Вибрана стаття
|
Вільгельм Габсбург (нім. Wilhelm Franz Joseph Karl von Habsburg-Lothringen; 10 лютого 1895(18950210), Пула, Австрійське Примор'я, Австро-Угорщина, нині Істрійська жупанія, Хорватія — 18 серпня 1948, Київ, Українська РСР, СРСР), також відомий як Вільгельм Франц Австрійський та Васи́ль Виши́ваний — австрійський ерцгерцог із династії Габсбургів, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських січових стрільців. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої світової війни. За бойові заслуги на фронті Вільгельма Габсбурга нагородили кількома нагородами Німеччини і Австро-Угорщини, зокрема однією з найвищих — Залізним хрестом Пруссії 2-го класу. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей, Василь прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.:::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Вибрана особа
|

Шухевич Роман Осипович (псевдо: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка»; 30 червня 1907, м. Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 5 березня 1950, с. Білогорща, нині у складі м. Львова, Українська РСР, СРСР) — український політик, громадський і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Активний діяч ОУН. Один з організаторів замаху на Станіслава Собінського та Еміліяна Чеховського. Учасник боїв на Красному полі на стороні Карпатської Січі. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» у складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії (1943—1950), голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950). Борець за незалежність України у XX сторіччі.
2007 року Романові Шухевичу посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований найвищим почесним пластовим ступенем гетьманського скоба (1950).
Своє історичне призначення на вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності та кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 року, підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу.::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Вибрана зброя
|

Ка-50 (виріб «800», за класифікацією НАТО — Hokum A, відомий під ім'ям «Чорна акула») — радянський/російський одномісний ударний вертоліт, призначений для ураження бронетанкової та механізованої техніки, повітряних цілей та живої сили на полі бою.
Оскільки вертоліт одномісний, передбачалося використовувати відмінну від традиційної тактику бою, при якій Ка-50 отримував зовнішнє цілевказання від гелікоптера-розвідника. Як такий гелікоптер пропонувалося використовувати двомісний Ка-52. При цьому в 1990-ті роки розроблялися проекти безпілотних розвідників: Ка-37 та Ка-137.
Ка-50 баражує в зоні очікування до надходження інформації по закритому каналу телекодового зв'язку. Інформаційне поле кабіни Ка-50 видає відомості про місцеперебування гелікоптера, рельєф місцевості та координати цілі. Виведення на ціль здійснюється з точністю в декілька метрів. Вертоліт завдає удари та одразу відходить з можливої зони ураження засобами ППО.
Вертоліт, розроблений ОКБ Камова під керівництвом головного конструктора Сергія Вікторовича Міхєєва, прийнятий на озброєння в 1995.
Серійне виробництво вертольота припинено з січня 2009, виробництво продовжено лише його оновленої двомісної модифікації — Ка-52.::::::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Вибране формування
|

Пові́трянодеса́нтні війська́ США (англ. U.S.Airborne Forces) — високомобільний елітний рід військ армії США, до складу якого входять військові з'єднання, частини і підрозділи легкоозброєної піхоти, що призначені для доставки повітрям у тил противника та ведення активних бойових дій у його тиловій зоні.
Війська підготовлені та володіють всіма складовими для виконання бойових завдань за своїм призначенням у будь-якій точці земної кулі з максимально можливою швидкістю.
Обмеженням для бойових частин повітрянодесантних військ США може бути тільки кількість та вантажопідйомність військово-транспортних літаків, що забезпечують їхню доставку до району бойового призначення.
Сучасні повітрянодесантні війська у складі армії США грають істотну роль із захисту національних інтересів країни. Їхні унікальні можливості дозволяють американському військово-політичному керівництву активно застосовувати десант у різних умовах обстановки в усьому світі. Протягом останнього десятиліття, одночасно із загальною трансформацію Сухопутних військ країни, проведені заходи з адаптації повітрянодесантних військ до змін військово-стратегічної обстановки, викликаних як посиленням міжнародного тероризму, так і наслідками розвитку новітніх технологій.
Американські повітрянодесантні війська XXI століття добре організовані, укомплектовані підготовленим особовим складом, перспективними озброєнням і військовою технікою та здатні ефективно діяти при проведенні основних бойових операцій (від боротьби з тероризмом до забезпечення внутрішньої безпеки США). В основу їхніх дій закладений принцип: «першим побачив, першим прийняв рішення, першим почав діяти — і рішуче домагаєшся перемоги».:::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Вибрана нагорода
|
Бірманська Зірка — державна військова нагорода Великої Британії і Країн Співдружності в період Другої світової війни. Заснована 8 травня 1945 р. (спочатку в 1943 році) за поданням прем'єр-міністра В. Черчилля (1940—1945 рр.), першого лорда казначейства та міністра оборони за велінням Його Величності, в честь перемоги союзних військ над країнами гітлерівської коаліції.
Бірманська Зірка мала один ступінь.
При повторному нагородженню замість повторної Зірки видавалася застібка з написом «PACIFIC» (укр. Тихий океан). Зірка за Другу світову війну «Бірма» («Бірманська Зірка») є однією з почесних нагород Великої Британії періоду Другої світової війни.
Основна маса вручення відбулася відразу після закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.).
Є однією з восьми нагородних зірок періоду Другої світової війни.:::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Категорії
|
|
|
|
Цей день у військовій історії
|
Цей день у військовій історії:31 травня—1 червня—2 червня
Військові свята
Події
Зброя
Народились
Померли
- 1815 — Луї-Александр Бертьє (1753–1815) — французький військовий діяч, перший принц Ваграмський, герцог Валенженський, князь Невшательський; маршал Імперії, генерал-полковник швейцарців та віце-конетабль часів Першої Французької імперії; військовий міністр 1799—1807, начальник штабу Наполеона I Бонапарта у 1799—1814 роках
- 1823 — Луї Ніколя Даву (1770–1823) — воєначальник наполеонівських війн, герцог Ауерштедтський, князь Екмюльський, маршал Франції. Мав прізвисько «залізний маршал». Був єдиним наполеонівським маршалом, який не програв до 1815 жодної битви
- 1935 — Артур Арц фон Штрауссенбург (1857–1935) — австрійсько-угорський воєначальник, барон, генерал-оберст, останній начальник Генерального штабу Австро-Угорщини (1917–1918). Учасник Першої світової війни
|
Архів
|
|
Вибрана карта
|
Американо-мексиканська війна — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.:::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Вибраний конфлікт
|

Громадянська війна в Сальвадорі (ісп. guerra civil de El Salvador) — дванадцятирічний збройний конфлікт, який відбувався між урядом Сальвадору та Фронтом національного звільнення імені Фарабундо Марті (FMLN), коаліцією або «парасольковою організацією» лівих прокомуністичних рухів. Переворот 15 жовтня 1979 року, за яким послідували урядові вбивства протестуючих проти перевороту, розглядається багатьма дослідниками як початок громадянської війни. Офіційно війна закінчилася лише 16 січня 1992 року підписанням Чапультепекських мирних угод у Мехіко.
За даними ООН, у період з 1979 по 1992 рік війна забрала життя понад 75 000 людей, приблизно 8 000 людей зниклі безвісти. Порушення найосновніших прав людини — зокрема викрадення, катування та вбивство підозрюваних прихильників FMLN силами державної безпеки та воєнізованими ескадронами смерті — були поширеним явищем.
Уряд Сальвадору вважався союзником США в контексті Холодної війни. Під час адміністрацій Картера і Рейгана Сполучені Штати надавали уряду Сальвадору від 1 до 2 мільйонів доларів економічної допомоги на день. Американці також забезпечували значну підготовку сальвадорським військовим та надавали обладнання. У травні 1983 року повідомлялося, що американські військові офіцери працювали у складі Верховного командування Сальвадору і приймали важливі стратегічні та тактичні рішення.
Тактика боротьби з повстанцями, яку використовував уряд Сальвадору, часто була спрямована на цивільних некомбатантів. Загалом, за оцінками Організації Об'єднаних Націй, партизани FMLN були відповідальними за 5 відсотків звірств, скоєних під час громадянської війни, тоді як 85 відсотків були скоєні силами безпеки Сальвадору. Відповідальність за ці звірства епохи громадянської війни була скасована законом про амністію 1993 року. Однак у 2016 році Верховний суд Сальвадору постановив, що закон є неконституційним і що уряд Сальвадору може притягнути до відповідальності підозрюваних у воєнних злочинах.::::::::Докладніше
|
Архів
|
|
Вибраний список
|
Державний секретар оборони (Велика Британія) (англ. Secretary of State for Defence) або неформально міністр оборони Великої Британії (англ. Defence secretary) — державний секретар в уряді Сполученого Королівства, посада якого існує з 1964 року, який відповідає за діяльність Міністерства оборони держави. Чинний державний секретар є членом Кабінету міністрів Сполученого Королівства, шостим у міністерському рейтингу. Посада державного секретаря оборони була заснована 1 квітня 1964 року з утворенням нового міністерства оборони. Одночасно були скасовані посади міністра оборони, першого лорда Адміралтейства, держсекретаря з питань війни та державного секретаря з авіації, а окремі посади британських збройних сил були скасовані, а їх функції передані Міністерству оборони.
Повноваження Державного секретаря оборони Великої Британії, аналогічно до того, що в багатьох інших країнах зазвичай називають міністром оборони, включають:
Державний секретар оборони::::::::Докладніше
Зображення
|
Ім'я (роки життя)
|
Час у посаді
|
Тривалість перебування
|
|
|
Бен Воллес Ben Wallace (нар.1970)
|
24 липня 2019
|
в посаді
|
3 роки, 3 місяці та 25 днів (на 18.11.2022)
|
|
Архів
|
|
Нові статті
|
|
|
Чим допомогти
|
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
Як робити, з чого почати першу свою публікацію:
- Якщо Ви помітили коротку чи незавершену, на Вашу думку, про війну чи військову справу, розмістіть знизу шаблон {{War Stub}}
|
|
|