Понебель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Понебель
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський район
Рада/громада Городоцька сільська рада
Код КОАТУУ 5624683306
Основні дані
Населення 362
Площа 0,38 км²
Густота населення 952,63 осіб/км²
Поштовий індекс 35331
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°40′54″ пн. ш. 26°08′29″ сх. д. / 50.68167° пн. ш. 26.14139° сх. д. / 50.68167; 26.14139Координати: 50°40′54″ пн. ш. 26°08′29″ сх. д. / 50.68167° пн. ш. 26.14139° сх. д. / 50.68167; 26.14139
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Місцева влада
Адреса ради 35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Городок, вул.Т.Шевченка,6 , тел. 20-15-86
Карта
Понебель. Карта розташування: Україна
Понебель
Понебель
Понебель. Карта розташування: Рівненська область
Понебель
Понебель

Розташування і ландшафт[ред. | ред. код]

Підгори. Брикальова долина

Поне́бель — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 362 осіб.

На схід від Карпилівки поблизу автошляху Рівне — Луцьк (9 км від обласного центру) розкинулося при р. Живець і численних ставах старовинне село Понебель. З півдня і сходу оточують стави, з півночі — урочище Підгори. Це заглибина з численними долинами, як-от Вузька, Перша, Чамкова, Брикальова. Виникла в епоху льодовикового періоду, її вимив величезний льодовик, який відходив на північ. З південно-східного боку село огинає струмочок Живець (притока річки Усті), який означає «криничне місце де просочується вода». Зараз украй занедбаний.

Що означає назва села, його старожитності[ред. | ред. код]

Назва села — унікальна. У ній, на думку лінгвістів, приховане старовинне ім'я, де «поне» — префікс — «тому що», «з тих пір», а «бел, был» — частина від дієслова «быти» — «бути із значенням проростати, множитися». В комплексі назва села по-сучасному звучить так: «Нехай з тих пір творить рід!». На етимологію села Понебель до певної міри проливають світло й народні перекази та легенди, проте жодне із цих джерел не має, на думку вчених, наукового підґрунтя.

Збереглися назви й інших мікрооб'єктів села: Коло Поня, Пильова гора, Подоли, Ставище, Башенцеві гори, Чамкова долина, Водопій, Волоки, Фільварок (колишній панський маєток) та інші.

Історія села[ред. | ред. код]

Археологічні дані розкопок на території Понебеля. Перші письмові згадки про село[ред. | ред. код]

Сліди заселення — давні. У 19 столітті тут виявлено 13 курганів-могильників, знаряддя праці епохи Руської держави. Дослідження велися під орудою професора Миколи Біляшівського на кошти барона й мецената Федора Штайнгеля, згодом міністра уряду УНР.

Як топонім Понебель засвідчений актом 1561 року вперше. Тоді це була маєтність Федора Чаплича-Шпанівського. 1570-го «Понебыль» одержує право ловити в повінь ставкову рибу й косити болотяні трави. Є згадки про село у 1595 році в описі володінь Пересопницького монастиря, «… чтобы доходы с этого имения были употребляемы на его содержание» — наголошується в документі. Тоді ж, як гідротехнічні спруди, згадуються сільські стави.

XVII століття в історії села[ред. | ред. код]

Ставки Понебеля

Напередодні Берестецької битви в понебельських лісах (зараз немає) діяв озброєний загін селян, було віче в урочищі Підгори. За поземельним актом 1889 року у селі — 95 дворів, 747 парафіян, серед них, що цікаво, 250 німців-колоністів римокатоликів. «Школа грамотності» діяла в Понебелі з 1886 року.

У 1767 році «… на средства помещицы княгини Александры Стецкой-Радзивил при пособии отъ прихожан» було в селі споруджено церкву в ім'я Святої Великомучениці Параскеви-П'ятниці, яка діє й досі.

З 1772 року тут зберігалися метричні книги й інші першоджерела. Зараз архів потребує впорядкування і вивчення.

Війни ХХ століття в історії Понебеля[ред. | ред. код]

Війни XX століття лишили слід в історії села. Жителі Понебеля брали участь в І Світовій, громадянській, ІІ Світовій війнах.

В роки громадянської війни на полі, де колись стояв курган (зараз там новобудови), відбулася битва між поляками і червоними. Вона була дуже кривавою, адже обидві сторони билися на шаблях.

В роки ІІ Світової війни жителі Понебеля воювали і у Радянській Армії, і в лавах УПА. В лютому 1944 ряд жителів призвали в армію, та деякі з них загинули, не доїхавши до фронту — при нальоті німецької авіації на казарми в Рівному.

Дослідниками національно-визвольної боротьби українського народу в селі Понебель виявлено 25 її безпосередніх учасників. Одні загинули, інші були репресовані.

У 1994 році у селі Понебель було понад 120 садиб. За роки незалежності України воно розширило свої георафічні межі, має електричну, газову та телефонну мережі, дороги із твердим покриттям та сучасний універсальний магазин.

Релігія і культурне життя[ред. | ред. код]

Окремо про топонім Козацька могила, яка до 1963 року знаходилася праворуч урочища Підгори. За радянської тоталітарної доби поховання знесли місцеві яничари. Рештки праху козаків-звитяжців і місцевих селян, які в 1651 році загинули в бою, рятуючи село від татарської орди, патріоти перепоховали на старому громадському кладовищі. У серпні 2008 року з ініціативи релігійної громади УПЦ КП села, активістів УНР області на чолі з її провідником народним депутатом України Василем Червонієм відбувся акт освячення козацько-селянського поховання й відправлена панахида пам'яті борців за волю України (о. Василь Вдовиченко).

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі Понебелі народився М. А. Тучемський (5.5.1872-23.4.1945) — церковний діяч, краєзнавець, священик, викладач, автор кількох книг.

Перебували[ред. | ред. код]

Проживали, працювали[ред. | ред. код]

У понебельців і їхньому духовному житті глибокий слід залишили священики О. Прохорчук, А. Гучинський, І. Туркевич, І. Сорожкевич, батько й син Оплаканці, церковні діячі Михайло та Степан Скиданчуки, дяк Вишневський, учителі У. Захаржевський, М. Грицюта (Антонюк), М. Ляхович та інші.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]