-Подільський — † 22 або 29 серпня (3 або 10 вересня) 1867, Орел) — український релігійний діяч доби Російської імперії. Духовний письменник. Ректор Смоленської духовної семінарії у Білорусі.

Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії. В Україні — інспектор Волинської духовної семінарії; настоятель Ніжинського Назарет Богородицького монастиря; настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря; єпископ Одеський, вікарій Херсонської єпархії.

Біографія[ред. | ред. код]

Феодосій Іванович Радкевич народився 14 серпня (25 серпня за новим стилем) 1798 року на Руських Фільварках — передмісті Кам'янця-Подільського.

1819 року закінчив Подільську духовну семінарію. Як найкращого студента його направили навчатися в Київській духовній академії.

1823 року закінчив духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я [1]. 17 вересня 1823 року його призначили інспектором Волинської духовної семінарії.

23 лютого 1824 пострижено в ченці. 18 січня 1825 року рукопокладено в ієродиякони, 21 листопада того ж року — в ієромонахи.

13 лютого 1826 призначено інспектором Орловської духовної семінарії.

1 лютого 1828 надано ступінь магістра.

Від 15 липня 1829  — ректор Могилівської духовної семінарії, а від 25 серпня того ж року ще й настоятель Могилівського Братського Богоявленського та приписаного до нього Буйницького Свято-Духового монастиря.

30 серпня 1829 року возведено в сан архімандрита.

19 березня 1836 року переміщено ректором Смоленської духовної семінарії та настоятелем Смоленського Спасо-Авраамового монастиря.

2 січня 1843 року призначено настоятелем Афінської посольської церкви в Греції.

8 березня 1850 року переведено настоятелем Ніжинського Назарет Богородицького монастиря, а 15 листопада того ж року — настоятелем Бахчисарайського Успенського скиту.

Від 2 жовтня 1852 року — настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря.

5 липня 1853 року хіротонісано в єпископа Одеського, вікарія Херсонської єпархії. Хіротонію здійснив архієпископ Херсонський і Таврійський преосвященний Іннокентій (Борисов).

Від 24 березня 1857 року — начальник Російської Духовної місії в Єрусалимі. 30 вересня того ж року повернуто до попереднього місця служіння.

Від 12 липня 1858 року — єпископ Орловський і Севський.

Помер 22 (або 29) серпня 1867 року (через пізнє отримання звістки про його смерть 29 серпня відбулося найвище повелінняя про звільнення його на покій).

Поховано в Орлі в Успенській церкві архієрейського будинку, за правим кліросом.

Праці[ред. | ред. код]

  • Сила православной веры // Странник. — Санкт-Петербург, 1860, август.
  • Воззвание к сельским жителям по прочтении положения о приходских попечительствах при православной церкви // Странник. — Санкт-Петербург, 1865, январь.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]