Портал:Втрачена архітектура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портал Обговорення порталу Проект Обговорення проекту Доглядачі порталу
Розділ Вікіпедії: Втрачена архітектура
Проект  |  Портал (Скор.: Втрачена архітектура)
Kyiv-Chrestjatyk-Hotel 'Nazionalnuj" 1941.jpg
Church of Tithes, Kiev, ruins in 1826.jpg
Втрачена архітектура
Парфенон-мечеть после взрыва.jpg


Поруйнована Пальміра, Сирія Ласкаво просимо до україномовного порталу «Втрачена архітектура»

Втрачена архітектура — галузь історії культури та історії архітектури про створення архітектурних пам'яток. їх авторів та їх зникнення з різних причин. Історія втраченої архутектури не є завершеним процесом, а продовжується і в сьогодення як відбиток агресивності держав та недоліків практики політиків всіх рівнів.

Класифікація

Архітектурні споруди втрачають—

  • під час природниї лих (землетрус, повінь, ураган, виверження вулкана)
  • від байдужості оточення
  • від пожежі (при використанні деревини та пожежонебезпечних будматеріалів)
  • цілеспрямоване знищення арміями загарбників (найбільша частина втраченої архітектури в історії)

Історичні факти

  • Перський цар Ксеркс наказав поруйнувати велетенську вежу-зіккупат в місті Еменанка, відому в Європі за біблією як вавілонська вежа.
  • Цар Олександр Макдонський наказав поруйнувати перське місто Персеполь, пояснивши, що це буде зроблено на честь власних предків, котрі могли просто не знати про існування такого храмового міста на честь перського бога вогню і світла Аурамазди.
  • Храм Артеміди Ефеської, що входив до семи див світу, зруйнували загарбники готи.
  • Галікарнаський мавзолей, що теж входив до семи див тогочасного світу, зруйнували вже європейські хрестоносці.
  • Виверження вулкану Везувій 24 серпня 79 року нашої ери поховало під пекучим попілом та лавою три давньоримські міста — Помпеї, Геркуланум, Стабії.
  • В 11 столітті турки поруйнували місто Аль-Кахир (сучасний Каїр).
  • В 12 столітті султан Саладдин наказав поруйнувати торгівельне місто Петра, як не потрібне йому.
  • Середньовічне місто Ургенч руйнували монголо-татари, спочатку у 13 столітті, потім у 14-у.
  • У 15 ст. столицю Камбоджі місто Ангкор поруйнували вояки армії короля Сіама.

Втрачена дерев'яна архітектура

Яльгелево (Ропша, Ленінградська область). Дерев'яна кірха апостолів Петра і Павла (1758 р. побудови), знищена в 1942 р. остаточно

Використання дерева логічно виникає в місцевостях, багатих лісом. Дещо легші засоби обробки сировини і наявність матеріалу спонукали до поширеного використання саме дерева. На ранішніх і середніх етапах розвитку дерев'яної архітектури характерна відсутність гідроізоляції, розвиток плісняви і недовготривалість дерев'яних споруд. Свої обмеження вносила і велика пожежонебезпека. Дерев'яні споруди добре горять, що небезпечно як в воєнні, так і мирні часи, в часи посух.

Вкрай поганим недоліком для дослідників дерев'яної архітектури є відсутність у дерев'яних споруд підмурків і фундаментів. Наявність стрічкового типу фундаментів в кам'яній архітектурі дає змогу відновити план споруди навіть після зникнення будови в стародавні часи. Дерев'яна архітектура без підмурків зникає назавжди. Тому збереження стародавніх зразків дерев'яних споруд повинно робитися негайно в скансенах чи музеях просто неба. Стародавні зразки підлягають обов'язковому описуванню, замалюванню, фотографуванню тощо. Кількість вже існуючих музеїв дерев'яної архітектури недостатня.

До переваг дерев'яної архітектури відносять дешевизну матеріалу і доступність будівельних робіт. В 20 столітті, після поширення небезпечних для здоров'я людей пластмас і штучних матеріалів, заговорили про екологічну нейтральність дерева чи благодійний вплив її на організм людини.

Скорочення: П:БРК; Sobor Achtyr.jpgОновити кеш

Pix.gif
Church of Tithes, Kiev, ruins in 1826.jpg Вибране зображення
Файл:DonAer.jpg
Донецький аеропорт. фото 2015 року

Архів

Pix.gif


Palmira. Campo di Diocleziano, pretorio, corte antistante - DecArch - 1-209.jpg Основні статті

Київська ротондаДесятинна церкваЦерква Богородиці ПирогощоїЦерква Іоана Златоуста (Залізна церква)Церква святих Костянтина та Єлени (Київ)Собор (Ковентрі, Англія)Цирк Петра Крутікова (Київ)Вітовські вежіБогоявленська церква (Палтога)Покровський храм (Анхімово)

Категорія Категорії: К:Втрачені споруди (23) • К:Руїни (14) [К:Руїни замків (107)] • К:Історія архітектури (83)

Архів

Pix.gif
Church of Tithes, Kiev, ruins in 1826.jpg Втрачена архітектура України
Реконструкція ротонди. Автори: П. Толочко, Я. Боровский, В. Шелягова.

Ки́ївська рото́ндасередньовічна ротонда романського стилю, що існувала в Києві в ХІІ—XV століттях, в часи Київського князівства. Пам'ятка архітектури Київської Русі. Розташовувалася по вулиці Володимирська 3, Київ, Україна. Призначення невідоме; серед гіпотез — двірцева будівля (палац, палата княжої ради, дім державних прийомів)[1], цивільна будівля київської сеньйорії, католицька церква (домініканська церква святої Марії[2], церква святої Катерини[3]) тощо. Мала вигляд архітектурної споруди баштового типу (зовнішній діаметр 20 м, внутрішній — 17 м), декорованої 16-ма пілястрами (шириною до 1,2 м, товщиною 0,3-0,6 м). Збудована з плінфи, валунів і дрібного каміння. Стіни були заввишки 10 м (збереглися лише на 80 см), товщиною 1,5 м. Внутрішній простір — зала з великим центральним стовпом (діаметром 3,2 м), що слугував опорою для перекриття.:::::::::::::::: Докладніше

Архів

Pix.gif
Palmira. Campo di Diocleziano, pretorio, corte antistante - DecArch - 1-209.jpg Архітектори-реставратори

Барановський Петро Дмитрович (Шуйське, Смоленська область, 29 січня (9 лютого) 1892(18920209) — †12 червня 1984, Москва) — російський реставратор і дослідник пам'яток архітектури доби Середньовіччя. Засновник музею в Коломенському та Музею імені Андрія Рубльова в Москві.

Біографія

Петро Брановський, фото 1913 р.

Походить з дорогобузьких селян Смоленщини. 1912 року закінчив курси інженерів у Москві з ліцензією на право проводити будівничі роботи. Отримав медаль від Російського археологічного об'єднання за реставрацію Свято-Герасимова монастиря в Болдині Смоленської області. З 1914 року військовий інженер. 1918 року отримав другий диплом із мистецтвознавства, став викладачем в університеті у Москві.

1918 роком датовані його реставраційні і рятувальні роботи в місті Ярославль, де виникла загроза знищення видатних пам'яток архітектури 17 ст.(Митрополичі палати, Спасо-Преображенський монастир та ін.) після придушення владою антибільшовицького повстання.

Організатор десяти науково-дослідних експедицій з вивчення дерев'яних і кам'яних пам'яток вздовж річок Архангельської області, де тоді ще були у наявності ансамблі і комплексна дерев'яна забудова від доби російського середньовіччя і до початку 20 ст.

У коло його архітектурних досліджень увійшли пам'ятки архітектури Криму, України, Азербайджану, Грузії, Росії. Радянська влада віддячила арештом і засланням до Сибіру. Отримав три роки ув'язнення в таборах міста Маріїнськ (тепер Кемерівська область).

Барановському належить честь дослідження та повернення в науковий обіг садиби доби бароко 18 століття Хмеліта родини Грибоєдових.

В повоєнні роки мав відношення як архітектор до містобудівного проекту — відновлення міста Смоленськ.

Мури і вежі Донського монастиря в Москві, архівне фото.

Товаришував з російським письменником Володимиром Чивиліхіним (1928—1984), що залишив документальні спогади про їх зустрічі, бесіди і спілкування.

У зв'язку з повним вилученням комуністичним урядом з церковного майна комплексу Новодівочого монастиря і перетворенням його на комплекс комунальних квартир, житло отримав у колишньому монастирі. Мешкав там у колишніх лікарняних палатах монастиря з 1939 до 1984 року. Був одружений. Дружина — Марія Юр'ївна, була науковим співробітником Державного історичного музею. подружжя мало доньку.

Помер в Москві, поховано в некрополі Донського монастиря. На надгробку напис із Біблії: «Ти, Петро, і на камені цьому…»:::::::::::::::: Докладніше

Архів

Pix.gif


Church of Tithes, Kiev, ruins in 1826.jpg Цього року...
Роттердам після бомбардувань і пожеж у травні 1940 р.
  • 488 року до н.е. вибудували храм Парфенон в Афінах, але вояки персього царя Ксеркса зруйнували його. 479 року до н.е. після перемоги над перською армією урядовець Тимон дав завдання архітектору Короібу вдновити будівництво. Тимона при владі замінив Перікл. Він і доручив будівництво храму архітекторові Іктіну та голові архітекторів міста Каллікрату. Будівництво нині існуючої спорди Парфенона тривало у 449-421 рр. до н.е.

Зазнав руйнування від вибуху 1687 року під час облоги Акрополя венеціанцями періоду війни з турками (турки зберігали в храмі порох, що вибухнув під час обстрілу).


  • Руйнували не тільки окремі споруди чи храми. 272 року вояки Стародавнього Риму захопили місто Пальміру та зруйнували його за непокору та повстання на чолі з царицею Зенобією.
  • 14 травня 1940 року бомбардування міста німецькими фашистами Роттердам призвело до руйнацій та пожеж. Роттердам палав сорок (40) діб. Були зруйновані історичний центр міста з усіма його историчними пам'ятками та музеями. Місто було поруйноване на площі 250000 гектарів.

Архів

Pix.gif
Palmira. Campo di Diocleziano, pretorio, corte antistante - DecArch - 1-209.jpg Література про архітектуру
  • М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
  • Мильчик М. И., Ушаков Ю. С. Деревянная архитектура Русского Севера: Страницы истории. — Л.: Стройиздат, 1981 год.
  • Иоаннисян О. М. Храмы-ротонды в Древней Руси // Иерусалим в русской культуре. — Москва, 1994. — С. 111.

Архів

Pix.gif
Втрачена архітектура у ВікіНовинах  Втрачена архітектура у ВікіЦитатнику  Втрачена архітектура у ВікіПідручнику  Втрачена архітектура у ВікіДжерелах  Втрачена архітектура у ВікіСловнику  Втрачена архітектура в Віківерситеті  Втрачена архітектура у ВікіСховищі Втрачена архітектура у ВікіМандрах
Новини Цитати Посібники Тексти Визначення Навчання Зображення Путівники
Wikinews-logo.svg
Wikiquote-logo.svg
Wikibooks-logo.svg
Wikisource-logo.svg
Wiktionary-logo.svg
Wikiversity-logo.svg
Commons-logo.svg
Wikivoyage-Logo-v3-icon.svg
Church of Tithes, Kiev, ruins in 1826.jpg Чим допомогти
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про Втрачену архітектуру
Рібера Муза Кліо 04.jpg

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.


Як робити, з чого почати першу свою публікацію:

Pix.gif


Lucas Vorsterman I, by Anthony van Dyck.jpg
Istor portal.png
Рібера Муза Кліо 04.jpg
Eneida-book.png
Steingruber6 letter Z.jpg
Україна, Київ, Мамаєва слобода, козацька церква. (2).jpg


Мистецтво Історія Культура Література Архітектура Дерев'яна архітектура


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Біографії • Війна... • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Культура • ЛГБТ • Мистецтво... • Міфологія • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія... • Право • Програмування • Релігія... • СНІД • Спорт... • Техніка... • Туризм

Наука • Математика • Природничі науки... • Науки про Землю... • Науки про життя... • Гуманітарні науки... • Медицина • Філософія

Україна... • АТО • Діаспора • Географія • Караїми • Кінематограф • Література • Сучасна література • Мистецтво • Мова • Музика • Рок • Наука • Регіони... • Спорт • УПА • Євро 2012 •

Географія... • Австралія і Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна і Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти
Новий портал стартував 28 червня 2017 р.

Оновити кеш

Примітки

  1. Боровський Я. Е., Толочко П. П. Київська ротонда // Археологія Киева. Дослідження і матеріали. Київ, 1979, с. 90—103.
  2. Пуцко В.Г. Каменный рельєф из киевских находок // Советская археология, 1981, № 2, с. 230—231.; Пуцко В. Г. Искусство Киевской руси на рубеже XII — XIII вв. // Исследование «Слова о полку Игореве». — Лениград, 1986. — С. 145
  3. Иоаннисян О. М. Храмы-ротонды в Древней Руси // Иерусалим в русской культуре. — Москва, 1994. — С. 111.