Перейти до вмісту

Політика (газета)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Политика
Politika
Логотип газети
Логотип газети


Країна  Сербія[1]
Тип щоденна газета
Мова сербська
Політична належність правоцентризм
Видавець Politika novine i magazini d.o.o.
Формат Berliner
Періодичність 1 доба

Засновано 12 (25) січня 1904
Засновник Владислав Рибникар
Власник Politika AD (50%)
East Media Group (50%)
Редактор Ліляна Смайловичd
Головний редактор Марко Албунович
Головний офіс площа Політики, 1, Белград, Сербія
Наклад ~45.000 проданих примірників у 2016 р.
ISSN 0350-4395

www.politika.rs
CMNS: Політика у Вікісховищі
Директор і головний редактор газети «Політика» розмовляють із Президентом Югославії Йосипом Броз Тіто, 1957 рік.

Політика (сербохорв. Politika, серб. кир.: Политика) — сербська щоденна газета, яка виходить у Белграді. Заснована 1904 року[2] зусиллями Владислава Ф. Рибникара. Найстаріша щоденна газета на Балканах серед тих, які досі видаються.

Історія

[ред. | ред. код]

З моменту свого заснування в січні 1904 року «Політика» виходила щоденно, за винятком кількох періодів:

  • У зв'язку з Першою світовою війною не було випусків із 14 листопада 1914 р. по 21 грудня 1914 р. і ще раз із 23 вересня 1915 р. по 1 грудня 1919 р.
  • Через Другу світову війну не вийшли числа з 6 квітня 1941 року до 28 жовтня 1944 року.
  • На знак протесту проти намірів влади перетворити «Політику» на державне підприємство не вийшло жодного номера влітку 1992 р.

Стартовий випуск мав лише чотири сторінки та наклад 2450 примірників, а рекордним тиражем газети було число від 25 грудня 1973 року (634 000 примірників).

Напередодні і протягом розпаду Югославії та югославських воєн «Політика» перебувала під контролем Слободана Мілошевича і Союзу комуністів Сербії та використовувалася у політичних цілях. В ній друкувалися суперечливі статті або матеріали, що нібито показували, що відбувається з сербами в інших югославських республіках, як це робило і Радіотелебачення Сербії. Приміром, газета публікувала сфабриковані листи читачів, у яких стверджувалося, що косовські албанці «зґвалтували сотні сербських жінок», а перед хорватською війною за незалежність та під час неї друкувала думки про те, що в Хорватії «може знову пролитися кров», а також твердження, що Ватикан фінансував Хорватію, щоб розвалити Югославію. Наприкінці битви за Вуковар вона оприлюднила сфабриковану історію про вбивство сербських дітей у цьому місті.[3][4][5][6] Однак статтю спростували заявою, опублікованою наступного дня.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б The ISSN portalParis: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0350-4395
  2. Robert Thomas (січень 1999). Serbia Under Milošević: Politics in the 1990s. C. Hurst & Co. Publishers. с. 15. ISBN 978-1-85065-367-7. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 2 серпня 2015.
  3. а б la Brosse, Renaud de (4 лютого 2003). Political Propaganda and the Plan to Create a "State for all Serbs" – Consequences of Using the Media for Ultra-Nationalist Ends – Part 1 (PDF) (Звіт). Office of the Prosecutor of the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2005. Процитовано 16 квітня 2012.
  4. la Brosse, Renaud de (4 лютого 2003). Political Propaganda and the Plan to Create a "State for all Serbs" – Consequences of Using the Media for Ultra-Nationalist Ends – Part 2 (PDF) (Звіт). Office of the Prosecutor of the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2005. Процитовано 16 квітня 2012.
  5. la Brosse, Renaud de (4 лютого 2003). Political Propaganda and the Plan to Create a "State for all Serbs" – Consequences of Using the Media for Ultra-Nationalist Ends – Part 3 (PDF) (Звіт). Office of the Prosecutor of the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2005. Процитовано 16 квітня 2012.
  6. la Brosse, Renaud de (4 лютого 2003). Political Propaganda and the Plan to Create a "State for all Serbs" – Consequences of Using the Media for Ultra-Nationalist Ends – Part 4 (PDF) (Звіт). Office of the Prosecutor of the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2005. Процитовано 16 квітня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]