Політичне вбивство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вбивство Цезаря. Картина Карла Теодора фон Пілоті

Політи́чне вби́вство — дія, з метою усунення однієї або декількох персон з вагомим політичним впливом, мотивоване політичними (зміна влади, політичної системи), інколи соціально — персональними (шлюб між представниками різних конфесій, об'єднання різних корон), причинами.

Історія питання[ред.ред. код]

Як засіб політичної боротьби використовується з давніх часів (вбивство фараонів у давньому Єгипті). Першим задокументованим прикладом політичного вбивства стало вбивство Гедалія, вавилонського намісника Юдеї, вчинене у 586 році до нашої ери і описане пророком Єремією.

Також відомими жертвами були Філіп II Македонський і Гай Юлій Цезар. У Китаї було здійснено замах на Цинь Шихуанді.

У ранньому Середньовіччі на Сході існувала т. з. секта Асасінів, які прославилися як вбивці, яких практично не можливо було зловити. Якщо голова секти віддавав розпорядження про усунення тієї, чи іншої людини, то цю людину, як правило, вбивали, не зважаючи навіть на велику охорону. Теж саме можливо сказати про людей, що володіли мистецтвом Нінджи — цу.

У Середні століття царевбивство було рідкістю, але пізніше тирановбивство або вбивство з політичних мотивів стало знову поширене. Так, у XVI столітті були вбиті Вільгельм Оранський і королі Франції Генріх III і Генріх IV.

Із часом змінювались методи і інструменти вбивства, але не сам інститут. З відомих злочинів можна зазначити вбивство шведського короля Густава III своїм секретарем графом Анкарстрьомом, відображене у літературі, у опері (Дж. Верді «Бал — маскарад»), вбивство сина Івана Грозного Димитрія тощо.

Пізніше політичні вбивства стали частиною політичної боротьби, що проявилося у діяльності народовольців і вбивстві ними імператора Олександра II. Засудженим за замах став Кибальчич (†1881).

У новітній час, серед злочинів, що змінили біг історії, були вбивства президентів США, а також прем'єр — міністра Конго П. Лумумби. Серед президентів США вбиті були Авраам Лінкольн, Джеймс Гарфілд, Вільям Маккінлі, Джон Кеннеді. Вбивство спадкоємця австро-угорського престолу Франца-Фердинанда призвело до Першій світовій війні.

Політичні вбивства можуть бути релігійно мотивовані (як правило ненавистю з боку мусульман): вбивство П. Фортейна або Т. ван Гога. Спроба убивства папи Івана Павла II, інспірована радянськими спецслужбами.

У 1948 релігійним фанатиком убитий був Махатма Ганді, у 1951 прем'єр-міністр Пакистану Ліакат Алі Хан, а у 1995 Іцхак Рабін. Серед прем'єр-міністрів Індії вбиті були Індіра Ганді у 1984 і її син Раджив Ганді у 1991. У 1993 від вибуху бомби загинув президент Шрі-Ланки Ранасінгхе Премадаса.

Політичні убивства використовувалися для зупинки українського визвольного руху за кордоном — Коновалець Євген Михайлович (†1938), Ребет Лев (†1957), Бандера Степан Андрійович (†1959). У Галичині вбивства намісника Галичини Анджея Потоцького (†1933; Січинський Мирослав Миколайович) та радянського резидента О. Майлова (†1933; Лемик).

В останні роки жертвами політичних вбивств стали Рафік Харірі, Пім Фортейн, Беназір Бхутто і президент Гвінеї-Бісау Жуан-Бернарду Вієйра. У Британії убиті Березовський Борис Абрамович (†2013), Литвиненко (†2006); у Парижі — отруєння Ясіра Арафата (†2004) полонієм. Дивною смертю, пов'язаною із серцевою недостатністю, помер грузинський мільярдер Бадрі Патаркацишвілі (†2008).

Судові процеси над убивцями[ред.ред. код]

Відомі убивці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Сайт, присвячений політичним убивствам
  • Зарецький О. Алла Горська під ковпаком КДБ. Антиукраїнська спрямованість спецоперацій // Фундатор сучасного українознавства. Збірник наукових праць на пошану 80-річчя Петра Кононенка. Київ, 2011. – С. 54 – 58.