 Вибрана особа
|
|
Ге́рман Вільге́льм Ге́рінг (нім.  Hermann Wilhelm Göringопис файлу; нар. 12 січня 1893, Розенгайм, Баварія — пом. 15 жовтня 1946, Нюрнберг, Бізонія) — німецький політичний, державний і військовий діяч часів Третього Рейху, рейхсміністр авіації, рейхсмаршал (1940), группенфюрер СА, обергруппенфюрер СС і генерал поліції. Президент Рейхстагу, міністр-президент та рейхсштатгальтер Пруссії. Кавалер Pour le Mérite (1918), Великого (1940) та Лицарського хрестів Залізного хреста (1939).
Найближчий соратник Адольфа Гітлера, так званий «наці номер два», другий після Гітлера військовий і економічний керівник Третього рейху. Один з головних військових злочинців нацистської Німеччини. Брав участь у 1-й світовій війні, був асом-льотчиком. З 1922 член Націонал-соціалістичної партії й керівник штурмових загонів СА.
Як політичний уповноважений Гітлера (з 1930) та голова рейхстагу (з серпня 1932), відіграв активну роль у встановленні нацистської диктатури в 1933, після чого став імперським міністром авіації й головою Пруссії. Головнокомандувач військово-повітряними силами (з 1935), власник одного з найбільших німецьких промислових концернів «Герінг», який був створений в результаті пограбування гітлерівцями окупованих країн.
Один з організаторів нацистського терору в Німеччині та на окупованих Німеччиною територіях. Засуджений на Нюрнберзькому процесі до смертної кари через повішення; перед стратою покінчив життя самогубством.::::::::::::::Докладніше
|
|
Архів
|
|
|
| Категорії
|
|
|
|
|
|
| Вибрана зброя
|
|
88-мм протитанкова гармата Pak 43 (Panzerabwehrkanone 43 та Panzerjägerkanone 43) — німецька протитанкова гармата розробки компанії Крупп, на противагу зенітній гарматі 8.8 cm Flak 41 компанії Rheinmetall, і використовувалася у Другій світовій війні. Pak 43 була найпотужнішою протитанковою гарматою вермахту, яку випустили у великій кількості; її модифікація — 88-мм танкова гармата KwK 43 стала основною гарматою танка «Тигр ІІ», САУ «Насхорн», «Елефант» та «Ягдпантера».
Покращена гармата 8,8 см була оснащена напівавтоматичним вертикальним затворним механізмом який значно зменшував віддачу. Гармата могла також вести вогонь завдяки електричному запалювальню. Вона мала дуже настильну траєкторію на дальності до 914 м, що допомагало навіднику легше вражати цілі на дальніх дистанціях, тому що треба було внести лише кілька коригувань у підвищення стволу. Крім того, пробивна здатність гармати дозволяла пробивати у лобову проекцію будь-який союзний танк часів війни на далеких дистанціях, навіть радянські танки ІС-2 і САУ на базі шасі ІС. Максимальна дальність стрільби становила 15 км.::::::::::::::::Докладніше
|
|
Архів
|
|
|
| Вибрана битва
|
|
Воронезько-Харківська операція — стратегічна наступальна операція радянських військ Воронезького фронту (генерал-полковник П.Голіков), 13-ї армії (генерал-лейтенант М.Пухов) Брянського та 6-ї армії (генерал-лейтенант Ф.Харитонов) Південно-Західного фронтів під час радянсько-німецької війни. У ході бойових дій в битву були додатково введені управління 69-ї і 64-ї армій, танковий і кавалерійський корпуса, 9 дивізій та 5 бригад. Під час операції проведені: Острогозько-Россошанська, Воронезько-Касторненська наступальні операції, а також Харківська наступальна операція під кодовою назвою операція «Зірка».
У результаті проведення операції радянські війська завдали поразки групі армій «B»: угорська 2-га армія і італійська 8-ма армія були майже повністю розгромлені, німецька 2-га армія втратила основну частину бойової техніки. Втрати противника склали 26 дивізій, 160 тис. осіб, у тому числі 77 тис. убитими, з яких понад 49 тис. — німецькі солдати і офіцери. За 50 діб наступу радянські війська просунулися на глибину 360–520 км, оволоділи значною територією, великими адміністративними та промисловими центрами — Воронеж, Курськ, Бєлгород, Харків.::::::::::::::Докладніше
|
|
Архів
|
|
|
|
.svg){kind=small}
.svg)
