Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.
За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше
Мальтійські конвої (англ.Malta Convoys) — низка транспортних конвоїв, здійснених під ескортом бойових кораблів ВМС Великої Британії, Австралії, Канади, США та інших країн, і мала за мету доставку вантажів та військового поповнення на обложену Мальту, а також евакуацію з острова під час Другої світової війни. Протягом 2,5 років західні союзники, попри серйозну протидію з боку італійських і німецьких ВМС та їх повітряних сил, здійснювали забезпечення обложеного острова.
Зі зростанням інтенсивності збройної боротьби на Середземноморському театрі дійМальта, завдяки своєму стратегічному положенню в акваторії Середземного моря, набула колосального значення. Вона відігравала виняткову роль острівної стратегічної бази, з якої британські військово-морські й повітряні сили могли переривати потік людей і матеріалів до армій країн Осі, що билися в Північній Африці, які, у свою чергу, загрожували Єгипту, Суецькому каналу й, потенційно, британським нафтовим родовищам на Близькому Сході.
Неспроможність Італії самотужки оволодіти Мальтою та її військові катастрофи в боях у Лівії та Греції, підштовхнули Гітлера до рішення про німецьке втручання в події на Середземному морі. З появою німецької бомбардувальної авіації та її підводних човнів у Середземномор'ї морська блокада навколо острова посилилася, а загальна ситуація на Мальті значно погіршала. Але стратегічне значення острова набуло настільки вирішального значення, що керівництво Великої Британії було вимушене піти на великий ризик і зазнати важких втрат на флоті лише для того, щоб утримати острів.
На середину 1942 року ситуація на Мальті стала критичною, острів потерпав від нестачі найнеобхіднішого, гарнізон вже був не в змозі утримувати острів. Лише наприкінці 1942 року, після перемоги військ Б. Монтгомеріпід Ель-Аламейном, коли союзні армії змогли вибити німецько-італійські війська Е. Роммеля з Єгипту, та висадки в Алжиріморського десанту союзників, становище військової бази на острові кардинально полегшилося й транспортні судна отримали можливість майже безперешкодно діставатися Мальти.::::::::::::::::Докладніше
Lockheed Martin C-130J Super Hercules — чотиримоторний турбогвинтовийвійськово-транспортний літак виробництва американської компанії Lockheed Martin, розроблений у 1990-ті роки. Літак є глибоко й усебічно модернізованою версією C-130 Hercules із новими двигунами, кабіною пілотів, цифровізованою авіонікою та іншими оновленнями. C-130J має 19 різних конфігурацій, які включають версії для транспортних перевезень, пожежогасіння, розпилювання з повітря, допомоги при стихійних лихах, медичної евакуації, розвідки погоди, дозаправлення в повітрі тощо.
Вперше літаки C-130J «Геркулес» Повітряних сил США були розгорнуті наприкінці 2004 року. У грудні 2004 року літак C-130J зі складу повітряних сил Національної гвардії штату Меріленд вперше вилетів для участі в бойових діях в Іраку, де в січні 2005 року була відпрацьована система повітряної контейнерної доставки зброї й продовольства бійцям на полі бою (до 18 000 кг за один виліт). Зі 168 контейнерів, скинутих з 24 по 28 січня того ж року, жоден не був пошкоджений, отже випробування показали 100-відсоткову живучість десантування.
Станом на 2022 рік літак використовували 26 операторів у 22 країнах. На 22 липня 2024 року флот C-130J у світі складався із 540 літаків і накопичив понад 3 мільйони годин нальоту. Літак встановив 54 світові рекорди, зокрема рекорди швидкості та дальності польотів по замкнутому колу, швидкості на визначеному маршруті, короткого зльоту та посадки, швидкості підйому і висоти польоту з корисним вантажем.::::::::::::::::Докладніше.
M72 LAW (англ.M72 Light Anti-Tank Weapon) — американська реактивна протитанкова граната, що перебуває на озброєнні Збройних сил США з 1963 року та в арміях багатьох інших країн. Протитанкова граната розроблялась на заміну застарілим протитанковим засобам американської армії: протитанковій гвинтівковій гранаті M31 HEAT та ручному протитанковому гранатомету M20A1 «Super Bazooka» на початку 1950-х років. Твердопаливний ракетний двигун для 66-мм реактивної гранати був представлений у 1959 році компанією Rohm and Haas на фондах дослідницького центру Редстоун-Арсенал, згодом була розроблена концептуальна схема самої гранати.
Виробництво РПГ проводилось на фабриках Hesse-Eastern у 1963 році й вона відразу поступила та була прийнята на озброєння армії та Корпусу морської піхоти США, як основна протитанкова зброя відділення. Пізніше протитанкова граната надійшла на озброєння Повітряних сил. Згодом її почали випускати на збройових заводах Nammo у Норвегії та в США.
У 1980-х роках M72 мала бути заміненою на FGR-17 Viper, проте, ця програма була скасована Конгресом та на відміну армія США придбала шведські M136 AT4.::::::::::::Докладніше
Баварська армія (бавар.Boarische Armee) — військове формування, яке існувало в Курфюрстві Баварія (1682—1806), а згодом у Королівстві Баварія (1806—1918). Заснована як постійна армія в 1682 році, вона зберігала свою автономію до 1919 року, коли військовий суверенітет (Wehrhoheit) Баварії було передано Німецькій державі. Хоча за своїми масштабами вона не могла зрівнятися з арміями великих держав XIX століття, Баварська армія відігравала важливу роль у зовнішній політиці династії Віттельсбахів. Завдяки вдалому веденню союзницької політики, Баварія змогла перетворитися з територіально роз'єднаної мікродержави на другу за значенням силу в Німецькій імперії після Пруссії.
Баварська армія проявила себе під час Великої турецької війни, зокрема під час облоги Белграда. У війні за іспанську спадщину Баварія виступила союзником Франції. Після поразки в битві при Бленхеймі баварська армія фактично припинила існування як єдина бойова сила. В ході війни Баварія була окупована австрійськими військами.
Участь у війні за австрійську спадщину спочатку принесла баварській армії успіх, однак зрештою кампанія завершилася черговою австрійською окупацією Баварії.::::::::::::Докладніше
Імперський орден Ярма та Стріл (ісп.Orden Imperial del Yugo y las Flechas) — вища цивільна та військова нагорода Іспанії під час правління Франсіско Франко. Початкова назва — Великий Імперський Орден Червоних стріл.
Орден був заснований Указом 373 від 10 жовтня 1937 роки як «вища нагорода Нової держави за національні заслуги». Це перше правило було доповнене Указом від 27 січня 1943 року, що затверджував Положення про Імперський орден Ярма та Стріл. Орден вважався найвищою нагородою за видатні заслуги перед іспанським народом, а також вручався іноземним діячам.
Термін «імперський» був пов'язаний з ідеологією режиму Франко, який позиціонував себе як захисник традиційних цінностей, які починались з часів Іспанської імперії. З тієї ж причини ярмо і зв'язка стріл, геральдичні знаки католицьких монархів, були використані в якості символіки цього ордена, а також Іспанської фаланги. На ордені зображувався пучок з п'яти червоних стріл разом з ярмом того ж кольору, розташованим на перетині стрілок. Девіз ордена — «Caesaris caesari, Dei Deo» (Кесарю кесареве, а Богові Боже).:::::::::Докладніше
Бойові слони були відомі не лише своєю міццю, а й прагматичністю і навіть боягузтвом. Для захисту своєї піхоти від слонів, що біжать назад, карфагеняни і греки вбивали їх, вганяючи слону спеціальний кіл у тім'я;
У 1744 році, коли прусський король Фрідріх IIвторгся в Богемію, він був витіснений звідти австрійським фельдмаршалом фон Трауном без жодної битви за допомогою одних маневрів, причому прусська армія досягла Сілезії у стані повного розкладання;
У 1864 році було складено Першу Женевську конвенцію, одним з пунктів якої стала заборона на нанесення штикових ударів у живіт під час військових дій. Насамперед це стосувалося російської армії, зате як альтернатива, що цікаво, було запропоновано бити багнетами в груди;
Найвідоміша битва Громадянської війни в СШАпід Геттісбургом почалася 1 липня 1863 з атаки дивізії жителів півдня генерала Хеса на це місто з метою захопити великий склад армійського взуття;
Шер Амі, голуб-посильний часів Першої світової війни, врятував 500 американських солдатів, доставивши важливе повідомлення, незважаючи на те, що його підстрелили.
1969 — Попов Маркіан Михайлович (1902–1969) — радянський воєначальник, генерал армії (1943; в 1944 році понижений у званні; відновлений в 1953 році), Герой Радянського Союзу (1965). Учасник Громадянської війни в Росії та німецько-радянської війни, командувач фронтами, військовими округами та арміями у воєнний та післявоєнний час
Війна «Тойот» (араб.حرب تويوتاḤarb Tūyūtā, фр.Guerre des Toyota) — завершальна фаза лівійсько-чадського конфлікту, який мав місце в північному Чаді і на лівійському кордоні в період з 16 грудня1986 по 11 вересня1987 року. Війна отримала таку назву від пікапів«Тойота» — пристосованих для пустелі повноприводних всюдихідних автомобілів, які використовувались чадськими військами як машини мобільної піхоти і платформи для станкової зброї у ході введення бойових дій. Війна 1987 року завершилася важкою поразкою Лівії, яка, згідно з американськими джерелами, позбулася до 10 % особового складу своїх збройних сил. У ході конфлікту Джамахірія втратила тільки вбитими 7500 солдат, велику кількість зброї і обладнання вартістю до 1,5 млрд доларів США, знищеного чи захопленого супротивником. Чадські війська понесли втрати чисельністю 1000 бійців.
Війна розпочалася з окупації лівійськими збройними силами північного Чаду в 1983 році. Лівійський лідер Муаммар Каддафі відмовився визнати легітимність президента Гіссена Габре та підтримав спробу опозиційного Перехідного уряду національної єдності (GUNT, Gouvernement d'union nationale de transition) повалити його владу силою. Даний план зазнав невдачі через французьку інтервенцію, внаслідок якої просування лівійців та підтримуваних ними повстанців було обмежене територією на північ від 16-ї паралелі — найбільш пустельним і малонаселеним регіоном країни.
В 1986 році збройні сили Перехідного уряду повстали проти Каддафі, зробивши, таким чином, лівійську присутність остаточно нелегітимною. Гіссен Габре вигідно скористався даною нагодою для об'єднання країни під своєю владою і в грудні того ж року наказав своїм військам перейти 16-ту паралель та розгорнути наступ на лівійські позиції з метою з'єднання з загонами GUNT, які протистояли лівійцям в регіоні Тібесті. Двома тижнями пізніше війська Габре завдали удару по місцевості Фада, знищивши там потужний лівійських гарнізон. Протягом наступних трьох місяців, комбінуючи методи партизанської і традиційної війни, Чад зумів повернути під свій контроль більшу частину північного регіону, після чого здійснив спробу захоплення Смуги Аузу. Переконливою перемогою чадських військ став успішний рейд на лівійську авіабазуМаатен-ас-Сарра. 11 вересня1989 року сторони підписали угоду про припинення вогню, якою збройна фаза війни «Тойот» і загалом всього конфлікту була завершена.:::::::Докладніше
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
Військовий портал 
.jpg)
.jpeg)
.jpg)
