Понтій Аквіла
| Понтій Аквіла лат. Pontius Aquila | ||
| ||
|---|---|---|
| невідомо | ||
| ||
| 45 до н. е. | ||
| ||
| 43 до н. е. | ||
| Народження: |
1 століття до н. е. Стародавній Рим | |
| Смерть: |
21 квітня 43 до н. е. Mutinad, Стародавній Рим | |
| Причина смерті: | загиблий у бою | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | Понтії | |
| Батько: | Публій Понтій (можливо) | |
| Мати: | невідомо | |
Понтій Аквіла (лат. Pontius Aquila; загинув 21 квітня 43 року до н. е. під Мутиною) — римський полководець і політичний діяч, народний трибун 45 року до н. е. Брав участь у вбивстві Гая Юлія Цезаря в 44 році до н. е., загинув під час Мутинської війни, борючись проти Марка Антонія.
Ім'я і походження[ред. | ред. код]
Не збереглося надійних звісток про повне ім'я Понтія Аквіли[1]. Марк Тулій Цицерон[2], Децим Юній Брут Альбін[3] та Август називають тільки когномен, Гай Азіній Полліон[4], Светоній[5], Аппіан[6] та Діон Кассій[7] — номен і когномен. У листах Цицерона згадуються Понтій та Луцій Понтій, але у дослідників немає впевненості в тому, що це Аквіла. Нарешті, в одному латинському написі, знайденому в Сутрії, згадується понтифік Луцій Понтій Аквіла, син Публія; існує гіпотеза, що мова йде саме про Аквілу, який в цьому випадку міг бути родом з Сутрія[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Перші згадки про Понтія Аквілу відносяться до 45 року до н. е., коли він обіймав посаду народного трибуна[8]. Враховуючи його республіканські переконання, дослідники припускають, що в попередні роки Аквіла брав участь в громадянській війні на боці Гнея Помпея Великого[9], а в полі зору джерел не потрапив тільки тому, що не належав до кола спілкування Марка Туллія Цицерона[1]. Сергій Утченко навіть називає його «видатним помпеянцем»[10].
Як народний трибун, Аквіла продемонстрував свою прихильність республіканським традиціям[1]. Згідно Светонію, коли диктатор Гай Юлій Цезар під час свого тріумфу проїжджав повз трибунської лави на форумі, Понтій не встав, щоб його привітати. Цезар вигукнув обурено: «Не повернути тобі й республіку, Аквіла, народний трибун?»[11] «І ще багато днів, даючи кому-небудь якусь обіцянку, він неодмінно говорив: „Якщо Понтію Аквілі це буде вгодне“»[12][13]. На думку антикознавця Рудольфа Гансліка[de], диктатор відреагував на демарш Понтія так загострено тому, що побачив у трибуні принципового опозиціонера[1].
Аппіан та Діон Кассій називають Аквілу серед змовників, які 15 березня 44 року до н. е. закололи Цезаря під час засідання сенату[6][7]. На початку 43 року до н. е., коли цезаріанець Марк Антоній виступив проти республіканця Децима Юнія Брута Альбіна, який правив тоді Цизальпійською Галлією, і почав таким чином Мутинську війну, Понтій як легат виступив на стороні Брута[14]. Діючи на чолі окремого загону, він взяв в кінці січня місто Клатерна, потім розбив при Полленції Тіта Мунація Планка Бурсу (легата Антонія). У квітні Аквіла рушив на допомогу Мутині, в якій Антоній взяв у облогу Брута. 21 квітня, об'єднавши свої сили з консулом Авлом Гірцієм і пропретором Октавіаном, він спробував прорватися в місто; ворогові довелося відступити, але Аквіла загинув у сутичці разом з Гірцієм[1].
У Римі Понтій удостоївся за ініціативи Цицерона[15] вищих посмертних почестей — урочистих похоронів коштом держави та встановлення пам'ятників у публічних місцях[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Hanslik, 1953.
- ↑ Цицерон Промови, Одинадцята філіппіка, 14; Тринадцята філіппіка, 27.
- ↑ Цицерон Листи, До близьких, XI, 13, 1.
- ↑ Цицерон Листи, До близьких, X, 33, 4.
- ↑ Светоній, Божественний Юлій, 78, 2.
- ↑ а б Аппіан, XIV, 113.
- ↑ а б Діон Кассій, XLVI, 38, 3.
- ↑ Broughton, 1952, p. 308.
- ↑ Егоров, 2014, с. 390.
- ↑ Утченко, 1976, с. 327.
- ↑ Repete ergo a me Aquila rem publicam tribunus
- ↑ Si tamen per Pontium Aquilam licuerit.
- ↑ Светоній, Божественный Юлий, 78, 2.
- ↑ Broughton, 1952, p. 354.
- ↑ Цицерон Листи, Листи до Брута, I, 15, 8.
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Аппіан. Історія Риму.
- Діон Кассій. Римська історія.
- Гай Светоній Транквілл. Життя дванадцяти цезарів.
- Марк Тулій Цицерон. Листи.
- Марк Тулій Цицерон. Промови.
Література[ред. | ред. код]
- Егоров А. Б. Юлий Цезарь. Политическая биография. — Санкт-Петербург : Нестор-История, 2014. — 548 с. — ISBN 978-5-4469-0389-4.
- Утченко С. Л. Юлий Цезарь. — Москва : Мысль, 1976. — 365 с.
- Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1952. — Vol. II. — P. 558.
- Rudolf Hanslik. Pontius 17 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 34—36.