Лі Бо або Лі Бай (кит.: 李白; піньїнь: Lǐ Bó, Lǐ Bái, нар.701 — пом.762) — китайськийпоет періоду династії Тан. Разом із Ду Фу вважається одним з найвидатніших поетів в історії китайської літератури. Від нащадків отримав прізвисько «безсмертний поет» (кит.詩仙) (варіанти перекладу — «поет-святий», «геніальний поет»).
Лі Бо відомий своєю багатою уявою, епатажною манерою поведінки, а також, за поширеними переказами, своєю любов'ю до спиртного. Він багато часу проводив у подорожах, мав вільні погляди, ставився з презирством до добробуту й високих посад, відмовився стати придворним письменником і, ставши відлюдником, проживав у горах. Був другом іншого великого поета цієї епохи — Ду Фу.
