Пол Генрейд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Paul Henreid — publicity

Пол Генрейд (англ. Paul Henreid) (справжнє ім'я Пауль Георг Юліус Хенрайд Ріттер фон Фассел-Фальдінгау), нар. 10 січня 905(09050110), Трієст (тоді Австро-Угорщина) — пом. 29 березня 1992) — австрійський і американський актор і режисер.

Народився в аристократичній родині. Рано виявив художні нахили. Став успішним дизайнером у відомому художньому видавництві, але відвідавши з друзями спектакль Макса Рейнхардта захворів театром і почав таємно (ночами) відвідувати театральну студію. У 1933 став учнем самого Рейнхардта. Обертаючись в театральних колах придбав ліві погляди, тому, в 1934, після приходу до влади в країні профашистського уряду був змушений іммігрувати з сім'єю (дружиною Лізль і двома дітьми) до Франції, потім до Англії.

Після початку війни, його, як і всіх німецьких антифашистів, як підданого ворожої держави, повинні були вислати з сім'єю до Німеччини. Але його врятував знаменитий актор Конрад Фейдт. В Англії актор продовжив грати, в тому числі, виконавши роль лукавого Карла Марсена, у фільмі знаменитого режисера Керола Ріда «Нічний потяг на Мюнхен» 1940, де його партнерами були англійські зірки Рекс Харрісон і Маргарет Локвуд. То побоюючись, що влада передумають, чи то втомившись від однотипних ролей фашистів, які йому пропонували — в 1940-му актор перебрався в США, в 1941-му придбав американське громадянство, і знімався в Голлівуді. В основному, в ролях європейців. Найвідоміша роль того періоду — Віктор Ласло в «Касабланці» 1943 Але після того, як він відкрито виступив проти діяльності сумнозвісної Комісії сенатора Маккарті і був внесений до «чорного списку» — його акторська кар'єра в Голлівуді була закінчена. Невідомо, як далі розвивалися б події, але руку допомоги акторові подав Альфред Хічкок, запросивши його режисером у свій детективний серіал. Учень Макса Рейнхардта зайнявся телережисурою з великим задоволенням, досяг, в цій якості, великих висот і отримав другу (перша була акторської) зірку на Алеї Слави. Помер від пневмонії.

Вибрана фільмографія[ред.ред. код]

Актор[ред.ред. код]

  • 1935 — Єва — Фріц
  • 1939 — До побачення, містер Чіпс — Стефель
  • 1940 — Нічний потяг до Мюнхена — Карл Марсен
  • 1942 — Жанна Паризька — Поль Лавальер
  • 1942 — Вперед, мандрівник — Джеррі Дюранса
  • 1942 — Касабланка — Віктор Ласло
  • 1944 — У наш час — граф Стефан Орвід
  • 1944 — Обман — Карел Новак
  • 1946 — Відданість — вікарій Артур Ніколлс
  • 1947 — Пісня любові — Роберт Шуман
  • 1948 — Безглуздий тріумф — Джон Меллер / доктор Віктор Еміл Барток
  • 1954 — Глибоко в моєму серці — Флоранц Зигфельд
  • 1957 — Десять тисяч спалень — Антон
  • 1959 — Так мало ніколи — Нікко Реджас
  • 1962 — Чотири вершники Апокаліпсису — Етьєн Лорьє
  • 1965 — Операція «Арбалет» — генерал Зімман
  • 1969 — Божевільна із Шайо — генерал
  • 1977 — Виганяє диявола II: Єретик — кардинал

Режисер[ред.ред. код]

  • 1958 — Живи швидко, помри молодим

Посилання[ред.ред. код]