Понте Веккіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міст Понте Веккіо у Флоренції
Міст Понте Веккіо у Флоренції
Міст Понте Веккіо, вигляд з Галереї Уффіці
43°46′04″ пн. ш. 11°15′11″ сх. д. / 43.767988888889000521° пн. ш. 11.253191666667000° сх. д. / 43.767988888889000521; 11.253191666667000Координати: 43°46′04″ пн. ш. 11°15′11″ сх. д. / 43.767988888889000521° пн. ш. 11.253191666667000° сх. д. / 43.767988888889000521; 11.253191666667000
Офіційна назва Ponte Vecchio
Країна Flag of Italy.svg Італія[1]
Розташування Флоренція Італія Італія
Галузь застосування пішохідний
Перетинає Арно
Матеріал Камінь
Загальна довжина 250
Відкрито 1345 рік
Конструктор, архітектор Neri di Fioravante[d]
Охоронний статус Світова спадщина ЮНЕСКО
Ідентифікатори і посилання
Structurae 20000472
GeoNames 6269271

Понте Веккіо. Карта розташування: Італія
Понте Веккіо
Понте Веккіо
Понте Веккіо (Італія)
Міст Понте Веккіо у Флоренції у Вікісховищі?

Понте Веккіо (італ. Ponte Vecchio МФА[ˈponte ˈvɛkkjo], старий міст) — міст через річку Арно у Флоренції, розташований неподалік від знаменитої галереї Уффіці. Відкритий у 1345 році. Є одним із символів Флоренції.

Історія мосту[ред. | ред. код]

На місці старого дерев'яного мосту, що перетинав річку Арно ще з римських часів, у 1345 році за проектом архітектора Нері ді Фьораванті (італ. Neri di Fioravante) було побудовано кам'яний міст з трьох арок (співвідношення висоти до ширини 1:6). Відмітною рисою мосту стали будинки, що тісняться по обидві його сторони.

Спочатку всі будівлі на мосту були однаковими, але з часом у результаті неконтрольованих перебудов, почали значно відрізнятись. Справа в в тому, що у XV столітті Понте Веккіо став місцем розташування численних м'ясних лавок. Сюди, подалі від знатних особняків і адміністративних палаців, було перенесено торгівлю парною телятиною і курячими мізками, від чого Старий міст став найбільш "пахучим" місцем Флоренції. Відходи від м'ясної справи викидали в Арно, щоб річка відносила їх за межі міста. Оскільки м'ясників в місті було багато, Старий міст почав вимушено розширюватись: торговці прилаштовували свої крамниці так, що вони вже випирали на кілька метрів за межі мосту і висіли практично над водою. Таким цей міст є і зараз, тільки лавки тепер інші - з дорогими і дуже дорогими розкішними ювелірними прикрасами[2]. За указом Козімо I Медічі лавки мосту почали перетворюватись на ювелірні з 1593 року, через що міст почали також називати "Золотим мостом". У 1565 році над мостом був збудований коридор, який зберігся досі.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У центрі прольотів мосту послідовний ряд будівель переривається і переходить у відкритий майданчик, з якого можна милуватися річкою та іншими мостами Флоренції. На мосту знаходиться також погруддя Бенвенуто Челліні, до якого традиційно приковують «замки кохання».

Під час відступу німецько-фашистських військ в 1944 році, коли інші мости Флоренції були зруйновані фашистами, Старий міст став єдиним, який не постраждав. Це стало можливим завдяки втручанню представника Німеччини у Флоренції Герхарда Вольфа, який після війни став почесним громадянином Флоренції. Тим не менше, фашистами були сильно пошкоджені точки доступу до мосту, які сьогодні виглядають дещо безглуздо через поспішну реконструкцію, що мала місце на початку п'ятдесятих років.

Див. також[ред. | ред. код]

Сусідніми мостами є Понте алле Ґраціє і Понте Санта Трініта.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]