Полікарп (Радкевич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полікарп
Народився 14 серпня 1798(1798-08-14)
Кам'янець-Подільськ, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 22 серпня 1867(1867-08-22) (69 років)
Орел, Російська імперія
Поховання
Діяльність священик
Alma mater Київська духовна академія
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Поліка́рп Радкевич (до постригу Феодо́сій Іва́нович Радке́вич; * 14 (25) серпня 1798(17980825), Кам'янець-Подільський — † 22 або 29 серпня (3 або 10 вересня) 1867, Орел) — український релігійний діяч доби Російської імперії. Духовний письменник. Ректор Смоленської духовної семінарії у Білорусі.

Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії. В Україні — інспектор Волинської духовної семінарії; настоятель Ніжинського Назарет Богородицького монастиря; настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря; єпископ Одеський, вікарій Херсонської єпархії.

Біографія[ред. | ред. код]

Феодосій Іванович Радкевич народився 14 серпня (25 серпня за новим стилем) 1798 року на Руських Фільварках — передмісті Кам'янця-Подільського.

1819 року закінчив Подільську духовну семінарію. Як найкращого студента його направили навчатися в Київській духовній академії.

1823 року закінчив духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я [1]. 17 вересня 1823 року його призначили інспектором Волинської духовної семінарії.

23 лютого 1824 пострижено в ченці. 18 січня 1825 року рукопокладено в ієродиякони, 21 листопада того ж року — в ієромонахи.

13 лютого 1826 призначено інспектором Орловської духовної семінарії.

1 лютого 1828 надано ступінь магістра.

Від 15 липня 1829  — ректор Могилівської духовної семінарії, а від 25 серпня того ж року ще й настоятель Могилівського Братського Богоявленського та приписаного до нього Буйницького Свято-Духового монастиря.

30 серпня 1829 року возведено в сан архімандрита.

19 березня 1836 року переміщено ректором Смоленської духовної семінарії та настоятелем Смоленського Спасо-Авраамового монастиря.

2 січня 1843 року призначено настоятелем Афінської посольської церкви в Греції.

8 березня 1850 року переведено настоятелем Ніжинського Назарет Богородицького монастиря, а 15 листопада того ж року — настоятелем Бахчисарайського Успенського скиту.

Від 2 жовтня 1852 року — настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря.

5 липня 1853 року хіротонісано в єпископа Одеського, вікарія Херсонської єпархії. Хіротонію здійснив архієпископ Херсонський і Таврійський преосвященний Іннокентій (Борисов).

Від 24 березня 1857 року — начальник Російської Духовної місії в Єрусалимі. 30 вересня того ж року повернуто до попереднього місця служіння.

Від 12 липня 1858 року — єпископ Орловський і Севський.

Помер 22 (або 29) серпня 1867 року (через пізнє отримання звістки про його смерть 29 серпня відбулося найвище повелінняя про звільнення його на покій).

Поховано в Орлі в Успенській церкві архієрейського будинку, за правим кліросом.

Праці[ред. | ред. код]

  • Сила православной веры // Странник. — Санкт-Петербург, 1860, август.
  • Воззвание к сельским жителям по прочтении положения о приходских попечительствах при православной церкви // Странник. — Санкт-Петербург, 1865, январь.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]