Поморник довгохвостий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поморник довгохвостий
Long-tailed Skua (js) 26.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Поморникові (Stercorariidae)
Рід: Поморник (Stercorarius)
Вид: Поморник довгохвостий
Біноміальна назва
Stercorarius longicaudus
Vieillot, 1819
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Stercorarius longicaudus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Stercorarius longicaudus
IUCN logo.svg МСОП: 22694251
Fossilworks: 83388

Поморник довгохвостий (Stercorarius longicaudus) — морський птах з родини поморникових (Stercorariidae). Найменший за розміром вид у родині. Гніздиться в арктичних регіонах Євразії та Північної Америки. В Україні рідкісний залітний птах.

Опис[ред. | ред. код]

У польоті

Верх голови і задня сторона шиї має чорно-блискуче забарвлення. Горло і груди мають біле забарвлення, на горлі можна побачити жовтуватий відтінок. Спина і вся верхня частина крил пофарбовані в чорно-зелений колір. Примітний довгий хвіст, що дав цьому виду його назву. Молодий птах сірувато-бурий, з жовтуватими вузькими поперечними смугами, голова світліша, основа крайніх першорядних махових пер зверху і зі споду білувата, хвіст без видовжених пер, загострений.

Поширення[ред. | ред. код]

Гніздиться в арктичних регіонах Євразії та Північної Америки. На Алясці і на півночі Росії він зустрічається трохи частіше, ніж в інших частинах Арктики. Території, де довгохвостий поморник проводить зиму, розташовані в південній частині Атлантичного океану і в Тихому океані. В Україні дуже рідкісний залітний птах спостерігали його на Сиваші і біля Києва[джерело?].

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди[1]:

  • S. l. longicaudus — Vieillot, 1819 — номінативний, поширений у північній Скандинавії та Росії;
  • S. l. pallescens — Løppenthin, 1932 — зустрічається в західному Сибіру, арктичній Північній Америці та в Гренландії.

Чисельність[ред. | ред. код]

Гніздову популяцію в Європі оцінюють у 19 800-53 000 пар, або 39 700-106 000 дорослих особин. В Європі гніздиться близько 15% світової популяції, тому дуже приблизно її оцінюють у 265 000-710 000 дорослих особин.[2]

Поведінка[ред. | ред. код]

Вони живляться гризунами, зокрема лемінгами та полівками, полює на птахів, землерийок, комах та споживає ягоди. Зимовий раціон складається, очевидно, з риби, морських безхребетних, ракоподібних та падло.

Кладка в оологічній колекції

Тривалість насиджування близько 23-25 діб. Максимальний розмір кладки два яйця оливкового або зеленувато-бурого кольору з рідкими темно-бурими плямами. Пташенята покидають гніздо за один-два дні після появи на світ, ховаючись потім в низькорослій рослинності від хижаків, зокрема таких як песець. Набувають пір'яного вбрання пташенята на 22-27 день.

Охорона[ред. | ред. код]

Загрозливими чинниками для поморника довгохвостого є забруднення морів, знищення чисельності лемінгів через зміни клімату та відстріл на корм собакам в Гренландії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gill, F.; Donsker, D., ред. (2016). IOC World Bird List (v 6.1). doi:10.14344/IOC.ML.6.1. 
  2. BirdLife International. 2016. Stercorarius longicaudus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22694251A86797542. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22694251A86797542.en. Downloaded on 15 February 2017.

Посилання[ред. | ред. код]