Попель Степан Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Михайлович Попель

Stepan A Popiel.jpg

Попель Степан Михайлович
Країна Польща Польща / Flag of the United States.svg США
Народження 15 липня 1907(1907-07-15)
Комарники, Турківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 27 грудня 1987(1987-12-27) (80 років)
Фарґо, штат Північна Дакота,
Flag of the United States.svg США
Піковий
рейтинг
бл. 2378 (кінець 1960-х)

Степа́н Анто́н Михáйлович По́пель (нар. 15 липня 1907, Комарники, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Турківський район, Львівська область — пом. 27 грудня 1987, Фарґо (Північна Дакота), Північна Дакота, США) — український філолог і юрист, український та американський шахіст: чемпіон Львова 1929, чемпіон Галичини 1942; емігрувавши після Другої світової війни на Захід, визначався і закордоном: чемпіон Парижа у 1951, 1953 і 1954 роках. Один із провідних шахістів української діаспори у США.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у селі Комарники Турківського повіту 15 серпня 1907 року в сім'ї священика Михайла та Ольги (з Калинських).

Захопився шахами в юності та зіграв уперше в шаховому турнірі у 12-річному віці.

Освіта та особисте життя[ред. | ред. код]

Студіював у єзуїтському коледжі в Есхені (Бельгія), також у Брюсселі та Парижі (1924); згодом — магістр франко-латинської філології Львівського університету (1931), магістр права (1938). Професор французької та латини однієї з львівських гімназій (1931—1939), асистент професора Львівського педагогічного інституту (1939—1941) та Львівської політехніки (1941—1944). Автор книжки «Початки шахіста» (Львів, 1943). Був редактором львівських часописів «Szachista» і «Спортові вісти».

Був поліглотом, окрім української володів польською, російською, французькою, німецькою, латинською та англійською мовами. Приватний секретар Митрополита Андрея Шептицького (1929—1944). Вживав псевдо А. С. Сулима.

З 1948 року одружений з Валентиною Шаповал, діти — Володимир (пасинок), Ольга та Олекса.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

У 17 років Степан Попель став чемпіоном з шахів Львівського університету. Був серед засновників Товариства Українських Шахістів, яке, об'єднавшись із шаховою секцією Спортового товариства «Україна», стала найбільшою українською шаховою організацією Львова. У 1920-х—1930-х роках був одним з найсильніших гравців Західної України, переможцем чемпіонатів Галичини 1928 і 1942, турнірів найсильніших українських шахістів у Самборі 1943 та в Сяноку 1944.

1944 року виїхав з України, щоби не жити під радянською окупацією. У Кракові проводив матч із чемпіоном УРСР та СРСР Федором Богатирчуком, який було перервано при рахунку 2:2. Згодом протягом кількох років жив у Парижі, виступав у шаховому клубі «Каїсса», ставав чемпіоном Парижа у 1951, 1953 і 1954 роках. Це були визначні успіхи, адже у післявоєнний час у столиці Франції жило багато гросмейстерів зі всієї Європи, зокрема, серед суперників українця був Ксавері Тартаковер. Погодився тренувати провідну французьку шахістку Шанталь Шоде де Сілан, яка стала учасницею Московського турніру претенденток на шахову корону 1955 року.

Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному турнірі в Гастінґсі (Велика Британія) 1951/1952[1], де виступали такі всесвітньовідомі майстри, як Светозар Глігорич, Даніель Яновський, Ян Гейн Доннер та інші[2]. У рейтингу Британської шахової федерації був під 82 номером.

У 1956 взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в Оклагома-Сіті, де зіграв унічию з 13-річним феноменом, майбутнім чемпіоном світу Боббі Фішером. Українець разом з вундеркіндом поділив 4-8 місця.

Виграв чемпіонат штату Мічиґан тричі поспіль — у 1957, 1958 і 1959 роках[3]. Вигравав також чемпіонати штатів Міннесота, Іллінойс, Небраска. У Північній Дакоті (де постійно мешкав протягом останніх десятиліть життя) був чемпіоном штату багато років поспіль й очолював федерацію шахів штату. Входив до п'ятдесятки найкращих шахістів США[4].

У 1955 році спортивні товариства українців у Канаді та США об'єдналися в «Українську Спортову Централю Америки й Канади» (УСЦАК). У 1966 р. шахіст Орест Попович заснував при УСЦАК Ланку шахів і відтоді щороку товариство проводило чемпіонат серед українських шахістів США і Канади. Степан Попель був одним із найкращих шахістів української діаспори США — ставав віце-чемпіоном УСЦАК 1966 року та чемпіоном 1969 року.

Одними з його улюблених дебютів були Староіндійська атака і Скандинавська партія; також майстер любив грати бліц-партії.

На еміграції[ред. | ред. код]

Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у Сяноці, організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід. Декілька місяців перебував у Кракові, потім переїхав до Парижа[4].

Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США.

Деякі ЗМІ поширювали версію про те, що провідник ОУН Степан Бандера у повоєнній Німеччині користувався паспортом шахіста Степана (Штефана) Попеля[5]. Оригінал цього документу зберігається в Історико-меморіальному музеї С.Бандери, і завідувач музею Степан Лесів спростовує цю легенду. За його словами, не збігаються дата та місце народження власника документу (там значиться 1 вересня 1909 року, місто Ярослав) з відповідними даними шахіста С.Попеля. Власник паспорта свого часу перебував у концтаборі Маутгаузен (шахіст Попель у німецьких концтаборах ніколи не був)[4].

Працював спершу викладачем іноземних мов у Вищій публічній школі в Детройті (1957—1961); згодом, одержавши американське громадянство у 1961, — професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота (англ. North Dakota State University) у Фарґо1961 до пенсії). Проживав у Північній Дакоті, далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату[6]

Смерть і посмертне вшанування[ред. | ред. код]

Знесилений хворобами та операцією помер 27 грудня 1987 р. в місті Фарґо (Північна Дакота).

Був першим, кого включили до Шахової зали слави Північної Дакоти (англ. North Dakota Chess Hall of Fame) — у 1983 році.

У грудні 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля: переможцем став львівський гросмейстер Андрій Максименко. Згодом Львівська шахова федерація провела ряд міжнародних турнірів пам'яті С. Попеля.

Найбільші досягнення[ред. | ред. код]

  • Чемпіон Львова: 1929
  • Чемпіон Галичини: 1942
  • Переможець турніру шахістів Західної України: 1943, 1944
  • Чемпіон Парижа: 1951, 1953 і 1954
  • 4-6-те місця у міжнародному турнірі в Гастінґсі (Велика Британія): 1952
  • Чемпіон штату Мічиґан: 1957, 1958 і 1959
  • Чемпіон штату Пн. Дакота: 1965, 1966, 1968, 1969, 1970, 1974, 1975, 1976, 1978, 1979 і 1980
  • Чемпіон Української Спортової Централі Америки й Канади (УСЦАК): 1969

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]