Політика постправди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксфордський словник обрав іменник «постправда» міжнародним словом року (2016). Поняття набуло поширення після референдуму про вихід Британії з ЄС та виборів президента США 2016 року

Політика постправди (або постправдива політика, політика післяправди) — політичні дії та мислення, «при яких об'єктивні факти є менш впливовими у формуванні громадської думки, ніж заклики до емоцій і особистих переконань»[1]. Тобто, це політика, яка спирається на почуття та власні переконання, які насправді не мають під собою реальних підстав (фактів)[2][3]. При цьому об'єктивна істина не фальсифікується чи піддається сумніву, а просто відсувається або «відходить на другий план»[4][5].

Оксфордський словник обрав іменник «постправда» міжнародним словом року (2016)[6]. Поняття набуло поширення після референдуму про вихід Британії з ЄС та виборів президента США 2016 року.

Опис[ред. | ред. код]

Найголовнішими чинниками, які сприяють такій політиці є ненависть та розвиток ЗМІ. Роздробленість джерел новин створює ситуацію, в якій брехня, плітки і чутки розповсюджують з надзвичайною швидкістю. Брехня, яку поширюють політики чи їх прибічники в інтернеті через мережу користувачів, які довіряють один одному більше, ніж поважним ЗМІ, може дуже швидко підмінювати правду[4].

При такій політиці лише брехун без сумнівів може бути королем[3].

За даними ЗМІ яскравими представниками такої політики є Дональд Трамп[5] та Володимир Путін[7].

Критика[ред. | ред. код]

Цей концепт зазнав різкої критики. Критики зокрема зазначали, що опора на вигадані факти не є чимось новим, і застосовувалася впродовж десятиліть до цього, в тому числі й попередніми президентами США[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Oxford Dictionaries: 'post-truth' (прикметник) [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  2. Art of the lie. The Economist. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  3. а б Post-truth politicians such as Donald Trump and Boris Johnson are no joke. The Guardian (en-GB). 13 травня 2016. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 9 вересня 2016. 
  4. а б Ера "пост-правди": брехня популістів може позбавити сенсу всю політичину систему – The Economist. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  5. а б Davies, William (24 серпня 2016). The Age of Post-Truth Politics. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  6. "Постправду" визнали словом року. BBC News. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021. 
  7. Whitmore, Brian (12 серпня 2016). The Daily Vertical: Putin's Post-Fact World (Transcript). RadioFreeEurope/RadioLiberty (English). Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  8. Хибність пост-правди [Архівовано 17 січня 2017 у Wayback Machine.] // Політична критика — 11.01.2017

Література[ред. | ред. код]

  • А. Березовенко. Концепт «Правда» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.364 ISBN 978-966-611-818-2