Порохова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Порохова
Панорама села Порохова
Панорама села Порохова
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Порохівська сільська рада
Код КОАТУУ 6121285501
Облікова картка Порохова 
Основні дані
Засноване 1770
Населення 1 167
Територія 3.610 км²
Густота населення 323.27 осіб/км²
Поштовий індекс 48462
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°57′47″ пн. ш. 25°15′37″ сх. д. / 48.96306° пн. ш. 25.26028° сх. д. / 48.96306; 25.26028Координати: 48°57′47″ пн. ш. 25°15′37″ сх. д. / 48.96306° пн. ш. 25.26028° сх. д. / 48.96306; 25.26028
Водойми Баришка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 48443, с. Порохова
Сільський голова Крижанівський Іван Степанович[1]
Карта
Порохова. Карта розташування: Україна
Порохова
Порохова
Порохова. Карта розташування: Тернопільська область
Порохова
Порохова

Порохова́ — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Баришка, на півдні району. Центр сільради. До Порохови приєднано хутір Підвільне.

Населення — 1110 осіб (2007).

У селі є Порохівське родовище травертину.[2]

Історія[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки підкарпатської культури шнурової кераміки.

Перша писемна згадка — 1452 р.

12 жовтня 1456 р. в «Найдавніших записах галицьких судів 1435—1475 років» «Актів ґродських і земських» вказано, що Бартош з Язловця (він же Бартош Язловецький, власник поселення) — староста кам'янець-подільський — у випадку невчасного повернення боргу каштеляну галицькому Янові Влодковичу з Княгиничів повинен віддати права (повністю або частково) на bona sua Parchowa.[3]

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Рідна школа» та інших, кооперативи.

1893 року було збудовано дерев'яний костелик (як каплиця публічна на урвищі «Скала», мала назву «Різдва святого Яна Хрестителя», 9 на 7 метрів, з виокремленим захристям, накрита гонтою, розібрана 1930 року через поганий стан; фундатор Цєлецький Заремба Артур,[4] відправляли в ньому ксьондзи з Бариша, приїжджали монахи-салезіяни з Пужників.

1906 року тут постала експозитура Бучацького деканату РКЦ, до якої у вересні 1909 приєднали Стінку, Зубрець, 1925 року експозитура стала парафією.[5]

1912 року граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких стали малий камінний млин, мешкальний будинок, стодола.[5]

У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році[6].

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Будинок (палацик[7]) польських шляхтичів Целецьких (ІІ-а половина XVIII ст., зберігся)
  • Церква святої Покрови (1812, мурована; накрита бляхою в 1880[8])
  • Костел[9] (1930 р., архітектор Броніслав Віктор, реставрований 1996)
  • капличка
  • Символічна могила Борцям за волю України (1991)
  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969, реконструйовано 1983).
  • Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Порохівська травертинова скеля.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, селянська спілка, 3 торгові заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Д. Літевчук — науковець.
  • Любомир Царик — український вчений у галузях географії та геоекології, громадський діяч.

Працювали[ред.ред. код]

  • Мирослав Попович — український філософ, після звільнення у серпні 1956 з посади директора школи в Золотому Потоці переведений вчителем до школи у с. Порохова.[10]

Проживали[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування в області Станом на 2.04.2009 р.
  2. Кітура В., Сивий М. Порохівське родовище травертину // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 120. — ISBN 978-966-528-279-2.
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — Т. XII. — S. 243. (лат.)
  4. а б Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 177.
  5. а б Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 176.
  6. На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс. — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
  7. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… - S. 175.
  8. Порхова / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 628.
  9. Костел
  10. Наливайко О. Колишній директор Золотопотіцької школи Мирослав Попович — лауреат Шевченківської премії // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 184—185. — ISBN 978-966-528-289-1.
  11. Próchnicki Z. Cielecki Zaremba Artur // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 96 s. — S. 45. (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]