Портал:Караїми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портал Караїми

Ласкаво просимо! Kuin̍ jachs̀y!
Портал — головна сторінка підрозділу Вікіпедії про караїмів та різноманітну тематику пов'язану з ними.

Редактори
П:КР

Портал Обговорення Доглядачі Червоні посилання Проєкт
Караїми
Редагувати
Прапор
Прапор
Герб
Герб

Караїми, караїти, караї (івр. קָרָאִים‎) — вірні релігії караїмізму (близько 15 000 осіб сповідають караїмізм), більшість яких в Україні. Мова їх належить до кипчацько-огузької підгрупи тюркських мов. За однією з версій самоназва цього народу — «карай» походить від старосемітського кореня КаРаЪа, де позначає поняття читати або бачити.

Батьківщиною караїмів є Крим. Багато караїмів мешкають в околицях Тракаю (Литва), колись великі поселення караїмів існували в Галичі, Луцьку, в Києві, Одесі тощо. Відрізняють північний (тракайський), південний (галицький) і кримський діалекти караїмської мови. Кількість етносу становить близько 2000 осіб.

Караїми разом з кримчаками та кримськими татарами визнані автохтонним народом Криму.

Вибрана стаття
Редагувати

Караїми Галича — колишня караїмська колонія та громада, яка існувала у Галичі. Ймовірніше переселилися до Галича в середині XIII або XVI століття. Окремі караїми проживали в місті до XXI століття.

Перша згадка про караїмів у Галичі не задокументована в історичних джерелах. На час появи інтересу до спільноти, у ХІХ столітті, історіографія мала три теорії походження галицьких караїмів. За першою, на початку XVI ст. караїми прибули на Галичину та Волинь з Османської імперії. За другою, їх переселив їх князь Вітовт. За третьою, 80 родин караїмів оселилися у Галичі 1246 року, після того, як король Данило у середині XIII століття уклав про це угоду з ханом Батиєм.

Дослідник-караїмознавець Богдан Януш 1912 року описував галицьку караїмську громаду як найстарішу, з якої зародилася львівська. Одним із доказів давності цієї спільноти у місті дослідник вважав розташування Караїмської вулиці у найстарішій частині міста біля Високого замку.→ читати далі

Цікавинки
Редагувати
  • ... адмірал Максимов, який очолював новостворене українське морське міністерство. Йому таки вдалося захопити приятеля своїми ідеями, що Яків попрямував до Києва. Оселившись в готелі «Франція» (там же й базувалося морське відомство), доктор Яків Кефелі став працювати в українському уряді Скоропадського. На посаді головного санітарного інспектора корпусу морської оборони Чорного моря...
  • ... Коли ж було підписано перемир'я, то імператор ще раз згадав про караїмського воїна і, в знак поваги до мужності російських військ, японський імператор повідомив про стійкість та мужність Тапсашара, повернувши шаблю воїна російському царю. Про цей епізод війни оповідається в японській школі та згадується в час екскурсій (до музею чи інших місць військових баталій)...
  • ... Проєкт і статут навчального закладу подали до Одеського навчального округу та на затвердження імператору Олександру III, на честь якого вирішили взяти назву, і тим самим намагалися ще більше прихилити на свою сторону чиновників...
Нові статті
Редагувати
Допомога
Редагувати
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про караїмів.

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.



Див. також

Вибране зображення
Редагувати

Вхідні двері караїмської кенаси в Києві

Вибрана особистість
Редагувати

Олександр (Ісаак) Якович Мікєй (Мікей, Микей) (рос. Александр (Исаак) Яковлевич Микей, 14 [1] жовтня 1901 Москва14 вересня 1961 року Дніпропетровськ) — український радянський геохімік мінералог караїмського походження, фахівець з нерудних корисних копалин, професор. Один з фундаторів Українського геохімічного товариства.

Народився в Москві в караїмській родині севастопольського міщанина габбая Московської кенасиЯкова Ісааковича Мікєя та Катерини (Біче) Марківни уродженої Айваз.

Професор Олександр Мікєй був блискучим лектором. Його запрошували для читання лекцій з курсів мінералогії, геохімії, мінеральної сировини інші міста (Кривий Ріг, Сталіно, Ростов-на-Дону та інші.

Разом з педагогічною роботою, О. Я. Мікєй зробив значний науковий внесок. Працював за сумісництвом в Інституті прикладної мінералогії (1929—1931), керував дніпропетровською групою цього інституту. З 1931 року дійсний член Дніпропетровського НДІ фізичної хімії (з 1934 року у складі Інституту геології при університеті), керівник секції геохімії.

З 1925 року працював у численних польових експедиціях з розвідки нерудних корисних копалин Мелітопольської округи (горючі гази), Північного Кавказу та Закавказзя (пемза і діатоміти, вулканічні туфи). У 1928 році видав книгу «Геологический очерк Военно-Сухумской дороги», в 1931 році — підручник «Минеральное сырье» для студентів-хіміків. Був одним з організаторів Українського геохімічного товариства. Підтримував наукові контакти з провідними вченими країни, зокрема, академіком Володимиром Вернадським.

Олександр Мікєй вважався одним з провідних фахівців СРСР з теми мінералогії колоїдно-дисперсного характеру. Був внесений до списку учасників XVII Міжнародного геологічного конгресу (липень 1937 року). → читати далі

Караїмський словник
Редагувати
Газза́н (від івр. חזן‎,, хаззан, «кантор») — караїмський священнослужитель, що здійснює богослужіння в кенасі.
Вибрана колекція
Редагувати
Вибрані статті:

Добрі статті:

Вибрані списки:

Всього 0 вибраних статей, 0 добрих статей, 0 вибраних списків.
Братні портали
Редагувати
Караїми в інших проєктах Вікімедіа
Редагувати