Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.
За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше
Нормандська повітрянодесантна операція — військова операція американських і британських повітрянодесантних військ, проведена протягом 6 червня — 13 липня1944 року на території окупованої німцями Франції. Складова висадки військ союзників у Нормандії. Одна з наймасштабніших повітрянодесантних операцій в історії збройних сил Великої Британії та США.
Головним завданням операції було сприяння вторгненню основних сил морського десанту на флангах зони висадки. Американський компонент повітряного десанту діяв на правому фланзі в районі плацдарму «Юта», у той час, як британський десант діяв ліворуч у районі плацдарму «Сорд». 13 100 американських десантників та 8 500 британських парашутистів здійснили десантування уночі «Дня Д». Згодом союзники перекинули ще 3 937 десантників зі складу планерних частин. Загалом, повітрянодесантними військами союзників було проведено 3 парашутних та 8 посадкових місій.
Невдачі на першому етапі десантування військ у нічний час призвели до розкидання парашутистів на величезній площі та часткової втрати ефекту раптовості під час захвату об'єктів. Німецькі війська не змогли своєчасно відреагувати на промахи союзників під час висадки, щоби знищити десант. Підрозділи Вермахту тримали досить міцну оборону на об'єктах захоплення, визначених для десантників, проте протягом тижня їх було поступово розгромлено.
Застосування повітряного десанту під час Нормандської операції відіграло значну роль у ході вторгнення союзників до Західної Європи.:::::::::Докладніше
Битва на Калці — битва між русько-половецькими військом на чолі з галицьким князем Мстиславом Удатним та київським князем Мстиславом Старим і монгольським — військом на чолі з Джебе та Субедеєм. Відбулась 31 травня1223 на річці Калка, на землях сучасної Донецької області, і закінчилась перемогою монголів. У битві загинуло кілька князів і родовитих бояр південної і центральної Русі, у тому числі Олешко Попович.
У битві на Калці монголи вперше зіткнулися з руськими методами ведення війни. Виснажена боями у Середній Азії і Кавказі, армія Субедея змогла розбити відбірні руські полки Мстислава Удатного, уславленого перемогами над поляками, угорцями і половцями. Цей бій засвідчив перевагу східноазійської тактики бою над середньовічними європейськими — єдиноначалля над колегіальним командуванням, колективної дисципліни над індивідуальним героїзмом, вишколених лучників над тяжкою кіннотою і піхотою. Ці тактичні відмінності стали запорукою монгольського успіху на Калці, а згодом і блискавичного завоювання Східної і Центральної Європи.
Хубілай (монг.Qubilai, Хубилай; кит.: 忽必烈; піньїнь: Hūbìliè), храмове ім'я Шицзу (кит.: 世祖; піньїнь: Shìzǔ; 23 вересня1216 — 18 лютого1294) — монгольський державний і політичний діяч. 5-й Великий ханМонгольської імперії (1260–1294). Засновник і перший імператор монгольської династії Юань (1271–1294), що правила Китаєм. Представник роду Чингізидів. Син хана Толуя від караїткиСоркактані. Онук Чингісхана. На Заході відомий завдяки Марко Поло під іменем «Кублай-хан»; це ім'я вимовлялося також як «Кубілай», або «Кубла» (останнє стало особливо поширеним після поеми С. Т. Кольріджа«Кубла-хан»). Можливо, справжнє ім'я цієї людини — Кобила.
За правління великого хана Мунке керував кампанією проти китайської династії Сун. 1260 року, після смерті Мунке, захопив великоханський престол. Переніс столицю з Каракорум до міста Ханбалик, майбутнього Пекіна. 1271 року завоював центральний Китай і проголосив створення імператорської династії Юань. Посмертно надав титул Тайцзу своєму діду — Чингісхану. 1279 року остаточно знищив ворожу династію Сун і підкорив своїй владі весь Китай. у 1274 та 1281 роках здійснив безрезультатні походи на Японію. У 1292 році за його указом в Ханбалик і Шанду — зимовій та літній столицях — були засновані мусульманські медичні заклади: «Куан-хуей-си» («Імператорські мусульманські шпиталі») і «Тай-юань» («Імператорська академія медицини»). 1293 року ходив походом на острів Ява. Змусив Корею і Бірму стати васалами династії Юань. Помер від хвороби у Пекіні.
«Vaso», перше зображення європейської гармати, приблизно 1327, роботи Вальтера де Мілеймете
Артилерія Середньовіччя загалом складалася з гармат — великої трубчастої вогнепальної зброї, яка була розроблена для стрільби важкими снарядами на далекі відстані. Рушниці, бомби, ракети та гармати вперше були винайдені в Китаї за правління китайської династії Сун, а пізніше ця зброя поширилася Європою та Середнім Сходом .
Хоча порох в Європі був відомий вже в високому середньовіччі, оскільки гармати та вибухові речовини використовували монголи та найняті ними китайці, під час монгольського завоювання Європи, європейські зразки гармат з'явилися лише в пізньому середньовіччі. Можливо перші гармати були використані в Європі на Піренеях, під час християнських воєн проти мусульман в 13-ому столітті; перші документальні згадки використання гармат на Середньому Сході відносять до того ж часу. Перші англійські гармати з'явилися 1327 року і використовувалися під час Столітньої війни, коли у битві при Кресі було використано примітивні гармати в 1346. До кінця 14-го століття, засвідчено використання гармат в Королівстві Польському, Королівстві Швеція, Московському князівстві, Візантії та Османській імперії.
Перші середньовічні гармати, були випуклими, вазоподібними і використовувалися більше для психологічного впливу, ніж для ураження живої сили супротивника. Пізніші кулеврини стали перехідним різновидом зброї від ручної зброї до повноцінної гармати, та використовувалися як протипіхотна зброя. Протягом 15-го століття, гармати отримали потужний розвиток, бомбарди стали ефективною облоговою зброєю. Наприкінці цього періоду гармати витіснили всі види застарілої облогової зброї.
Далекобійність тодішніх гармат вирізнялася доволі високими показниками. Прямим наведенням вони могли бити на 700 метрів, а навісом — до 3 кілометрів. Наприклад, далекобійність найкращої турецької гармати угорського виробництва Базиліка, 1453 року досягала 2 км.
Латинізоване слово canon (звідси й староукраїнське канона) почали використовувати для позначення зброї в 1326 в Італії, а з 1418 в Англії. Воно походить від лат.canna, що значить «очерет, тростина». Слово bombardum («бомбарда») було першим терміном, який використовували для позначення гармат, але з 1430 його почали використовувати лише для позначення особливо великих гармат.::::::::::::Докладніше
Збройні сили Литви (лит.Lietuvos ginkluótosios pájėgos) або Військо Литовське (лит.Lietuvos kariuomenė) — військова організаціяЛитовської Республіки, призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави.
Складаються з сухопутних військ, військово-морських сил, військово-повітряних сил і військ спеціальних операцій.
Поняття «Збройні сили Литви» в основному застосовується по відношенню до збройних сил Литовської республіки, що існує з 1990 року, після відновлення її незалежності. Збройні сили, що існували в Литві в 1236–1251 і 1263–1569 роках, називалися Військом Великого Князівства Литовського. У 1569–1795 роках — Військом Республіки Польської Корони та Великого Князівства Литовського. В даний час, в офіційній литовській та польській історіографії використовується назва «Військо Республіки Обох Народів» (лит.Abiejų Tautų Respublikos kariuomenė) (пол.Wojsko Rzeczypospolitej Obojga Narodów) для позначення збройних сил федеративної держави, однак, така назва не є історичною і вперше з'явилася в XX столітті в роботах польського письменника і публіциста Павла Ясениці. В той час, як держава офіційно іменувалася Rzeczpospolita Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego, тобто Республіка польської Корони та Великого Князівства Литовського, у 1918–1940 роках — Військом Литовським (лит.Lietuvos kariuomenė) безпосередньо перед ліквідацією, з 7 липня по 27 серпня 1940 Військо Литовське називалося «Литовським Народним Військом» (лит.Lietuvos liaudies kariuomenė), після чого було реорганізовано у 29-й територіальний стрілецький корпус РСЧА. 29 березня2004 року Литва вступила до НАТО, почалася інтеграція збройних сил країни з збройними силами інших країн НАТО.
У серпні 2006 року між Литвою і Данією було підписано угоду, відповідно до якої литовська моторизована бригада «Залізний вовк» була включена до складу датської дивізії. У 2007 році в місті Паневежис було підписано угоду про створення Естонією, Латвією і Литвою піхотного батальйону сил першочергового задіяння НАТО (Сили реагування НАТО). 15 вересня 2008 був скасований призов на строкову військову службу. Останні призовники були звільнені в запас 1 липня2009 року.:::::::::Докладніше
Німецький хрест (нім.Der Kriegsorden des Deutschen Kreuzes) — німецька військова нагорода, орден, що існував у Третьому Рейху для нагородження військовослужбовців за хоробрість, виявлену на полі бою, а також за військові заслуги. Був заснований 28 вересня1941 року за ініціативою фюрера Адольфа Гітлера як проміжна нагорода між Залізним хрестом 1-го класу та Лицарським хрестом.
Має два ступені — золотий (старший) та срібний (молодший). Нагородження орденом кожного зі ступенів було незалежним, тобто аби отримати Золотий німецький хрест необов'язково було бути кавалером Срібного хреста. Більш того, за історію існування нагороди нагороджень орденом старшого ступеня було проведено значно більше, ніж орденом молодшого ступеня.
Золотим хрестом могли бути нагороджені лише кавалери Залізного хреста 1-го класу, а Срібним — кавалери Хреста Воєнних заслуг 1-го класу.:::::::::Докладніше
Під час Першої світової війни було страчено 18 німців, які дезертирували з лав кайзерівської армії; проте за роки Другої світової війни німці стратили вже 15 000 дезертирів вермахту. Для порівняння: в Червоній армії за цей період було страчено 158 000 солдатів за дезертирство, а в американській — один
Найстаріший документований випадок децимації сягає 471 до н. е., коли Рим воював з вольсками. При децимації підрозділ поділявся на десятки, незалежно від рангу і терміну служби. Кожна десятка кидала жереб, і того, на кого він випадав, страчували його ж дев'ять товаришів, іноді шляхом забивання камінням або кийками. Тих солдатів, що залишилися живими, також карали: у їхньому раціоні пшениця замінялася ячменем, їм заборонялося спати всередині табору
«Війна і мир» вважається однією з найдорожчих картин в історії кінематографа. Її бюджет орієнтовно становив $100 млн у цінах 1967 року, що відповідає приблизно $939 млн на 2023 рік. Зокрема «Війна і мир» містила ефектну сцену падіння з обриву кінноти. Це був якраз той випадок, коли мистецтво вимагало цілком реальних жертв. Кажуть, режисер узяв партію коней із м'ясокомбінату — мовляв, усе одно йшли на забій
1699 року Османська імперія була змушена підписати Карловицький мир, за яким передавала Габсбургам більшу частину Угорщини, Трансильванію, Словенію. Річ Посполита повернула собі Поділля, Брацлавщину і південну Київщину. Далмація і Морея перейшли у володіння Венеції, а Азов і Запорожжя — Московії. Поразка Османської імперії поклала край її гегемонії у південно-східній Європі. Новим лідером регіону стала Габсбурзька монархія.::::::::Докладніше
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
Військовий портал 
,_1263.JPG)
,_Bestanddeelnr_158-1095_(cropped).jpg)
_plan.png)
.svg){kind=small}
