Порохова вежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Порохова вежа
м. Львів, вул. Підвальна, 4
Порохова вежа львів зпереду.jpg

Початок будівництва 1554
Збудовано 1556
Реконструйовано 1973

Тип споруди оборонна

Порохова́ ве́жа (15541556 рр.) — одна з небагатьох збережених до сьогодні пам'яток фортифікаційного будівництва у Львові, на вулиці Підвальній, 4 у сквері «На Валах».

Призначення[ред.ред. код]

З декількох десятків потужних львівських оборонних веж, брам і бастіонів до нашого часу збереглася лише одна — Порохова вежа. Вона входила до третьої лінії оборони міста. Її збудували з каміння старого Міського арсеналу. Це була найпотужніша вежа, бо з цього боку під мурами міста часто зʼявлялися загарбники зі Сходу. Товщина її мурів становить 2,5-3 м, довжина вежі 24 м, ширина 19,5 м. На першому ярусі вежі було 6 гарматних бійниць, на другому 9 бійниць. На жаль не зберігся третій ярус, який мав машикулі та на 1 м нависав над нижніми ярусами і мав 13 бійниць для гаківниць.

Вежа стоїть на оборонних земляних валах, які залишилися з давніх часів, а у XIX столітті на них облаштували парк, який назвали Губернаторськими валами, бо неподалік розмістилася резиденція австрійського намісника Галичини.

Порохова вежа входила до зовнішньої системи оборони середньовічного міста, що складалася з валів і розміщених на них башт. У мирний час служила для зберігання зерна. Вежа була зведена з неотесаного каменю, триярусна, підковоподібна в плані. Накрита гостроверхим дахом з черепиці.

Реконструкція в 1950-х і реставрація в 1973[ред.ред. код]

1953 року Львівське відділення Спілки архітекторів України втратило приміщення на вулиці Міцкевича, 6 (нині Будинок вчених, вулиця Листопадового чину). Організації було запропоновано для своїх потреб реконструювати порохову вежу. На той час (1954) відділом у справах будівництва і архітектури Львівського облвиконкому вже було виконано нове дахове покриття на дерев'яних фермах. Проведено конкурс, на якому здобув перемогу проект реконструкції від групи архітекторів інституту «Теплоелектропроект» у складі Володимира Дорошенка, А. Діятяна, Миколи Юдкіна. Проектно-кошторисну документацію виконано групою республіканського науково-реставраційного управління Держбуду УРСР під керівництвом Володимира Дорошенка. Під час реконструкції всередині було збудовано два рівні залізобетонних перекриттів на нових цегляних стінах та колонах, змонтовано сходові марші. Виконано сантехнічні, електротехнічні та оздоблювальні роботи. Будівлю електрифіковано, газифіковано, проведено воду від міського водопроводу на вулиці Винниченка, споруджено колектор до вулиці Підвальної. У цокольному поверсі влаштовано газову котельну. Над оформленням інтер'єрів працювали архітектори Ярослав Назаркевич, Ярослав Новківський, Олег Радомський.

Під час реконструкції при вході до вежі встановлено дві скульптури левів з білого мармуру XIX століття, які відзначаються великою мистецькою вартістю. Леви ці привезені медичною службою військової частини радянської армії з Австрії як трофей. Початково знаходились у подвір'ї військового шпиталю на вулиці Лисенка. 1958 року встановлені при вході до спортивного манежу ПрикВО в районі вулиці Клепарівської. З ініціативи архітектора Андрія Шуляра та за домовленістю із Львівською кераміко-скульптурною фабрикою левів було виміняно на дві скульптури спортсменів, встановлених при манежі.

Урочисте відкриття Будинку архітектора відбулося 9 травня 1959 р. Дещо довше тривала реконструкція першого поверху для потреб кафе. Спілка архітекторів провела конкурс проектів оформлення інтер'єрів, на якому переміг проект Володимира Дорошенка та Володимира Блюсюка. Декоративне керамічне панно виконане за дипломним проектом студента Державного інституту прикладного і декоративного мистецтва В. Гітермана.

Через відсутність радянського ідеологічного спрямування у проекті, дипломний керівник Гітермана, Яким Запаско, отримав зауваження від партійних органів. Проект було перероблено, однак у подальшому реалізовано саме перший варіант.

У 1973 проведена реставрація — знята зовнішня штукатурка, розкриті бійниці, закладені пізні вікна.

Вежа, як місце проведення громадських заходів[ред.ред. код]

10 листопада 1989 у Пороховій вежі відбулися установчі збори Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння».[1]

Світлини[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Шуляр А. М. 45 років Львівському Будинку архітектора // Архітектурний вісник. — 2004. — № 1—2 (21). — С. 46—47.
  • Островский Г. С. Львов. — Изд. второе. — Ленинград : Искусство, 1975. — С. 21—22. (рос.)
  • Lwów od środka — przewodnik. — Warszawa : 2007. — S. 60. — ISBN 978-83-7243-467-8. (пол.)

Координати: 49°50′34″ пн. ш. 24°02′08″ сх. д. / 49.84278° пн. ш. 24.03556° сх. д. / 49.84278; 24.03556