Попмузика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Поп)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Згідно з кількома джерелами, телеканал MTV допоміг стати попзірками Майклу Джексону і Мадонні; одночасно, і Джексон, і Мадонна допомогли зробити MTV впливовим музичним каналом[1][2][3][4]

Попму́зика (або зневажливе попса) (англ. pop music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.

Характеристика[ред. | ред. код]

Інструментальні ресурси попмузики обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема й екзотичних інструментів. Для сучасної попмузики велике значення відіграє електронна апаратура. Мелодії, як правило, нескладні, ритмічні, легко запам'ятовуються.

Вокальний стиль попмузики характеризується мелодійною та емоційною манерою виконання, застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною теситурою, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів.

Сучасні форми попмузики поширені в усьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена неоднозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі.

Історія[ред. | ред. код]

Сучасна попмузика формувалася паралельно з іншими жанрами, такими як рокмузика, і не завжди була віддільна від них. У 1970-х і 1980-х роках її найтиповішою формою була т. зв. «Традиційна музика» (traditional pop), яку в СРСР було прийнято називати «естрадна музика», «естрада». Традиційний поп виконується співаком-солістом під фоновий акомпанемент. У США естрада була тісно пов'язана з джазом (Френк Сінатра), у Франції — з шансоном. Аналогічні виконавці популярні і в СРСР — Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Марк Бернес, Володимир Трошин. Значну частину попмузичної сцени США складають виконавці-афроамериканці у жанрі соул.

Справжнім проривом в попмузиці стала поява в 1970-ті стилю «диско» (євродиско) і таких груп, як ABBA, Boney M, Dschinghis Khan, Bee Gees. Попмузика відтепер витісняє рок-н-рол як основна танцювальна музика на дискотеках, і з цього часу танцювальна музика (dance music) є одним з основних напрямків у попмузиці.

Завдяки появі музичного телебачення (зокрема, телеканалу MTV), в 1980-ті формується культура відеокліпів. У цей час у США з'являються такі зірки, як Майкл Джексон, Мадонна, Прінс, Вітні Г'юстон. На поп-музику в цей період впливають хіп-хоп, соул і ритм-енд-блюз. У 1990-ті і 2000-ні до цього додається танцювальна електронна музика. Від 2009, в Італії, з'являються такі зірки як Noemi.

Критерії популярності[ред. | ред. код]

Критерії популярності попмузики визначаються двома чинниками.

Один із них — це міжнародні фестивалі і конкурси, що виявляють «найкращих». Найавторитетнішим конкурсом попмузики вважається премія Греммі. Попмузика представлена також на щорічному конкурсі «Євробачення», дещо політизованому через спосіб підрахунку голосів по країнах.

Інший спосіб пов'язаний зі статистичними даними, зокрема підрахунком кількості проданих компакт-дисків, популярності пісень на радіостанціях і в продажу, здійснюваному через Інтернет. На основі статистичних даних складаються списки, подібні до найбільшого національного музичного списку у світі — Billboard Hot 100 (США). Наприклад, у Великій Британії це UK Singles Chart і UK Albums Chart одночасно.

Велике значення у просуванні тієї чи іншої попгрупи відіграє реклама. Вже на початку 1940-х років реклама з'явилась на радіо, потім на телебаченні, зараз використовується в Інтернеті. Як новий носій і інструмент реклами, виступив мобільний телефон.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Christopher P. Andersen, MJ Michael Jackson: unauthorized (Simon & Schuster, 1994), p. 215.
  2. R Jones and S. Brown, Michael Jackson, the man behind the mask: an insider's story of the king of pop (Select Books, 2005), p. 49.
  3. Joshua Rich (November 20, 1998). Madonna Banned. Entertainment Weekly. Time Warner. Процитовано March 14, 2013. «Madonna helped make MTV as much as [MTV] helped make her, says Mark Bego, author of Madonna: Blonde Ambition..» 
  4. MTV changed the music industry on August 1, 1981. CNN. Time Warner (Turner Broadcasting System). July 31, 1998. Архів оригіналу за 2012-11-14. Процитовано March 14, 2013. 

Література[ред. | ред. код]

  • Раїса Варенбуд. Поп-музика і «масова культура» // «Всесвіт» (Київ). — 1976. — № 3. — Стор. 160—163.
  • Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — 528 с.(рос.)
  • Алексей Козлов. Рок: истоки и развитие. — Москва: Мега-сервис, 1998. — 191 с.(рос.)
  • Р. Першин. Енциклопедія поп-музики: 70-ті (серія публікацій на 7-й стор. газети «П'ятниця» (Київ) у 1997—1998 рр.)
  • Артём Троицкий. Гремучие скелеты в шкафу. Т. 1: Запад гниёт. — Санкт-Петербург: Амфора, 2008. — 340 с.(рос.)
  • Артём Троицкий. Гремучие скелеты в шкафу. Т. 2: Восток алеет. — Санкт-Петербург: Амфора, 2008. — 276 с.(рос.)
  • Піт Форнатейл. Історія рок-н-ролу // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 8. — С. 150—162, 176—182; — № 9. — С. 147—160, 172—179; — № 10. — С. 170—192.
  • И. Хижняк. Парадоксы рок-музыки: мифы и реальность. — Киев: Молодь, 1989. — 295 с.(рос.)
  • Тетяна Чередниченко. До соціології кітчу // «Всесвіт» (Київ). — 1978. — № 3. — Стор. 193—197.
  • David Brackett (ed.), The Pop, Rock, and Soul Reader: Histories and Debates, Oxford University Press, 2013, 608 pp.(англ.)
  • Nik Cohn, Pop from the Beginning, Weidenfeld & Nicolson, 1969.(англ.)
  • Nik Cohn, Awopbopaloobop Alopbamboom: The Golden Age of Rock, Grove Press, 2001.(англ.)
  • Peter Doggett, Electric Shock: From the Gramophone to the iPhone—125 Years of Pop Music, London: Bodley Head, 2015, 720 pp.(англ.)
  • David Hepworth, Never a Dull Moment: 1971 The Year That Rock Exploded, Henry Holt and Co., 2016, 320 pp.(англ.)
  • David Hepworth, Nothing is Real: The Beatles Were Underrated and Other Sweeping Statements about Pop, Bantam Press, 2018, 240 pp.(англ.)
  • Simon Napier-Bell, Ta-Ra-Ra-Boom-De-Ay: The Dodgy Business of Popular Music, London: Unbound, 2015, 400 pp.(англ.)
  • Valter Ojakäär, Popmuusikast, Tallinn: Eesti Raamat, 1978.(ест.)
  • Simon Reynolds, Rip It up and Start again. Post-punk 1978—1984, London: Faber and Faber, 2005, 607 pp.(англ.)
  • Jon Savage, 1966: The Year the Decade Exploded, London: Faber and Faber, 2015, 672 pp.(англ.)
  • Bob Stanley, Yeah! Yeah! Yeah!: The Story of Pop Music from Bill Haley to Beyoncé, W. W. Norton & Company, 2014, 624 pp.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]