Перейти до вмісту

Попасна

48°38′00″ пн. ш. 38°22′48″ сх. д.H G O
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ця стаття про місто. Про залізничну станцію у цьому місті див. Попасна (станція).
Попасна
Герб Попасної Прапор Попасної
Центр міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сіверськодонецький район
Тер. громада Попаснянська міська громада
Код КАТОТТГ UA44120070010080343
Засноване 1878 (148 років)
Колишні назви імені Л. М. Кагановича (1938—1943)
Статус міста з 1938 року
Населення ▼ 50 (станом на 20.12.2025)[1]
Площа 29 км²
Густота населення 725 осіб/км²
Поштові індекси 93309
Телефонний код +380-6474
Координати 48°38′00″ пн. ш. 38°22′48″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 244 м
Водойма р. Балка Пилипчата, Балка Комишуваха, Балка Калинова
Назва мешканців попасня́нин, попасня́нка, попасня́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Попасна
До обл./респ. центру
 - залізницею 99 км
 - автошляхами 85 км
Міська влада
Адреса 93300, Луганська область, Сіверськодонецький р-н, м. Попасна, площа Миру, 2
Міський голова Ханатов М.
(керівник  Попаснянської ВЦА)

Попасна у Вікісховищі

Карта
Попасна. Карта розташування: Україна
Попасна
Попасна
Попасна. Карта розташування: Луганська область
Попасна
Попасна
Мапа

Попа́сна — місто в Україні, адміністративний центр Попаснянської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області, до 19 липня 2020 року — колишній адміністративний центр ліквідованого Попаснянського району Луганської області. Засноване у 1878 році, у зв'язку з будівництвом Донецької залізниці. За даними на 17 квітня 2023 року в місті Попасна проживало приблизно 200 осіб[2].

Місто було майже повністю зруйноване під час бойових дій у лютому-травні 2022 і тимчасово перебуває під російською окупацією з 8 травня 2022 року[3][4].

Географія

[ред. | ред. код]

Місто Попасна розташоване у західній частині Луганської області, за 90 км на північний захід від обласного центру. Поблизу міста пролягає автошлях територіального значення Т 0504. На південно-західній частині міста бере початок річка Балка Пилипчата. У місті бере початок річка Балка Комишуваха. У південній частині міста бере початок Балка Калинова.

Історія

[ред. | ред. код]

Назву місто дістало від хутора Попасна[джерело?], який належав місцевому поміщикові і був базою для випасу овець[джерело?]. Первісна назва хутора — Кленовий: за поширення клену[джерело?].

У 1850 році почалося будівництво Донецько-Кам'яновугільної залізниці, а у 1878 році відкритий рух перших поїздів з Попасної до Дебальцевого та Краматорська. У цьому ж році був побудований залізничний вокзал станції Попасна. З 1910 року Попасна стала великим залізничним вузлом. З 1912 по 1931 роки були побудовані завод силікатної цегли, паровий млин, скляний завод (евакуйований з Польщі), три школи, клуб, бібліотека, вагонне і локомотивне депо, вагоноремонтний завод.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 416 осіб[5].

24 жовтня 1938 року Попасній було офіційно надагно статус міста. До 1944 року місто мало назву імені Лазара Кагановича. В ході німецько-радянскої війни місто було сильно зруйноване. Але вже з 1944 року, після звільнення, місту відновлена назва — Попасна і в ньому почали відновлювати виробництво. Після війни з'явилися такі підприємства як хлібокомбінат, завод продтоварів, швейна фабрика, молокозавод.

У 1955 році в місті вже діяли декілька підприємств з обслуговування залізничного транспорту, скляний завод, молочний завод, хлібопекарський комбінат, три середні школи, три семирічні школи, дві школи робітничої молоді, початкова школа, 5 бібліотек, стадіон.[6].

У 1974 році чисельність населення становила 30,3 тис. осіб, найбільшими підприємствами були вагоноремонтний завод, завод металовиробів, скляний завод, молокозавод і швейна фабрика.

У січні 1989 року чисельність населення становила 30 257 осіб (14191 чоловіків і 16066 жінок),[7] тут діяв вагоноремонтний завод, завод металовиробів, склозавод і швейна фабрика.[8]

Війна на сході України

[ред. | ред. код]
Докладніше: Попасна у російсько-українській війні, Бої під Попасною (2014—2021) та Війна на сході України

З 2014 року місто перебуває в зоні бойових дій війни на сході України.

22 липня 2014 року, в ході АТО, українські військові підрозділи і добровольчий батальйон «Донбас» звільнили Попасну від угруповань бойовиків ЛНР[9].

З 2014 по 2021 роки місто періодично зазнавало ударів артилерією, градами, гранатометами та снайперськими гвинтівками[10][11].

Російське вторгнення (з 2022)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022) та Бої за Попасну

Російські загарбники почали завдавати обстріли по місту невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року.

8 травня 2022 року українським військовим довелось відійти на підготовлені позиції, місто опинилось під російською окупацією.[12][13].

2 липня 2022 року в місті спочатку зайнявся, а потім вибухнув російський склад боєприпасів[14][15].

Місто Попасна було форпостом української оборони на початку повномасштабного російського вторгнення. Саме Попасна стала першим містом, яке російська армія зрівняла із землею. У перші дні окупації у місті залишалося півтори тисячі мешканців. Наразі у Попасній немає зв'язку, води, світла, магазинів, незважаючи на те, що місто розташоване далеке від лінії фронту.

27 жовтня 2022 року з'явились заяви, що окупанти не збираються відбудовувати місто Попасна. Окупантами розглядають ідеї переселення людей в інші окуповані міста: Первомайськ, Золоте, Лисичанськ, Сіверськодонецьк[16][17].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року 49,44 % населення міста вказали українську мову рідною, 50,31 % — російську, 0,25 % — інші мови[18].

Економіка

[ред. | ред. код]

Економіка міста переважно була орієнтована на залізничний транспорт та вугільну промисловість. До повномасштабного російського вторгнення в місті діяли вагоноремонтний завод, локомотивне депо, вагонне депо[19] та хлібоприймальне підприємство[20].

ЗМІ

[ред. | ред. код]

Попасна.City — міське інтернет-видання, запущене у липні 2018 року колективом газети «Попаснянський вісник» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або»[21]. З початком повномасштабної війни редакція релокувалася і продовжує щоденно оновлювати сайт.

Архітектура

[ред. | ред. код]
  • Свято-Миколаївський храм (22.05.1909)
  • Палац культури залізничників (1928), пізніше — Будинок науки і техніки.
  • Палац культури вагоноремонтного заводу (1953), з 1991 року — районний будинок культури[22].
  • Свято-Миколаївський храм
    Свято-Миколаївський храм
  • Будинок науки і техніки
    Будинок науки і техніки
  • Вокзал станції Попасна
    Вокзал станції Попасна
  • Житловий будинок 1940 року
    Житловий будинок 1940 року

Парки та площі

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка
  • Сквер «Єднання сердець» — у сквері знаходиться скульптура і місток для закоханих;
  • Парк імені Калюжного — з фонтаном відреставрованим у 2019-у році;
  • Сосновий бір — знаходиться на околицях мікрорайону Скляний;
  • Площа Миру — на площі розташований фонтан з підсвіткою[23].

Пам'ятники, скульптури та мурали

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник «Історичний кип'ятильник» — присвячений герою книги «12 стільців», який був встановлений біля залізничного вокзалу станції Попасна у 2018 році;
  • Мурали французького художника Жюльєна Маллана;
  • Мурал — державний Герб України на фоні прапора[23].

Культура

[ред. | ред. код]

Фестивалі

[ред. | ред. код]
  • «Паславский-Fest» — фестиваль сучасної української пісні, присвячений воїну АТО — Марку Паславському, який захищав Попасну і загинув в Іловайську;
  • Фестиваль борщу — відбувався у вересні;
  • Фестиваль вареників — відбувався у лютому-березні[23].

Краєзнавчий музей

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на честь Почесного громадянина міста Попасна Семену Іофе

Попаснянський районний краєзнавчий музей заснований на базі колишнього шкільно-заводського музею. Організатором і беззмінним керівником музею був ветеран Другої світової війни, «Відмінник народної освіти», Почесний громадянин міста Попасна — Семен Петрович Іофе[24].

З 1952 року разом з учнями середньої школи № 45 він почав збирати різні старовинні речі.

9 травня 1975 року відбулося урочисте відкриття музею у окремому приміщенні по вул. Герцена, 3.

15 лютого 2002 року рішенням сесії районної ради музею присвоєно статус районного краєзнавчого музею.

Колекція районного краєзнавчого музею міста Попасна нараховувала понад 13 тисяч одиниць зберігання — це пам'ятки археології, зібрання нумізматики, документи, твори мистецтва й побутові речі. Музейну експозицію розгорнуто на площі 492 м² у 9 залах, де представлено майже 10 тисяч оригінальних експонатів, експозиція складається з наступних відділів:

  • «Виникнення життя на землі»
  • «Природа краю»
  • «Історія краю періоду — кінець ХІХ — початок ХХ століття»
  • «Історія краю з 1905 до кінця 1930 рр.»
  • «Історія краю періоду Другої світової війни (1939—1945)»
  • «Мистецтво Попаснянщини»
  • «АТО».

Віртуальна подорож музеєм[25].

Екскурсійні дні відбувалися з вівторка по суботу з 8:00 до 17:00.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Комутатор Еріксон
    Комутатор Еріксон
  • Фільтр питної води
    Фільтр питної води
  • Годинник
    Годинник
  • Крученик
    Крученик
  • Ліхтарі
    Ліхтарі
  • Перепустки до ВРЗ
    Перепустки до ВРЗ
  • Черепиця
    Черепиця

Місто-побратим

[ред. | ред. код]

Відомі особи

[ред. | ред. код]
Уродженці міста

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Фонтан
    Фонтан
  • Площа
    Площа
  • Попасна
    Попасна
  • Байбак-фест-2018
    Байбак-фест-2018
  • Будинок
    Будинок

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. ↑ Города, которых не стало. Что осталось от населенных пунктов на востоке Украины после «освобождения» российской армией. Настоящее Время (рос.). 7 червня 2023. Процитовано 1 січня 2025.
  3. ↑ Українські військові відійшли від Попасної на міцніші позиції, - голова Луганської ОВА. Еспресо TV. 8 травня 2022. Архів оригіналу за 11 червня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  4. ↑ Людські голови на паркані. Попасна поринула у середньовіччя. Попасная.City. 05 серпня 2022.
  5. ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 407—414 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 30 березня 2016.
  6. ↑ Попасная // Большая Советская Энциклопедия / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 35. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1955, с. 152
  7. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу
  8. ↑ Попасная // Большой энциклопедический словарь (у 2-х т.) / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 2. М., «Советская энциклопедия», 1991. стр.181
  9. ↑ Звільнення Попасної в рамках АТО
  10. ↑ Унаслідок атаки 18 лютого бойовики обстріляли міське кладовище на околиці Попасної — українська сторона СЦКК. Інтерфакс-Україна (укр.). 20 лютого 2020. Процитовано 13 січня 2026.
  11. ↑ Окупанти з початку доби 4 рази відкривали вогонь на Донбасі. LB.ua. 12 грудня 2021. Процитовано 13 січня 2026.
  12. ↑ Українські воїни відійшли від Попасної на заздалегідь підготовлені позиції - Гайдай. Укрінформ. 8 травня 2022.
  13. ↑ Попасна: життя між окупаціями. Суспільне Донбас. 22 липня 2022.
  14. ↑ Грандіозний вибух російського складу боєприпасів у Попасній після точного ураження від ЗСУ (відео). Цензор.нет. 2 липня 2022.
  15. ↑ ЗСУ у Попасній знищили склад боєприпасів росіян: на відео потрапив потужний вибух. Мілітарний. 2 липня 2022.
  16. ↑ Окупанти не збираються відбудовувати зруйновану Попасну — Гайдай. Українська правда. 27 жовтня 2022.
  17. ↑ «Вони впевнені, що там залишаться». Чи відновлює Росія окуповані міста і захоплені підприємства Донбасу?. Радіо Свобода. 17 грудня 2024.
  18. ↑ Банк даних — перепис 2001
  19. ↑ Постанова Верховної Ради України № 88/95-ВР від 3 березня 1995 р. «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням»
  20. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України № 1000 від 22 серпня 1996 р. «Про утворення Державної акціонерної компанії „Хліб України“»
  21. ↑ Попасная.City: зачем мы создали новый сайт нашего города. Попасная.City (рос.). Процитовано 17 січня 2020.
  22. ↑ «Байбак-fest» 2018
  23. ↑ а б в Гоу в Попасную! Город с французскими муралами, гастрофестивалями и скульптурами, приносящими счастье. Свои.City (рос.). Процитовано 23 січня 2020.
  24. ↑ Іофе Семен Петрович
  25. ↑ Віртуальна подорож музеєм. TravelboxVR.
  26. ↑ congres_admin (10 липня 2025). Сент-Етьєн залишається із Україною не на словах, а на конкретних діях: про співробітництво з Луганщиною — Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України. congress.gov.ua (укр.). Процитовано 25 липня 2025.
  27. ↑ Полеглого у бою нашого земляка Владислава Бережного нагороджено почесною відзнакою «За вільну Луганщину». Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 10 жовтня 2019.
  28. ↑ Пішов із життя Захисник Андрій Іванченков. http://pyriatyn.org.ua. 8 квітня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |веб-сайт= (довідка)
  29. ↑ Вірний товариш та справжній друг: на фронті загинув 53-річний захисник з Луганщини Сергій Лукін. Вчасно. 14 квітня 2025.
  30. ↑ Вікторія Тарасова (14 квітня 2025). Слов'янськ прощається із захисником: помер від поранень молодший сержант Сергій Лукін. 6262.com.ua.
  31. ↑ Пам'яті професора Савельєва Олега Миколайовича — науковця та педагога[недоступне посилання з липня 2019]
  32. ↑ Попаснянська громада знову зазнала тяжкої втрати…. Попаснянська МВА. 14 листопада 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
  • Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попасна&oldid=47502448