Пономаренко Петро Андрійович
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Петро Андрійович Пономаренко | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 17 червня 1929 | |||||||||||||||||||||||||
| Харків, Українська СРР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 13 травня 2005 (75 років) | |||||||||||||||||||||||||
| Донецьк, Україна | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 166 см | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | СРСР, Україна | |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
  | |||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
Петро Андрійович Пономаренко (рос. Пётр Андреевич Пономаренко, нар. 17 червня 1929, Харків, УРСР — пом. 13 травня 2005, Донецьк, Україна) — радянський футболіст, нападник, згодом дитячий футбольний тренер, теоретик підготовки футболістів. Майстер спорту. Заслужений тренер Української РСР (1968).
Життєпис[ред. | ред. код]
Вихованець харківського футболу, розпочинав у команді ремісничого училища й товариства «Трудові резерви». За свою кар'єру декілька разів міняв позицію на полі — розпочинав в юнацькому футболі як захисник, потім перейшов на правий фланг нападу, а до завершення кар'єри, коли загальноприйнята розстановка футболістів змінилася, став правим півзахисником.
На дорослому рівні розпочав виступати в 1949 році в складі харківського «Локомотива», який грав тоді у вищому дивізіоні. У 1951 році був призваний в армію і направлений до складу московського ЦБЧА. У чемпіонаті країни Пономаренко жодного разу не зіграв за армійців, але двічі вийшов на поле в матчах Кубка СРСР. У 1952—1953 році виступав за тбіліський «Будинок офіцерів». У 1953 році, коли армійські команди в СРСР були розформовані, футболіст повернувся до Харкова і ще півтора сезони грав за місцевий «Локомотив». У 1955 році переїхав до Донецька і останні п'ять років ігрової кар'єри провів у «Шахтарі», в сезонах 1955 і 1956 років ставав найкращим бомбардиром команди. Всього за клуби вищого дивізіону зіграв 181 матч і забив 28 м'ячів.
З 1960 року і до кінця життя Петро Пономаренко працював тренером в центрі підготовки футболістів при команді «Шахтар». Серед його вихованців — Юрій Дегтерьов, Віктор Звягінцев, Юрій Дудинський, Володимир П'яних, В'ячеслав і Віктор Чанови, Анатолій Раденко, Сергій Попов, Сергій Ковальов, Сергій Щербаков. У 1967 році очолювана ним команда стала переможцем юнацького чемпіонату СРСР з футболу.
Закінчив Луганський педагогічний інститут. Автор декількох теоретичних робіт по методиці і психології підготовки юних футболістів.
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004)[1].
Помер 13 червня 2005 року на 76-му році життя[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президент України від 11 жовтня 2004 року № 1214/2004 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів та активістів українського футболу». Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 19 листопада 2017.
- ↑ Перестало биться сердце Петра Пономаренко. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 листопада 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль гравця на сайті footbook.ru
- Легенда «Шахтаря»: Петро Пономаренко [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.]