Портал:Мистецтво/Вибрана особистість
Інструкція[ред. код]
- Використовуйте лише даний макет дизайну для підсторінок архіву.
- Список архіву повинен містити лише статті, які входять до переліку вибраних статей.
- Інформація про статтю має бути приблизно 10 ліній, для належного форматування в головній сторінці порталу.
Архів статей особистостей з мистецтва[ред. код]
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/15
Лі Бо або Лі Бай (кит.: 李白; піньїнь: Lǐ Bó, Lǐ Bái, нар. 701 — пом. 762) — китайський поет періоду династії Тан. Разом із Ду Фу вважається одним з найвидатніших поетів в історії китайської літератури. Від нащадків отримав прізвисько «безсмертний поет» (кит. 詩仙) (варіанти перекладу — «поет-святий», «геніальний поет»).
Лі Бо відомий своєю багатою уявою, епатажною манерою поведінки, а також, за поширеними переказами, своєю любов'ю до спиртного. Він багато часу проводив у подорожах, мав вільні погляди, ставився з презирством до добробуту й високих посад, відмовився стати придворним письменником і, ставши відлюдником, проживав у горах. Був другом іншого великого поета цієї епохи — Ду Фу.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/14
Мікеланджело Буонарроті (1475–1564) — італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра. Ромен Роллан писав про нього: «Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, — вогонь генія». Мікеланджело прожив майже 89 років, цілу епоху, від періоду «Високого Відродження» до початків «Контрреформації». За цей період змінилося тринадцять Пап Римських — він виконував замовлення для дев'яти із них. Збереглося багато документів про його життя та творчість — свідчення сучасників, листи самого Мікеланджело, договори, його особисті й професійні записи. Мікеланджело також був першим представником західноєвропейського мистецтва, чия біографія була надрукована ще за його життя.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/13
Пабло Руїс Пікассо (ісп. Pablo Diego José Francisco de Paula Juan Nepomuceno María de los Remedios Cipriano de la Santísima Trinidad Clito Ruiz y Picasso; *25 жовтня 1881, Малага, Іспанія — †8 квітня 1973, Мужен, Франція) — іспанський і французький художник, працював в основному у Франції, один із найвидатніших митців 20 століття.
У «блакитний» (1901–1904) і «рожевий» (1905–1906) періоди творчості створив загострено виразні твори («Дівчинка на кулі», 1905). 1907 року став засновником кубізму, із середини 1910-х створював роботи в стилі неокласицизму, з початку 1920-х рр. став лідером сюрреалізму. У 1930-х рр. створював скульптури з металу, ілюстрував книги, займався монументальним живописом («Герніка», 1937, написана після бомбардування цивільних районів однойменного міста). Працював до кінця життя.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/12
Емма Андієвська (нар. 19 березня 1931, м. Сталіно, нині Донецьк) — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини ХХ ст. Письменницю часто пов'язують з Нью-Йоркською групою українських літераторів на еміграції. Поетеса відома тим, що пишучи у формі класичного сонету, кардинально його реформувала своїм використанням скісних рим та далекосяжних смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями. Емма Андієвська є авторкою двадцяти трьох поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. Статті про художню творчість Андієвської представлені в ряді західних мистецтвознавчих енциклопедій. Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/11
Бріжі́т Анн-Марі́ Бардо́ (фр. Brigitte Anne-Marie Bardot, скорочено: В. В. (Бебе́); *28 вересня 1934, Париж, Франція) — французька кіноактриса, фотомодель, співачка, секс-символ 1950-60-х років. Із середини 1970-х — активістка руху за права тварин, засновниця й голова фонду захисту тварин Fondation Brigitte Bardot.
У юності Бардо займалася балетом. Розпочала кінокар'єру в 1952 році й здобула статус секс-символу та всесвітню популярність завдяки кінофільму «І Бог створив жінку» (1956). Протягом 21-річної кар'єри у шоу-бізнесі знялася в 48 фільмах, виступила в численних музичних програмах і записала 80 пісень; номінована на премію Британської Кіноакадемії за роль у фільмі «Віва Марія!». Екранному образу Бардо властиві сексуальність у сполученні з дитячою безпосередністю й простотою. Як акторка найбільшого успіху досягла в жанрі романтичної комедії — проте визначнішими фільмами за її участю критики вважають драми «І Бог створив жінку», «Істина» і «Зневага».
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/10
Жуль Габріель Верн — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається одним з основоположників жанру наукової фантастики.
Романи Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях.
Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом Полем Жуль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою — від невеликого суденця, простого рибацького баркаса, до справжньої яхти довжиною 28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII благословив його і його книги.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/9
Вітольд Лютославський (пол. Lutosławski Witold; *25 січня 1913, Варшава— †7 лютого 1994, там же) — польський композитор 20 століття, автор 4-х симфоній, ряду камерно-інструментальних та камерно-вокальних творів.
Чотири рази в період з 1959 по 1985 рік В. Лютославському присуджувалася Перша премія Міжнародної трибуни композиторів ЮНЕСКО, він викладав у музичних центрах різних країн, був членом журі багатьох музичних конкурсів і фестивалів, а також членом академій мистецтв і почесним доктором мистецтвознавства багатьох університетів.
Вітольд Лютославський походив із знатної родини, що мали володіння у Дроздові Підляського воєводства. Дід Вітольда — Францішек Діонісій (Franciszek Dionizy, 1830–1891) був новатором у справі сільського господарювання і успішним броварем — його продукція здобувала вищі нагороди на пивних фестивалях. Він мав шестеро синів, усі вони отримали освіту у престижних європейських університетах і домоглися успіху в кар'єрі, зокрема Вінцент Лютославський (Wincenty Lutosławski) був знаним філософом і письменником.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/8
Григорій Олександрович Мачтет (3 вересня (за новим стилем — 15 вересня) 1852, Луцьк — 14 серпня (за новим стилем — 27 серпня) 1901, Ялта) — український і російський письменник, революціонер-народник. Писав російською мовою.
Рід Мачтетів походив з Англії, де свого часу якийсь Мансгед (таким був первісний варіант прізвища Мачтет) завербувався в армію короля Швеції Карла XII. Під її знаменами артилерист Манчтед (так тепер вимовлялося його прізвище) 1709 року брав участь у Полтавській битві та потрапив у полон. Через поранення він залишився в Малоросії (як тоді називали Україну) та одружився з українкою.
Батько Мачтета порушив сімейну традицію та замість військової кар'єри обрав цивільну. Він закінчив Київський університет, одружився та посів посаду повітового судді в Луцьку Волинської губернії. Саме тут 3 вересня 1852 року (за старим стилем) народився майбутній письменник.
Мати — Наталія Григорівна Калінська — походила з польської шляхти. Григорій Калінський, дід письменнника, коли був юнкером Ольвіапольського полку, входив до Північного союзу декабристів.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/7
.jpg)
Сергі́й Васи́льович Рахма́нінов (2 квітня 1873, Новгородська губернія (Росія) — 28 березня 1943, Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія (США)) — великий російський композитор, піаніст і диригент. Один з найвидатніших представників фортепіанного мистецтва.
Ім'я Сергія Рахманінова носять Ростовська консерваторія, Тамбовський музично-педагогічний інститут, Калінінградський музичний коледж, один із залів Московської консерваторії. Періодично проводяться конкурси піаністів ім. Рахманінова у Москві та юних піаністів — у Тамбові.
С.Рахманінов відіграв значну роль у становленні Київської консерваторії. В 1989 році у Києві було засноване товариство Рахманінова, яке очолив професор М. В. Синьков. Ім'я Рахманінова носить одна з київських вулиць на Біличах.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/6
Ча́рльз Ма́йкл «Чак» Пола́нік — американський сатиричний письменник і вільний журналіст, що живе в Портленді, Орегон. Більшості він відомий за відзначеним багатьма преміями романом «Бійцівський клуб» (англ. Fight Club), яку пізніше було екранізовано Девідом Фінчером. Він має одну з найбільших спільнот послідовників в Інтернеті, що створена на його офіційному сайті. Творчість Поланіка, схожа за стилем на Брета Істона Елліса, Ірвіна Велша і Дугласа Копленда, зробила його одним з найпопулярніших новелістів Генерації Х.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/5
.jpg)
Ференц Ліст — композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, один з найвидатніших представників музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи.
Ліст був славетним виконавцем, знаним по всій Європі завдяки своєму феноменальному піанізму і неперевершенному вмінню організовувати видовищні концертні програми. Ф. Ліста вважають одним із найвидатніших піаністів в історії. Незважаючи на те, що жодного запису гри Ліста не існує, вплив його фортепіанного стилю відчутний до сьогодення. Ференц Ліст зробив вагомий внесок у розвиток романтичної музики, його ім'я пов'язано з винаходом жанру симфонічної поеми.
Велика кількість його фортепіанних творів увійшла до традиційного репертуару, зокрема Угорські рапсодії, Соната сі-мінор та два фортепіанних концерти. Також Ф. Ліст зробив численні фортепіанні транскрипції популярних сцен із опер, симфоній, каприсів Паганіні та пісень Шуберта. Окремі фортепіанні твори Ф. Ліста вважаються найвищим випробуванням фортепіанної майстерності. Ференц Ліст був автором великої кількості хорової, вокальної та симфонічної музики. Органні твори Ф. Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/4
Сая́т-Нова́ — вірменський поет, музикант, ашуг, майстер любовної лірики.
Протягом більш ніж 150 років життя та творчість відомого поета є предметом вивчення та дискусій у середовищі літераторів, мовознавців, істориків, філософів. Тим не менше, багато важливих обставин й подробиць біографії ще й сьогодні залишаються до кінця нез'ясованими та невивченими. Великою мірою цьому сприяв сам поет — великий майстер літературних містифікацій, автор своєї неповторної кодованої мови. Достовірних даних збереглося небагато (це випадкові свідчення з пісень поета, сторінки рукописних збірок, складені ним та його сином Оганом, рукописи, переписані Саят-Новою, письмові грузинські джерела, спогади сучасників, які знали його персонально та перекази). Поет творив на трьох мовах — вірменській, грузинській, азербайджанській (тюркській).
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/3
Васильківський Сергій Іванович (*7 жовтня 1854, Ізюм — †8 жовтня 1917) — живописець, один з найвидатніших українських пейзажистів кінця 19 — початку 20 ст. Середовище і оточення, в якому Сергій Васильківський зростав на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості: дитинство в містечку Ізюмі з мальовничими околицями, дід-чумак з козацького роду, батько-писар, що рано розкрив естетичну виразність каліграфічної лінії (а мати — красу народної пісні), вчитель малювання у харківській гімназії Д. І. Безперчий (1825–1913) — колишній кріпак та співучень Т.Шевченка по майстерні Брюллова, що підтримав у ньому художника.
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/2
Семен Климовський — козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні "Їхав козак за Дунай". Автор знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай», харківський козак Семен Климовський довгий час вважався легендарною постаттю. Авторство його пісні «Їхав козак за Дунай» першим підтвердив російський історик М.Карамзін. Він був також ознайомлений з іншими творами С.Климовського «Про правду і великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників». Карамзін писав про нього: "... Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен между его собратьями казаками; что он, как вдохновенная пифия, говаривал в беседах высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы, твердил часто пословицу: «Нам добро и никому зло, то законное житье»; и любопытные приходили издалека слушать его".
Портал:Мистецтво/Вибрана особистість/1
Овідій, Публій Овідій Назон (Publius Ovidius Naso) (20 березня 43 до н. е. — 17 або 18 н. е.), римський поет, останній з великих поетів «золотої доби» римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську літературу від Середніх віків до нашого часу.
Популярність Овідія в античності та в середні віки була величезною. «Метаморфози» сприймалися як язичницька Біблія, що підлягала алегоричному тлумаченню. Для світської поезії Овідій був вчителем любові, а навколо життя складалися легенди. Епоха Відродження принесла з собою численні новелістичні переробки овідієвих міфів, а в XVII–XVIII ст. ці міфи слугували невичерпним джерелом оперних та балетних тем. Цитуваннями з Овідія підкріплювали свої настанови автори поетик, читаних в Києво-Могилянській академії. В цьому середовищі вважалося, що могила Овідія знаходиться десь на території України, і це переконання дожило до доби Просвітництва.