Порок (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порок

Поро́к (давньорус. порокъ)[1] — давньоруська загальна назва метальних машин руського війська[2] (за словником В. І. Даля — «таран») у XII — XVI століттях. Одне з останніх застосувань пороків — в 1545-1552 роках під час Казанських походів Московської держави проти Казанського ханства.

Слово порок, пороки (прасл. *porkъ) вважають похідним від *perti, *pьrti («бити», «перти») — очевидно, звідси також і слово «праща»[1].

Історія[ред. | ред. код]

Переважно під назвою «пороків» малися на увазі усі облогові метальні снаряддя. Ще під час облоги Царгорода Олег за допомоги метальних машин «розбиша многі палати» візантійців, також їх застосовували під час штурму улицького Пересічня 914-го. Наступний етап розвитку подібної зброї було пов'язано з Балканськими походами Святослава: під час оборони Доростола «руси метали на ромейську фалангу стріли та камені з метальних гармат».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Бережинський В. Г. (2014). Мілітарія Київської Русі — К.: «Стародавній Світ», 2014. — 370 с. (144 с.) ISBN 978-966-2606-23-

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]