Пономарьова Ніна Аполлонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пономарьова Ніна Аполлонівна
Nina Ponomaryova 1960.jpg
Загальна інформація
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Народження 27 квітня 1929(1929-04-27)[1]
Свердловськ, РСФРР, СРСР
Смерть 19 серпня 2016(2016-08-19)[2][1] (87 років)
Москва, Росія
Поховання Federal Military Memorial Cemeteryd
Зріст 173 см
Вага 84 кг
Спорт
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Вид спорту легка атлетика і лижний спорт
Дисципліна Метання диска
Участь і здобутки
CMNS: Пономарьова Ніна Аполлонівна у Вікісховищі

Ніна Аполлонівна Пономарьова (рос. Нина Аполлоновна Пономарёва; 27 квітня 1929(1929-04-27)[1], Свердловськ, РСФРР, СРСР — 19 серпня 2016(2016-08-19)[2][1], Москва, Росія), уроджена Ромашкова (рос. Ромашкова) ― російська спортсменка, метальниця диска та перша олімпійська чемпіонка в СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Пономарьова почала цікавитися спортом 1947 року,[3] коли навчалася на Факультеті фізичного виховання Ставропольського державного університету. Її перший офіційний виступ відбувся 1948 року на Чемпіонаті Ставропольського Краю, де вона встановила новий регіональний рекорд, метнувши диск на 30,53 м. Уже за три роки тренувань вона стала однією з провідних радянських спортсменів. 1949 року Пономарьова посіла третє місце на чемпіонаті СРСР. Тоді ж Дмитро Марков став її тренером. 1951 року Ромашкова стала радянською чемпіонкою. Цей успіх вона повторювала з 1952 до 1956, 1958 та 1959 року.[4]

1952 року Ромашкова стала учасницею радянської збірної, що вперше в історії брала участь в Олімпійських іграх. На той час олімпійський рекорд, 47,63 м, належав Ґізелі Мавермаєр, що встановила його на Олімпійських іграх 1936 року. Пономарьова виграла кваліфікаційний раунд кидком 45,05 м (36 м було достатньо для кваліфікації). У фіналі після першої спроби Пономарьова стала другою з кидком 45,16 м, лідеркою якої стала її напарниця Ніна Думбадзе (45,85 м). Другою спробою Пономарьова побила олімпійський рекорд на понад 3 метри (50,84 м). Після цього вона залишалася лідеркою до кінця змагань. З третьої спроби вона встановила олімпійський рекорд 51,42 м і здобула першу золоту олімпійську медаль для Радянського Союзу.[3]

« Тільки відчувши в руці важке золоте кружало, я усвідомила, що відбулося. Я пак перша радянська олімпійська чемпіонка, перша рекордсменка XV Олімпіади… Сльози щипали очі. Яка я була рада!.. «

— Ніна Пономарьова[5]

Оригінальний текст (рос.)
Только ощутив в руке тяжелый золотой кружок, я осознала, что произошло. Ведь я первая советская олимпийская чемпионка, первая рекордсменка XV Олимпиады... Слезы щипали глаза. Как я была счастлива!

Менш ніж за місяць після літніх Олімпійських ігор 1952 року, 9 серпня 1952 року в Одесі Пономарьова встановила новий світовий рекорд ― 53,61 м.[6][7] 1954 року вона виграла титул Європи, а 1956 ― Олімпійську бронзу. 1957 року Пономарьову нагородили орденом Червоного Прапора. 1960 року вона вдруге стала олімпійською чемпіонкою. 1966 року Пономарьова закінчила кар'єру і працювала тренеркою спочатку в Києві, а після 1998 року в Москві.[6]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Невдовзі після Олімпіади 1952 року Пономарьова вийшла заміж і народила сина.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Find a Grave — 1995.
  2. а б в http://dou67.ru/world/died-the-first-soviet-olympic-champion-nina-ponomaryova.html
  3. а б Nina Romashkova-Ponomaryova Bio, Stats, and Results | Olympics at Sports-Reference.com. web.archive.org. 2016-12-03. Процитовано 2021-05-08. 
  4. а б Нина Пономарева. Чемпионка из ГУЛАГа. sport-express.ru (російською). 2015-02-06. Процитовано 2021-04-20. 
  5. Германов, Геннадий; Корольков, Алексей; Кузьмина, Ольга; Сабирова, Ирина (2021-04-02). Олимпийское образование в 3 т. Том 1. Игры олимпиад. Учебное пособие для академического бакалавриата (ru). Litres. ISBN 978-5-04-137388-7. 
  6. а б Nina Ponomaryova | Soviet athlete | Britannica. web.archive.org. 2020-10-26. Процитовано 2021-05-08. 
  7. Track and Field Statistics. trackfield.brinkster.net. Процитовано 2021-05-08. 

Джерела[ред. | ред. код]