Портал:Війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Портал:Військова справа)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Війна
Проєкт  |  Портал
Crossed gladii.png Військовий портал Barnstar-AV.png
P military red.png Війна
В. В. Верещагін. «Апофеоз війни» (1878)
Чотири вершники Апокаліпсису

Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше

Військова справа — питання військової теорії і практики, пов'язані з військовим будівництвом, підготовкою і діями Збройних сил, у мирний і воєнний час, підготовки населення країни на випадок війни; у вузькому розумінні — це система знань, необхідних військовослужбовцям і військовозобов'язаним для успішного виконання свого військового обов'язку:::::::::::::::: Докладніше

Скорочення:; P military red.pngОновити кеш

Pix.gif
FA gold ukr.png Вибрана стаття
Висадка французького десанту в Таматаве, 11 червня 1883

Перша франко-малагасійська війна (малаг. Ady Hova-Frantsay voalohany) — колоніальна війна Франції проти королівства Імерина. Метою Франції було перетворення Мадагаскару на частину своєї колоніальної імперії. Є складовою серії війн Франції проти малагасійців; отримала продовження у вигляді Другої війни.
16 травня 1883 року французькі війська без оголошення війни напали на королівство Імерина і 17 травня зайняли порт Махадзанга. Упродовж травня французька ескадра системно обстрілювала прибережні регіони Мадагаскару, а 1 червня адмірал А. П'єр поставив королеві Ранавалуні II ультиматум. Його положення зводилися до трьох основних пунктів:

  • Передача Франції північної частини острова;
  • Гарантування європейцям права власності на землю;
  • Компенсація французьким громадянам в розмірі 1 мільйона франків.

Через запеклий опір народу Мадагаскару інтервенти за два роки не змогли захопити острів. Після декількох поразок (зокрема у війні в Індокитаї) французи сіли за стіл переговорів, які закінчились підписанням 17 грудня 1885 року нерівноправного та невигідного для королівства Імерина мирного договору.
Згідно з положеннями договору, встановлювався нерівноправний статус королівства Імерина:

  • Мадагаскарський уряд позбувався права проведення самостійної зовнішньої політики: відтепер французький уряд мав представляти королівство на міжнародній арені;
  • Королівство Імерина зобов'язувалось виплатити «добровільну компенсацію» у розмірі 10 мільйонів франків відшкодування збитків «приватним особам іноземного походження»;
  • Серйозною поступкою на користь Франції стала передача їй стратегічно важливої бухти Дієго-Суарес, де французи мали намір створити свою військову базу;
  • На Мадагаскарі розміщувався французький резидент, який мав слідкувати за дотриманням умов договору.:::::::::Докладніше.

Архів

Pix.gif
Dobra6.png Добра стаття
Римська Іспанія у часи Серторіанської війни. Підписані найважливіші міста та річки, де розгортались події війни

Серторіанська війна, або Серторієва війна (лат. Bellum Sertorium) — збройний конфлікт 80 — 72 років до н. е. на території Римської Іспанії між представниками режиму Луція Корнелія Сулли, що був встановлений на той час у Римі, та колишніми маріанцями на чолі із Квінтом Серторієм, на боці якого виступали також деякі іспанські племена та місцеві громади. Серторіанська війна стала складовою громадянських воєн у Римі I ст. до н. е.
Квінт Серторій у 83 — 81 роках до н. е. перебував на посаді намісника провінції Близька Іспанія, та був звідти вигнаний сулланцями у 81 р. до н. е. У 80 році до н. е. він повернувся на Піренейський півострів з Мавретанії, вступає в союз із місцевими племенами, встановлюючи свою владу над значною частиною іспанських провінцій Риму. Сулланський режим зосереджує проти нього суттєві сили, на чолі яких був із 79 року Квінт Цецилій Метелл Пій та Гней Помпей — із 76 року. У ході збройного конфлікту Серторій вдало використовував тактику партизанської війни й періодично здобував перемоги над римськими військами. Його союзником став цар Понту Мітрідат Євпатор. У 76 році до н. е. війська Помпея були розбиті поблизу Лаврона, в 75 році — на річці Сукрон (зараз Хукар). Проте після 75 року територія так званої «Держави Серторія» постійно зменшувалась. 73 року до н. е. Серторій був вбитий змовниками на чолі з Марком Перперною, що викликало безлад у стані серторіанців. Це послабило їхні війська, через що Помпей здобув перемогу у вирішальній битві.::::::::Докладніше.

Архів

Pix.gif
P military red.png Вибрана особа
Ахмад Шах Масуд

Ахмад Шах Масуд (пушту احمد شاه مسعود, тадж. Аҳмадшоҳи Масъуд) (псевдо — Панджшерський лев, тадж. Шери Панҷшер; 1 вересня 1953 — 9 вересня 2001)  — афганський політик і польовий командир таджицького походження, міністр оборони Афганістану. Масуд взяв участь у повстанні проти уряду Мохаммеда Дауда Хана, яке зазнало поразки. Пізніше він приєднався до партійної структури під проводом Раббані «Джаміат-е Ісламі». Після нападу СРСР на Афганістан він активно включився до партизанського руху, ставши провідним повстанським лідером афганських моджагедів, популярним у народі під прізвиськом «Панджшерський лев», завдяки його успішному протистоянню Совєтам, яке зберегло Панджшерську долину від будь-якої тривалої окупації російськими військами. Після виходу радянських сил, у 1992 році він був одним з підписантів Пешаварської угоди про мир і розподіл влади в посткомуністичній Ісламській державі Афганістан. Шах Масуда призначили міністром оборони, а також головнокомандувачем урядових військ. Його війська намагались втримати конкуруючі угруповання ополченців на чолі з Ґульбуддіном Хекматіаром та інших польових командирів від надмірного застосування сили проти цивільного населення Кабула, яке страждало від тривалих обстрілів міста ракетами, а також пізніше від насильств з боку талібів, які тримали Кабул в облозі від січня 1995 року.
Після здобуття талібами стратегічної переваги в 1996 році Масуд, який був прихильником поміркованої форми ісламу, аніж таліби, став до лав збройної опозиції, доки не був змушений тікати до Куляба в Таджикистані, по дорозі підірвавши стратегічний тунель Саланг, щоб затримати наступ талібів. В останні 5 років своєї боротьби він був військовим і політичним лідером Об'єднаного ісламського фронту порятунку Афганістану, або Північного альянсу, який до 2000 р. утримував під своїм контролем від 5 до 10% території Афганістану. 9 вересня 2001 року, замовлений особисто самим лідером Аль-Каїди Усамою бін Ладеном. Через два дні в Сполучених Штатах відбулися напади 11 вересня, які врешті-решт спонукали НАТО у спілці з іншими країнами під керівництвом США вторгнутися до Афганістану.
Про Масуда побутувала думка як про одного з найбільш ефективних партизанських лідерів 20-го століття. Його порівнювали з Йосипом Броз Тіто, Хо Ші Міном і Че Ґеварою. Масуда посмертно визнали Національним героєм, що було закріплено указом президента Хаміда Карзая після усунення талібів від влади. День загибелі Масуда 9 вересня є національним днем його пам'яті, і відзначається як «День Масуда».:::::::::Докладніше.

Архів

Pix.gif
P military red.png Вибране зображення

Архів

Pix.gif
P military red.png Вибрана зброя
Short Sunderland

Short Sunderland (англ. Short S.25 Sunderland) — британський чотиримоторний летючий човен-протичовновий/патрульний літак, розроблений для повітряних сил Королівського флоту Британії у 1937 році. Отримав назву на честь англійського міста Сандерленд.
Летючий човен «Сандерленд» розроблявся на основі середнього літака-амфібії S.23 Empire, передового літака авіакомпанії Imperial Airways. Шляхом глибокої модернізації та удосконалень, британські авіаційні конструктори створили один з найуспішніших летючих човнів в історії авіації, який відмінно зарекомендував себе під час Другої світової війни. За проєктом він став наступником попереднього літаючого човна Short Sarafand. Подібний до S.23, цей варіант мав більш досконалий аеродинамічний корпус і озброювався різними видами озброєннями, включаючи кулеметні башти, авіаційні бомби, міни та глибинні бомби. «Сандерленд» був оснащений чотирма радіальними двигунами Bristol Pegasus XVIII і був оснащений різним устаткуванням для допомоги в бойових операціях, включаючи прожектор «Лі», радіолокаційні блоки ASV Mark II і ASV Mark III, а також астрокупол.
Крім британської морської авіації, цей тип літака використовувався іншими союзниками, включаючи Королівські ПС Австралії, Королівські ПС Канади, ПС Південної Африки, Королівські ПС Нової Зеландії, ВМС Франції, Королівські ПС Норвегії та ВМС Португалії. «Сандерленд» широко використовувався за різними функціями та завданнями, однак головним призначенням літака була боротьба з німецькими підводними човнами у битві за Атлантику.
Після Другої світової війни літаки-амфібії ще довгий час перебували на службі, брали участь у подіях Корейської війни, авіаперевезеннях під час Берлінської блокади. Британці використовували «Сандерленд» у військовій версії до 1959 року. У грудні 1960 року ВМС Франції зняли свої літаки з озброєння, які були останніми зразками військового варіанту в Північній півкулі. Цей тип також залишався на озброєнні Нової Зеландії до 1967 року, коли їх замінив наземний Lockheed P-3 Orion. Деякі «Сандерленди» були переобладнані для використання в цивільному секторі, де вони були відомі як Hythe і Sandringham. У цій конфігурації цей тип продовжував працювати до 1974 року.::::::::::::Докладніше.

Архів

Pix.gif
P military red.png Вибране формування
Розпізнавальний знак канадського військового літака

Королівські повітряні сили Канади (англ. Royal Canadian Air Force (RCAF), фр. Aviation royale canadienne (ARC) — повітряний компонент об'єднаних канадських збройних сил, утворених 1 лютого 1968 року в результаті злиття трьох видів збройних сил в єдині Збройні сили. В 1968—2011 рр. носили назву Повітряне командування ЗС Канади (англ. Canadian Forces Air Command — AIRCOM). До 1924 року оборону повітряного простору Канади забезпечувала британська авіація. Станом на 2015 рік RCAF нараховували 258 пілотованих літальних апаратів та 9 БПЛА, 13000 військовослужбовців, 2400 резервістів та 2000 осіб цивільного персоналу.
Повітряні сили забезпечують експлуатацію літальних апаратів Збройних сил Канади, відповідають за безпеку повітряного простору країни та надають авіацію для підтримки її сухопутних та військово-морських сил. RCAF активно взаємодіють з Повітряними силами США в рамках НОРАД.::::::::::::Докладніше

Архів

Pix.gif
P military red.png Чи Ви знаєте
Ядерна зброя:
Ядерне бомбардування Нагасакі

Архів

Pix.gif
P military red.png Категорії

FA gold ukr.png Категорія: Вибрані статті з військової справи

Pix.gif
P military red.png Цей день у військовій історії
Цей день у військовій історії:
18 серпня19 серпня20 серпня

Distintivo promozione merito di guerra ufficiali superiori (forze armate italiane).svg Військові свята

  • США Національний день авіації

Warcurrent.png Події

PEO-pistol.svg Зброя

Народились

Померли

Див. також

Архів

Pix.gif
P military red.png Вибрана карта
Карта битви під Лютценом (1632)

Битва під Лютценом (1632) — одна з найбільших битв тридцятирічної війни, що сталася 16 листопада 1632 року між шведськими військами під проводом Густава ІІ Адольфа і габсбурзькими частинами на чолі з Альбрехтом Валленштейном.::::::::Докладніше.

Архів

Pix.gif
P military red.png Вибрана нагорода
Орден Визволення (Франція)

Орден Визволення (фр. L'Ordre de la Libération) — державна нагорода Франції, започаткована 17 листопада 1940 року генералом Шарлем де Голлем для нагородження учасників, військових формувань та громадянських об'єднань руху Опору в роки Другої світової війни.
Орден Визволення було започатковано у Браззавілі (Конго) постановою № 7 від 17 листопада 1940 року. Постановою від 10 серпня 1945 року ордену Визволення було надано статус, аналогічний ордену Почесного легіону — з правами юридичної особи, з можливістю госпрозрахунку як органу соціального забезпечення кавалерів ордена та інших учасників руху «Вільна Франція». Бюджет ордена, що входив до складу бюджету Міністерства юстиції Франції, перебуває у веденні Канцлера ордена, який обирається на 4 роки зі складу Ради ордена і затверджується Президентом Республіки.
Разом було здійснено 1061 нагородження орденом Визволення. З 1941 до 1946 року в орден було прийнято 1036 кавалерів (з них 271 посмертно), 18 військових формувань і 5 територіальних одиниць (Нант, Гренобль, Париж, Васьє-ан-Веркор та Іль-де-Сен).
Декретом від 23 січня 1946 року прийом в орден було закрито, «за досягнення цілей Опору». Пізніше Гросмейстер ордену зробив два винятки: 18 червня 1958 року в орден був прийнятий Вінстон Черчилль, а 2 квітня 1960 року — король Георг VI (посмертно).::::::::::::Докладніше.

Архів

Pix.gif


P military red.png Нові статті


Усього знайдено статей: 60693 (17 квітня 2020)

Pix.gif
P military red.png Чим допомогти
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу
P military green.png

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.


Як робити, з чого почати першу свою публікацію:

Якщо Ви помітили коротку чи незавершену, на Вашу думку, про війну чи військову справу, розмістіть знизу шаблон {{War Stub}}
Pix.gif
Редагувати Братні портали


Що таке Портали? | Список порталів | Нові портали
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш