Внутрішня частина Габону — плоскогір'я та гори. Вздовж Атлантичного океану простягається низовина. Клімат субекваторіальний, на півночі — екваторіальний. Головна річка — Огове. Майже всю країну вкривають тропічні ліси, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів і савани на сході та півдні.
Територію Габону ділять на 4 фізико-географічних райони:
Прибережний район включає низькі покриті лісом гори Майомбе на півдні і низовину, видовжену вздовж всього узбережжя шириною від 30 до 200 км, яку перетинають нижні течії декількох річок, зокрема, Огове, що є головною торговою артерією країни.
Криштальні гори на північ від річки Огове сильно розчленовані. Висоти коливаються 150—600 м. Річки утворюють пороги і водоспади. Найвищі і найбільші гори Габону — Шаю (Біроґу) на півдні країни досягають висоти 1580 м (гора Ібунджі).
Плато Нтем висотою до 760 м, складене щільними древніми породами, міститься на північному сході країни — на схід від Криштальних гір і на північ від річки Огове. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плато, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси.
Плато Батеке. Низьке плато висотою до 830 м, складене пісковиками. Це найбільш спекотний і сухий район країни.
Природний атомний реактор «Окло» — єдиний відомий природний атомний реактор на Землі. Його було знайдено у вересні1972 року. Реактор діяв близько 2 млрд років тому і «згас» близько 1 900 млн років тому. З 1958 до 1990-х тут видобували уран з родовища «Окло».
Безпосередньою причиною збройного виступу послугувало рішення президента про розпуск парламенту, що викликало невдоволення серед опозиції та габонської армії. Зранку 18 лютого група зі 150 військових та поліцейських під керівництвом 4 молодших лейтенантів заарештувала главу держави та законний уряд. На столичному радіо Лібревіля учасники путчу закликали мешканців зберігати спокій та запевнили, що профранцузька політика країни залишиться незмінною. Габонці відреагували на збройний виступ спокійно, жодних заворушень і виступів не відбулось, що повстанці сприйняли як знак схвалення та підтримки їхніх дій.
На чолі тимчасового уряду військові поставили колишнього міністра закордонних справ Жана-Ілера Обама, який до того часу став головним політичним опонентом Габрієля Мба. Невідомо, чи був сам Обам обізнаний у плануванні перевороту, принаймні, довести на суді його причетність до заколоту так і не змогли. Скинутого президента Мба революціонери відправили до невеликого містечка Ламбарене, що за 250 км від столиці. Бунт лейтенантів викликав негативну реакцію в колишній метрополії, президент Шарль де Голль прийняв рішення «нормалізувати» ситуацію та відновити владу лояльного Мба. У ході швидкої військової операції Франція перекинула в колишню колонію військові підрозділи, дислоковані в інших африканських країнах, і в ніч на 19 лютого доволі легко подавила незначний опір повсталих армійців. Більшість членів тимчасового уряду потрапила під арешт. Свої дії французьке керівництво аргументувало угодою 1960 року, укладеною між Францією та Габоном після проголошення останнім незалежності.
Повернувши президентське крісло, Мба ув'язнив більше 150 своїх супротивників й пообіцяв, що його вороги не будуть «ані помилувані, ані прощені», оскільки заслуговують тільки на «повне покарання». Лідера революціонерів Обама було засуджено до 10 років каторжних робіт і 10 років заслання, у 1972 році його помилували. Після згаданих подій старіючий, часто хворий президент Мба поступово відійшов від колишньої всеосяжної влади, хоч і залишався на посаді президента. Останні роки свого правління він провів у власному президентському палаці під надійною охороною французьких військ аж до своєї смерті 28 листопада1967 року.
Народився в родині представників групи народів фанґ. У ранньому віці став сиротою, тому виховувався в родині свого названого брата — Леона Мба, який у подальшому став його головним політичним суперником. Заручившись підтримкою своїх колег, Обам увійшов до політичного життя країни, ставши першим представником Габону в Національних зборах Франції (з 1946 до 1958 року). Також зробив значний внесок до розв'язання африканських проблем, передусім домагаючись підвищення рівня життя в Габоні та сприяючи урбанізації країни. Причиною швидкого сходження Обама в габонській політиці стала підтримка з боку представників християнського духовенства й адміністрації, натомість Мба підтримували колоністи.
Незважаючи на суперництво Обама та Мба, який у подальшому став Президентом Габону, обидва політики за свою кар'єру сформували кілька політичних союзів, які завдяки політичній збалансованості мали підтримку електорату. На знак вдячності за підтримку Мба призначив Обама міністром закордонних справ Габону, а згодом — головою Верховного суду. Тим не менше відмова Обама від злиття своєї партії з партією Мба, в результаті якого в країні сформувалася б однопартійна система, стала причиною суперечок між політиками. В результаті державного перевороту1964 року Обам став президентом, однак за три дні заколот було придушено. Незважаючи на те, що безпосередньо Обам не брав участі у плануванні перевороту, його було засуджено до 10 років каторжних робіт і 10 років заслання. 1972 року наступник Мба, Омар Бонго, дозволив Обаму повернутись на батьківщину. 1989 року Обам помер.
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
.svg){kind=small}
