Помірці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Помірці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Ріпинецька сільська рада
Код КОАТУУ 6121285802
Облікова картка Помірці 
Основні дані
Населення 517
Територія 0.820 км²
Густота населення 630.49 осіб/км²
Поштовий індекс 48433
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°00′17″ пн. ш. 25°26′23″ сх. д. / 49.00472° пн. ш. 25.43972° сх. д. / 49.00472; 25.43972Координати: 49°00′17″ пн. ш. 25°26′23″ сх. д. / 49.00472° пн. ш. 25.43972° сх. д. / 49.00472; 25.43972
Водойми р. Вільховець
Найближча залізнична станція Пишківці
Місцева влада
Адреса ради с. Ріпинці, Бучацький р-н, Тернопільська обла., 48433
Сільський голова Юшкалюк Галина Григорівна[1]
Карта
Помірці. Карта розташування: Україна
Помірці
Помірці
Помірці. Карта розташування: Тернопільська область
Помірці
Помірці

Помірці у Вікісховищі?

Помі́рці — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області. Підпорядковане Ріпинецькій сільраді.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на річці Вільховець, в центрі району. Через село пролягає автошлях Т 2016 Бучач — Товсте.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується 21 грудня 1439 року у протоколах галицького суду (Pomorzecz)[2].

Згідно поборового реєстру Подільського воєводства 1565-66 років власником села був шляхтич Микола Язловецький-Монастирський, в селі була православна церква.[3]

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

Про село вчитель історії місцевої школи Михайло Луців упорядкував і видав книжку «Крізь призму століть: Помірці-Ріпинці».

Релігія[ред. | ред. код]

Є церква Пресвятої Трійці (1898, дерев'яна), 2 каплиці: (1865, кам'яна) та нова (1991, мурована).

Парохом сіл Помірці та Ріпинці на початку XX століття був Іларіон Лушпинський.

Церква Пресвятої Трійці[ред. | ред. код]

Тризрубна одноверха дерев'яна церква розташована в північній частині села. Споруджена в 1898 році, на місці старої дерев'яної церкви. Після Другої світової війни радянська влада забрала і вивезла в невідомому напрямку унікальні ікони XVIII ст. і різьблений іконостас, потім зачинила храм, перетворивши його на склад. З 1989 року в церкві відновила богослужіння громада УАПЦ.

На південний захід від церкви розташована мурована двоярусна восьмибічна дзвіниця.

Pomirtsi-tserkva-Pr-Triytsi9193.jpg
Церква Пресвятої Трійці (1898, дерев'яна)

Встановлено пам'ятні хрести:

  • на честь Богдана Хмельницького, який відвідав місцеву церкву (1653)
  • розгрому татар («Татарне»)
  • скасування панщини (кінець XIX ст.)
  • 950-ліття Хрещення Руси-України (1938)
  • «Петрівський»

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

На південному сході села є гідрологічна пам'ятка природи — Джерела «Гуркало».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ФАП, торговельний заклад.

Населення[ред. | ред. код]

У 2007 році кількість мешканців села становила 528 осіб.

Прізвища мешканців села: Андрушків, Галаван, Глов'як, Желізко, Захарчук, Іванишин, Іваськів, Корчинський, Лозінська, Луців, Машталір, Мосціпан, Нагайовський, Павлів, Польовий, Попадюк, Римар, Сиров'як, Строгуш, Тринька, Фізьо, Чип, Щербатий, Юсупов.

Народились[ред. | ред. код]

  • Луців Григорій Іванович (нар. 1945) — хормейстер, композитор-аматор, заслужений працівник культури України,[4] проживає в Бучачі
  • Луців Михайло Іванович — краєзнавець, автор книги «Крізь призму століть: Помірці-Ріпинці».
  • Лушпинський Іларіон (1884 — р. і м. см. невід.) — священик УГКЦ, громадський діяч
  • Мартинюк Михайло (нар. 1907) — фольклорист
  • ймовірно, єпископ, Ґерард Петрівскі — адміністратор Папської католицької місії у Китаї, уроджений Петрівський, якого навчатись вислала графиня Волянська[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ріпинецька сільська рада
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.75, № 731
  3. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. Архівовано 27 травень 2015 у Wayback Machine. // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад—грудень). — С. 142. — ISSN 0130-5247.
  4. Дем'янова І. Луців Григорій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 408. — ISBN 966-528-199-2.
  5. Помірці // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 627—628.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]