Попівка (Звенигородський район)
| село Попівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Звенигородський район |
| Громада | Водяницька сільська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 17 століття |
| Населення | 565 чоловік (2009) |
| Територія | 39,908 км² |
| Площа | 4,12 км² |
| Густота населення | 137 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 20236 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′22″ пн. ш. 30°48′22″ сх. д. / 49.07278° пн. ш. 30.80611° сх. д.Координати: 49°04′22″ пн. ш. 30°48′22″ сх. д. / 49.07278° пн. ш. 30.80611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
197 м |
| Відстань до обласного центру |
98,9 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Звенигородка |
| Відстань до залізничної станції |
25 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Попівка, |
| Сільський голова | Бондарчук Віктор Олександрович |
| Карта | |
  Попівка | |
 Попівка | |
| Мапа | |
| |
Попі́вка (МФА: [popiŭka] (
прослухати)) — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Після адміністративно-територіальної реформи 2020 р. увійшло до Водяницької сільської громади. Населення — 565 чоловік, дворів — 317 (2009).
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване за 12 км на захід від районного центру — міста Звенигородка та за 25 км від залізничної станції Звенигородка.
Історія[ред. | ред. код]
За переказами, село утворилося у часи Руїни наприкінці XVII століття, коли місцеве населення ховалося біля хутора одного з вільховецьких священиків. Звідси і походження топоніму — Попівка. У «Сказаниях о населенных местностях…» Л. Похилевича за 1864 рік сказано, що в Попівці Звенигородського повіту проживає 1 614 жителів «обоего пола».
На першому етапі примусової колективізації у 1927 році у селі створено чотири об'єднання (комуни, артілі). Але вже у 1929 році вони об'єднались у два колгоспи: ім. Молотова (голова Горобченко) та ім. Шевченка (голова Лаптіонов). Через два роки, у 1931 році, головою колгоспу ім. Шевченка став Йосип Бадака. Земля у колгоспах оброблялась кіньми, волами. Лише у 1934 році з'явився перший трактор «Універсал». На початку 30-х років у селі проживало 2 604 жителі та налічувалось 637 дворів.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.
Під час голодомору 1932—1933 років у селі померло близько 1000 людей (за свідченнями уродженця села І. А. Лавріненка).
272 мешканця села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 140 з них загинули, 50 нагороджені орденами й медалями. Село було окуповане німецько-нацистськими військами 1 серпня 1941 року. У 1942 році у селі утворилась антинацистська група, члени якої, маючи детекторний приймач, повідомляли жителів про фронтові події. У 1943 році група переховувала юнаків і дівчат, яким загрожувало вивезення до Німеччини. 26 січня 1944 року, у ході Корсунь-Шевченківської операції, у село ввійшли розвідники 1-го Українського фронту. 5 лютого радянські війська ввійшли у село і проголосили Радянську владу. Створено сільську раду, частину населення мобілізовано у армію. В березні 1944 року завершилось визволення Попівки. Воїнам, що полягли в боях за село, встановлено пам'ятник.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,5 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові і технічні культури, було розвинуте тваринництво.
Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 7 тисяч книг, медпункт, комбінат побутового обслуговування.
В селі знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи.
Сучасність[ред. | ред. код]
У селі функціонують сільська бібліотека, Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, церква, відділення зв’язку, філія Ощадбанку, два продовольчі магазини. У 2007 році село газифіковане. У 2010 проведено освітлення центральної вулиці.У 2012 проведено капітальний ремонт братської могили.
Див. також[ред. | ред. код]
Персоналії[ред. | ред. код]
В селі народились:
- Терещенко Каленик Мефодійович (* 1879 — † 1969) — український скульптор;
- Терещенко Софія (* 1887 — † 1948) — українська художниця, фольклорист, етнограф.
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://maps.vlasenko.net(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
- Popówka (12) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 802. (пол.)
| |||||||||||
.png){kind=small}