Попова Тетяна Валеріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є кандидатом на вилучення.

Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/24 січня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення.

Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.

До уваги номінатора: Будь ласка, повідомте автора цієї сторінки про номінацію, підставивши шаблон:
{{subst:папв|Попова Тетяна Валеріївна|24 січня 2024}} ~~~~
на його сторінку обговорення.

Адміністраторам: вилучити · залишити · редагувати

Попова Тетяна Валеріївна
Народилася 23 грудня 1975(1975-12-23) (48 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність політична діячка
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Попова.

Попова Тетяна Валеріївна (нар. 23 грудня 1975(19751223), Київ, Українська РСР) — радник Міністра оборони України з грудня 2014 до жовтня 2015 року; заступник Міністра інформаційної політики України з 4 лютого 2015 року[1] по серпень 2016 року.

Член Ради з питань свободи слова та захисту журналістів з 6 листопада 2019 року[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

1999 — закінчила Київський національний економічний університет; спеціальність — економіка, кваліфікація — бакалавр з фінансів і кредиту.

2005 — закінчила Київський інститут інвестиційного менеджменту за спеціальністю «Менеджмент організацій»; кваліфікація — спеціаліст, менеджер-економіст.

2005 — здобула ступінь МВА Семфордського університету (Алабама, США) на базі Київської бізнес школи.

Трудова діяльність та нагороди[ред. | ред. код]

1992—1994 — розпочала свою трудову діяльність в 16 років в рекламному агентстві «Cordier International»

1995—1996 — працювала менеджером з реклами у  РА «Видавництво Бліц-Інформ». 

1997—1999 — у 21 рік стала наймолодшим медіа менеджером міжнародного РА «Bates Saatchi&Saatchi». 

2000 — у 24 роки відкрила власну рекламну агенцію ТОВ «Медіа Експерт». З 2004 року агентство було приєднане до Mediaedge CIA, 2008 — приєднане до Havas Media.

2004 — член правління ВРК.

2007 — агентство МЕХ отримало перший шорт-лист в історії України на фестивалі Cannes Lions International Advertising Festival. 

2010 — удостоєна нагороди Всеукраїнської рекламної коаліції «Слід у рекламі» за вагомий внесок у розвиток українського рекламного ринку.

З вересня 2016 року керуючий партнер в «Арена Медіа Експерт».

З грудня 2018 року обрана головою Комітету по медіа та комунікаціям в Американській торговельній палаті в Україні.

Участь у Революції Гідності та реформуванні держави[ред. | ред. код]

З грудня 2013 року брала активну участь у революційних подіях, відкрила хостел для мітингувальників Євромайдану[3]. З березня, задіявши ресурси агентства, проводила моніторингову діяльність для NET TV2 RADIO Consul та дослідження інформаційного простору України на предмет виявлення сепаратистських закликів та неправдивої інформації. Сприяла діяльності щодо припинення ретрансляції російських телеканалів на території України. Увійшла до складу Українського Кризового Медіа-центру, який було створено спільними зусиллями провідних українських експертів у галузі комунікацій та зв'язків з громадськістю на волонтерських засадах.

Під час скандалу про оприлюднення даних журналістів на сайті Центру «Миротворець» виступала проти закриття сайту,[4] але в той же час була єдиним членом Уряду, хто з самого початку відкрито підтримував журналістів та вимагав видалити персональні данні журналістів українських та іноземних ЗМІ. Після заяви послів G7, голови Ради Європи та представництва ЄС з аналогічними заявами про неприпустимість публікації персональних даних виступили: віце-прем'єр по європейській інтеграції, міністр інформаційної політики, прем'єр міністр, голова СБУ та Президент України.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З червня 2014 року по травень 2015 — член Громадської ради при Національній раді з питань телебачення та радіомовлення.

3 грудня 2014  по жовтень 2015 року — радник Міністра оборони України.

З 4 лютого 2015 року по серпень 2016 року — Заступник Міністра Інформаційної Політики України.

Вересень 2016 року — головний експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека»

З 2017 року спільно з НСЖУ веде «Індекс фізичних атак на журналістів»

З жовтня 2018 року — започаткувала щотижневу програму «Євроінтегратори» — новий телевізійний проект на каналі «Oboz.TV», на сайті «Obozrevatel» (української версії) і на сайті «Kyiv Post» (англійської версії). Це завжди живі інтерв'ю щодо останніх новин з іноземними політиками, дипломатами, керівниками міжнародних організацій і найвідомішими українськими євроінтеграторами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів про призначення Попової Т.В. заступником Міністра інформаційної політики України - Розпорядження - Міністерство інформаційної політики України. Міністерство інформаційної політики України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
  2. ↑ Указ Президента України від 6 листопада 2019 року № 808/2019 «Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів»
  3. ↑ Татьяна Попова: Мининформполитики — мой личный вариант мобилизации. old.mmr.ua. Процитовано 6 січня 2016.
  4. ↑ Я проти закриття проекту «Миротворець»

Посилання[ред. | ред. код]

Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попова_Тетяна_Валеріївна&oldid=41524393