Портал:Рококо/Біографії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жермен Бофран(фр. Germain Boffrand 1667, Нант — 19 березня, 1754, Париж) —уславлений французький архітектор і дизайнер інтер'єрів кінця 17-середини 18 ст.


Життєпис.Ранні роки в Лотарингії[ред. код]

Народився в місті Нансі. Походить з родини архітектора і скульптора герцога Лотарингії Жана Бофрана. Мати з родини Кіно́, французький поет і драматург Філіп Кіно (Philippe Quinault) - її рідний брат.

Хлопчик був другим сином з дванадцяти дітей родини. Перші художні навички отримав в майстерні батька. Статки родини дозволили навчати старшого сина Жана та молодшого Жермена в університеті Нанта. По закінченні навчання в Нанті, мати вивезла 1682 року здібного Жермена в Париж, аби використати підтримку брата - Філіпа Кіно заради кар'єри сина.

В Парижі[ред. код]

Жермен Бофран починав художню кар'єру в Парижі як скульптор в майстерні Франсуа Жирардона. Дядя ( Філіп Кіно) ввів здібного юнака в коло тодішніх аристократів (майбутніх замовників) і з відомими діячами мистецтв. Згодом Жермен обрав головною сферою власних зацікавлень архітектуру.

замок д'Аруе, перебудови Ж. Бофрана

Серед перших робіт молодого архітектора - Оранжерея в Версалі (ремонти). Він працює креслярем на будівництві Вандомської площі в Парижі з 1686 року, де відповідав за перші проєкти, та в монастирі капуцинів [1] .

Конкуренція серед архітекторів в Парижі була надзвичайною, тому в період між 16991709 рр. незадіяний архітектор покинув Париж і працював в Лотарингії, котра ще не була захоплена Францією і була самостійною державою, та в Нідерландах. 1709 року він повернувся в Париж. В цей період відбулося формування архітектурного стилю Жермена Бофрана, пов'язаного з особливостями пізнього бароко Лотарингії та Південних Нідерландів, пишного, важкуватого і монументального в деталях і формах.

Експериментував Бофран і з дахами. У Франції, де полюбляли різновеликі дахи і башточки, від давав варіанти як з типовими високими дахами, майже середньовічними ( замок д'Аруе, замок в Люневілі, Отель Субіз, герцогський замок в Нансі, власний замок Château de Thuillières), так і дахи пласкі, повністю приховані парапетом зі скульптурами (проєкт замку Мальгранж.):::::::::::::::: Докладніше

  1. Kimball 1943 p. 38.