Портнов Андрій Володимирович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Портнов
Andriy Portnov politician.jpg
Андрій Портнов у 2014
Народився 27 жовтня 1973(1973-10-27) (48 років)
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність політик, юрист, адвокат
Alma mater Східноукраїнський державний університет
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d] і кандидат економічних наук
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Безпартійний
Нагороди
Заслужений юрист України
Сайт aportnov.com
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 15 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 16 квітня 2010

Андрі́й Володи́мирович Портно́в (нар. 27 жовтня 1973, Ворошиловград, УРСР, нині Луганськ, Україна) — український правник, корупціонер[3], політик проросійського спрямування.[⇨] Заслужений юрист України (2004).

2005—2010 — керував юридичним департаментом передвиборчого штабу Юлії Тимошенко. З 2 квітня 2010 до кінця лютого 2014 — керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Віктора Януковича та заступник (з 24 січня 2014 перший заступник) глави Адміністрації Президента України.

Під час Євромайдану був дотичний до прийняття «законів 16 січня». Одразу після Євромайдану, у 20-х числах лютого 2014 року виїхав з України. У 2014—2015 роках перебував під санкціями Європейського Союзу. Жив у Росії, потім переїхав до Відня (Австрія), займався адвокатською діяльністю. 19 травня 2019 року повернувся в Україну. 15 січня 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення, яким визнав, що Андрій Портнов проживав останні 5 років на території України[4][5].

Активний противник Революції Гідності. Виправдовує вбивства, скоєні «Беркутом» у 2014 році.

Проти Портнова було заведено низку кримінальних справ, багато з яких він виграв у суді. 2018 року слідчі України почали розслідування причетності Портнова до анексії Криму, СБУ відкрило справу за статтею «Державна зрада», яка згодом була закрита[6].

З 2021 року знаходиться під візовими та фінансовими санціями США у зв'язку з причетністю до масштабної корупції в Україні[3][7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 жовтня 1973 у Ворошиловграді[8] (нині Луганськ). 1990 року закінчив Луганську середню школу № 50[9]. У 1991—1992 роках проходив строкову військову службу у збройних силах СРСР та України[9].

У 1993—1994 Портнов працював юрисконсультом ТОВ «Юрліт Лтд» у Луганську[8], одночасно навчаючись на заочному відділенні юридичного факультету Східноукраїнського державного університету[9]. Потім неповні два роки — юристом АП «Луганська нафтобаза»[8].

У 1996 очолював в Луганську юридичну фірму «Укрінформправо»[8]. У 1999 році закінчив університет[8].

У Державній комісії з цінних паперів[ред. | ред. код]

У січні 1997 Портнов почав працювати в Києві в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Спершу головним спеціалістом відділу методології та стандартизації обліку та звітності управління корпоративних фінансів. Через кілька місяців був призначений заступником начальника контрольно-правового управління, начальником відділу правозастосування[8].

З вересня 1997 по грудень 2001 займав у комісії керівні пости: помічника голови, начальника управління корпоративних фінансів; помічника голови, керівника групи помічників і радників голови; начальника управління корпоративних фінансів[8].

З січня 2002 по травень 2003 був директором юридичної фірми «Портнов і партнери», що спеціалізувалася на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, приватизації та ринку цінних паперів[8]. Пізніше фірму було перейменовано на «Корпоративні технології». Саму фірму та Портнова неодноразово звинувачували у проведенні рейдерських захоплень майна у 2002—2010 рр.[10]

У червні 2003 повернувся до Державної комісії і до липня 2004-го працював першим заступником виконавчого секретаря (керівника центрального апарату)[8][9]. З липня 2004 по липень 2005 року — член комісії[8].

2004 указом Президента України Портнову було присвоєно звання Заслужений юрист України[9].

У парламенті[ред. | ред. код]

У липні 2005 повернувся до адвокатської діяльності, якою займався до квітня 2006 року[9]. Після корупційного скандалу в Україні у вересні 2005 року представляв у суді інтереси держсекретаря Олександра Зінченка, який звинуватив главу Ради національної безпеки і оборони Петра Порошенка та його оточення в корупції[8]. Судовий розгляд закінчився на користь Порошенка[8].

Перед парламентськими виборами 2006 Портнов потрапив до списку Блоку Тимошенко та під час виборів очолював юридичний відділ фракційного штабу, був обраний народним депутатом Верховної Ради V скл.[11].

На дострокових парламентських виборах у 2007 повторно пройшов у парламент за списком БЮТ, ставши депутатом ВРУ VI скл.[8] Увійшов до парламентського комітету з питань правосуддя[8]. У 2008 році обраний заступником глави фракції БЮТ[8].

У парламенті існувала неформальна «група Портнова», до якої, крім власне Портнова, входили Святослав Олійник, Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко[12].

У серпні-вересні 2008 за дорученням Юлії Тимошенко працював над спільними з Партією регіонів законопроектами, що послаблювали владу президента Ющенка[13]. У 2008 році разом з юридичною командою не допустив проведення дострокових парламентських виборів[13]. Займався супроводом газових контрактів у Москві в 2009 році[13].

30 травня 2009, за квотою юридичних вищих навчальних закладів, рішенням ІІІ Всеукраїнського з'їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ обраний на шестирічний термін членом Вищої ради юстиції України[9].

В Адміністрації Президента[ред. | ред. код]

Після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах в 2010 захищав її інтереси у Вищому адміністративному суді. Пізніше заявляв, що вважав звернення до суду недоцільним і зайнявся справою під тиском Тимошенко. Після президентської кампанії припинив юридичне обслуговування БЮТ і подав у відставку з посади заступника керівника фракції БЮТ[13].

2 квітня 2010 прийняв пропозицію президента Віктора Януковича зайняти посаду заступника глави Адміністрації Президента України та керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою[14]. У БЮТ перехід Портнова в адміністрацію Януковича сприйняли негативно[15].

У квітні 2011 в результаті адміністративної реформи був переведений на посаду радника Президента та керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента[8].

2011 — очолив групу з розробки проекту нового Кримінального процесуального кодексу України, що був прийнятий парламентом у квітні 2012 року і набрав чинності у листопаді. Провідниками ідей щодо змін законодавства, ініційованих Андрієм Портновим, у парламенті та соціумі були народні депутати Валерій Писаренко, Володимир Пилипенко та Святослав Олійник. Про них говорили як про «групу Портнова». Андрій Портнов про новий кодекс сказав, що він «запроваджує змагальну модель кримінального провадження європейського типу».[16] В експертів та правозахисників було багато зауважень та застережень щодо нового Кодексу. З одного боку — це був крок вперед у порівнянні зі старим «радянським» кримінально-процесуальним законодавством, але з іншого боку, новий Кодекс заклав низку проблем, які породжують перепони для руху України до правового законодавства.[16]

Євромайдан і закони 16 січня[ред. | ред. код]

Андрія Портнова називають ініціатором розробки так званих «диктаторських законів» від 16 січня 2014 року,[17] які значно обмежували конституційні права громадян України і були направлені проти Євромайдану. Ухвалювалися ці закони більшістю тогочасного парламенту з порушенням регламенту — без обговорення, підняттям рук, без використання системи «Рада».[16]

Сам Портнов заперечує причетність до розробки законів «16 січня».[16]

Я в написанні цих законів участі не брав, але як чиновник президентської адміністрації на той момент, в силу своїх функціональних обов'язків, поставив також свою візу, коли вони прийшли з парламенту на підпис президенту
— Андрій Портнов, 22 січня 2018.

24 січня 2014 указом № 39/2014 Президент Янукович призначив Портнова першим заступником глави Адміністрації Президента.[18][19][20]

24 лютого 2014 року Портнов виїхав з України. Він заявив, що на нього було вчинено замах.[21]

28 лютого 2014 Генеральна прокуратура України скерувала вимогу до Міністерства внутрішніх справ та СБУ з вимогою негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого 2014 року, в цьому списку перебував і колишній заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов.[22]

Еміграція[ред. | ред. код]

У 2014 році разом із цивільною дружиною Анастасією Валяєвою виїхав у Росію.[16][23] З 2014 року родина Портнова почала скуповувати нерухомість у Москві та підмосков'ї. Зокрема на Анастасію Валяєву було оформлено будинок на 900 квадратних метрів у селищі Тимошкіно під Москвою, на цивільну тещу Андрія Портнова Лідію Валяєву — 2000 квадратних метрів у бізнес-центрі «Мосфильмовский». Ними Лідія Валяєва володіє разом із компанією родини Анатолія Торкунова — соратника Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова.[24]

Згодом переїхав до Відня, займався адвокатською діяльністю.[25][26] З 27 серпня до 5 жовтня 2018 року керував проросійським телеканалом NewsOne, отримавши від Володимира Мураєва (батька Євгена Мураєва) 100 % акцій каналу.[27][28]

Повернення до України[ред. | ред. код]

20 лютого 2019 року Печерський суд Києва на вимогу адвоката Портнова встановив для слідчих Генпрокуратури термін 1 місяць для завершення досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень у кримінальних провадженнях стосовно Портнова. Адвокат повідомив, що провадження від 6 березня 2014 року вже триває чотири роки і 10 місяців і порушує розумні терміни. Генеральна прокуратура України відмовилася виконати рішення суду про закриття до 20 березня всіх кримінальних проваджень проти Портнова і подала клопотання про роз'яснення зазначеного рішення суду.[16]

Ситуацію прокоментував колишній заступник голови СБУ генерал-майор Віктор Ягун:

Переважна більшість матеріалів по Портнову не закріплені процесуально, і мають виключно емоційний характер. Те, що необхідно було зробити за «гарячими слідами» у березні-квітні 2014 року втрачено, на жаль, на завжди. Портнов це знає, і вже виграв дистанційно декілька позовів про захист честі і гідності та спростування «неправдивої» інформації. Але він розуміє, що закон це одне, а емоції і пряма фізична сила це зовсім інше. До тих пір, поки не буде гарантій його безпеки з боку чинних керівників силових структур – він в Україні не з'явиться.

18 квітня 2019 року Портнов опублікував проект указу президента Зеленського про дострокові парламентські вибори і розпуск Верховної Ради. У штабі кандидата Зеленського заперечили співпрацю із Портновим та Оленою Лукаш.[16]

У квітні 2019 року Портнов сказав, що «приєднується до всіх, хто констатує поразку Порошенка» і висловив припущення, що Порошенка чекає «або еміграція, або кримінальне переслідування». Він повідомив, що «в травні вже буде в Україні».[16]

19 травня 2019 року, напередодні другого туру Президентських виборів, повернувся в Україну.[29][30] Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Віктор Андрусів звинуватив Генерального прокурора Юрія Луценка у бездіяльності, оскільки Портнов вільно повернувся і не викликався на допити, зокрема щодо «законів 16 січня». Луценко у відповідь написав: «А у вас є докази про скоєний ним злочин?».[31] 20 травня Портнов заявив, що його охороняють українські правоохоронці.

27 травня Портнов заявив, що подав до ДБР четверту заяву із проханням відкрити кримінальне провадження проти колишнього президента Порошенка. Держбюро розслідувань зареєструвало заяву Портнова щодо президента Петра Порошенка. Портнов заявив, що вважає Порошенка причетним до «державної зради, спроби захоплення державної влади, перевищення влади та службових повноважень».[32][33][34]

У червні 2019 року поновився професором в університеті Шевченка на кафедрі конституційного права юридичного факультету.[35] Через це студенти університету Шевченка влаштували 20 червня протести біля «червоного» корпусу.[36] За їх наслідком керівництво вишу, зокрема ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський зачитав у присутності студентів та представників преси наказ про скасування попереднього наказу щодо призначення Андрія Портнова на посаду професора на кафедрі конституційного права юридичного факультету.[37][38][39][40]

4 липня 2019 року Портнов написав у Фейсбуці, що розробив законопроект, який забороняє працювати в органах влади людям, що обіймали державні посади в період між перемогою Майдану й інавгурацією Зеленського. А вже 11 липня з тотожною ініціативою виступив і сам Володимир Зеленський, заявивши, що «його команда» розробила законопроект про «посилення люстрації». За оцінками журналістів видання Texty.org.ua, це свідчить про те, що Зеленський відкрито співпрацює з Андрієм Портновим.[17] За оцінками журналістів, цей закон — не про звільнення чи покарання людей, у чомусь винних, а про заборону працювати у владі всім людям, єдина провина яких полягає в тому, що вони обіймали керівні посади в Україні в період з 23 лютого 2014 до 19 травня 2019 року.[17]

13 липня Портнов вкотре анонсував масові репресії щодо представників колишньої влади, називаючи кінець серпня.[17]

15 січня 2020 року суддя Світлана Волкова Печерського суду Києва ухвалила рішення, яким визнала, що Андрій Портнов проживав останні 5 років на території України, попри те, що 22 лютого 2014 року Портнов виїхав з України і повернувся лише 19 травня 2019 року. Перебування за кордоном Портнов пояснював «політичним і безпідставним кримінальним переслідуванням». Рішення суду пов'язане з тим, що 14 квітня 2014 року Портнов дістав посаду директора департаменту з надання правової допомоги за кордоном в адвокатському об'єднанні «Корпоративні технології». Йому оформили службове відрядження за межі України строком на 60 днів і неодноразово продовжували його протягом п'яти років.[41]

Втеча з України[ред. | ред. код]

За повідомленням проєкту Схеми: корупція в деталях 3 червня 2022 року, під час повномасштабного вторгнення РФ Портнов втік із України[42]. За припущенням Сергія Стерненка він скористався допомогою заступника голови Офісу Президента України Олега Татарова[43]. Син Портнова покинув Україну 23 березня 2022 року: виїхав як волонтер по гуманітарну допомогу[44].

Санкції[ред. | ред. код]

Країни, де Портнов під санкціями

5 березня 2014 Рада ЄС ухвалила блокування коштів загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до експрезидента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів. Ексзаступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов також ввійшов в цей список.[45]

6 березня 2015 року із санкційного списку Євросоюзу прибрали імена Андрія Портнова, а також Олексія Азарова (сина Миколи Азарова), і колишніх очільників СБУ Олександра Якименка та Ігоря Калініна.[46][47][48]

У жовтні 2015 року Суд Європейського союзу, розташований у Люксембурзі, ухвалив рішення у справі «Портнов проти Ради ЄС» на користь Портнова та визнав накладення санкцій незаконним.[49]

У липні 2019 ГПУ надіслала до посольства України в Канаді прохання про зняття санкцій проти Портнова. Це пояснювалось тим, що в Україні проти нього вже не ведуться кримінальні справи й не проводяться досудові розслідування[50]. У листопаді 2019 року представники канадського уряду повідомили журналістам[51], що Канада може зняти санкції з Портнова якщо Генпрокуратура України не надасть підстав для їхнього продовження. У ГПУ відмовилися коментувати, чи збираються це робити, посилаючись на таємницю слідства.[52] 27 листопада 2019 року генеральний прокурор України Руслан Рябошапка повідомив у Верховній раді, що ГПУ таки веде перемовини із офіційною владою Канади щодо санкцій проти Портнова, але не повідомив деталей.[53]

У грудні 2021 року Офіс з контролю іноземних активів[en] (США) вніс Портнова до санкційного списку за звинуваченнями у причетності до масштабної корупції в Україні, зокрема у судовій гілці влади. За даними Мінфіну США, завдяки хабарництву, Портнов налагодив зв'язки із судовим та правоохоронним апаратами України[54]. Портнову було заборонено в'їзд до США, надання візи та передбачено блокування усі фінансових активів у банках США[3][7].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Кримінальні провадження та судові справи[ред. | ред. код]

Суд проти Порошенка[ред. | ред. код]

2005 — Портнов представляв в суді інтереси Олександра Зінченка, Держсекретаря України. Портнов стверджував, що його юридична компанія безкоштовно надавала послуги Зінченку, щоб допомогти «боротьбі з корупцією». Крім того, Портнов у суді намагався оскаржити законність суміщення Петром Порошенком депутатського мандата і посади секретаря РНБО, а також пропонував реприватизувати майно Порошенка. Суди проти Порошенка Портнов програв.[16]

Масові вбивства на Майдані[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 Генеральна прокуратура України скерувала вимогу до Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України з вимогою негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого 2014 року, в цьому списку перебував і колишній заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов.[22]

15 серпня 2014 року Печерський районний суд Києва частково задовольнив позов Портнова до Генпрокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, постановивши визнати недостовірною інформацію про його, нібито, причетність до масових вбивств активістів на Майдані під час зимових подій 2014.[55][56]

Провадження 6 березня[ред. | ред. код]

6 березня 2014 року проти Андрія Портнова було відкрите провадження за фактами погроз народним депутатам, а також привласнення коштів Київського національного університету та Київського національного економічного університету на 137,6 тисячі гривень, й можливого привласнення сум незаконних виплат колишнім співробітником АП в особливо великих розмірах.[57][16]

Розтрата майна[ред. | ред. код]

У травні 2014 року прокуратура Києва відкрила кримінальні провадження проти Портнова за ч. 2 ст. 191 (присвоєння, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) і ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу. Портнову інкримінували, що у червні 2010 року він, використовуючи своє службове становище, незаконно очолив кафедру конституційного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, а також заволодів коштами університету, жодного разу при цьому не відвідуючи лекції. Крім того, з метою незаконного впливу на судову систему вже як представник вищого навчального закладу Портнов став членом Вищої ради юстиції.[58]

24 лютого 2015 року справу було перекваліфіковано, після оновлення повідомлення про підозру залишилось лише звинувачення у заволодінні заробітною платою університету по ст. 191 КК України.[59][первинне джерело]

Станом на лютий 2015 року Портнов перебував у списках МВС як особа, що переховується від прокуратури України. Була зазначена стаття 191 ч.3 Кримінального кодексу.[60]

До березня 2016 року слідство не змогло встановити осіб, які заволоділи коштами університету у розмірі 800 грн., та кримінальне провадження було закрито.[61][первинне джерело]

Розкрадання нерухомості в Межигір'ї[ред. | ред. код]

9 жовтня 2014 року суд визнав недостовірною інформацію про причетність Андрія Портнова до участі в розкраданні землі та об'єктів нерухомості в Межигір'ї та легалізації коштів, оприлюднену керівництвом Генеральної прокуратури України на його адресу на прес-конференції 20 травня і зобов'язав Генеральну прокуратуру України в 10-денний термін цю інформацію публічно спростувати.[62][63]

Портнов проти Ради ЄС[ред. | ред. код]

У жовтні 2015 року Суд Європейського союзу, розташований у Люксембурзі, ухвалив рішення у справі «Портнов проти Ради ЄС» на користь Портнова та визнав накладення санкцій незаконним. Суд визнав, що накладення санкцій лише за ознакою співпраці з колишнім режимом є неприпустимим. Єдиною причиною для накладення санкцій на Андрія Портнова був лист від генеральної прокуратури України, в якому ГПУ стверджувала, що Портнов причетний до «розтрати значної кількості державних коштів та їх нелегальний вивід за межу України». Однак, за даними суду, лист від України не містив жодних інших деталей щодо фактів, звинувачення у яких приписувалося позивачу, і це — недостатня підстава для запровадження санкцій проти посадовців.[49]

Портнов так прокоментував перемогу в суді:[16]

Як відомо, в березні 2015 року ЄС скасував щодо мене санкції. Мені цього було недостатньо. Я закінчив відносини з Євросоюзом у судовому процесі в Люксембурзі. Рішенням суду ЄС було встановлено, що санкції щодо мене приймалися незаконно і повністю були скасовані. Європейський суд постановив, що Євросоюз зобов'язаний заплатити мені 15 500 євро і вони були перераховані на рахунок в українському банку. Таким чином закінчилася історія з санкціями. Тобто той, хто їх ввів, за них і заплатив
— Андрій Портнов

Провадження щодо незаконного збагачення на 26 млн гривень[ред. | ред. код]

21 листопада 2017 року проти Андрія Портнова було відкрито провадження, згідно з яким у період з липня 2011 року до 31 грудня 2013 року він отримав незаконні виплати на загальну суму 26 млн гривень. Розслідуванням цієї справи займалося НАБУ.[57]

28 грудня 2018 року керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури направив справу для продовження досудового розслідування у Генеральну прокуратуру.[57]

6 березня 2019 року Національне антикорупційне бюро закрило кримінальне провадження, пояснивши це рішенням Конституційного суду про визнання неконституційною статті Кримінального кодексу України, яка передбачала відповідальність за незаконне збагачення.[16]

Державна зрада[ред. | ред. код]

У січні 2018 року, під час засідання Оболонського суду у справі про держзраду експрезидента Віктора Януковича, прокурорами було оприлюднено телефонну розмову між радником президента РФ Сергієм Глазьєвим і якимось «Володимиром Андрійовичем», записану українською розвідкою 1 березня 2014 року. У розмові Глазьєв повідомляє співрозмовнику, що Верховна Рада АРК має ухвалити якусь постанову, підготовану Портновим.[64][65][66]

3 лютого 2018 року Прокуратура Криму почала перевірку щодо причетності Портнова до окупації та анексії Криму.[66][67]

26 березня 2018 року стало відомо, що проти Андрія Портнова СБУ розпочала кримінальне провадження за статтею 111 Кримінального кодексу — державна зрада.[68][69] За словами нардепа Андрія Левуса, Портнов ймовірно причетний до окупації РФ частини території України:[68]

Про це свідчить запис телефонної розмови між радником Президента Росії Глазьєвим та Головою Верховної Ради АРК Константиновим, що була зафіксована українською розвідкою 1 березня 2014 року. Під час розмови, Глазьєв повідомляє про необхідність прийняття Верховною Радою АРК постанови, яку підготував Портнов — український юрист, ексзаступник глави Адміністрації Президента.

29 березня 2018 року стало відомо, що Портнов подав до Шевченківського районного суду міста Києва позов на СБУ. У позові він вимагає суд визнати недостовірною поширену інформацію про його державну зраду.[70][71]

У квітні 2018 року Портнов заявив у Фейсбук, що готовий дати свідчення прокуратурі:[72]

Не треба намагатися. Я до вас ще два місяці тому звернувся з цим клопотанням… А ви два місяці тому мені відповіли, що можливо зробите це, якщо вам це буде потрібно.
— Андрій Портнов

У серпні 2019 Портнов оприлюднив[6] офіційні листи з прокуратури АР Крим та СБУ, згідно яких за результатами досудового розслідування слідчими було прийняте рішення про закриття справи в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Заяви на Порошенка[ред. | ред. код]

25 червня 2019 року Ігор Головань, адвокат Порошенка, повідомив, що проти Портнова порушено кримінальну справу за статтею Кримінального кодексу «завідомо неправдиві свідчення». Кримінальне провадження зареєстроване за чотирма епізодами діяльності Портнова — заявам по інциденту з українськими моряками у Керченській протоці, по телеканалу «Прямий», по «Кузні на Рибальському» та по Вищій Раді правосуддя.[23]

Позов проти МЗС, ГПУ та посольства України в Канаді[ред. | ред. код]

У лютому 2019 року Портнов подав позов проти МЗС України, Генпрокуратури, посольства України в Канаді та посла Андрія Шевченка за ініціацію збереження санкцій проти нього в Канаді. У позовній заяві Портнов вказав, що чиновники генпрокуратури і посол України в Канаді в листуванні з канадською владою називали його підозрюваним, і нібито через це він потрапив до списку санкцій цієї країни (хоча, за словами Портнова, в той час підозрюваним в жодній справі він не був)[73]. Згідно із інформацією, оприлюдненою у реєстрі Комісара із питань лобізму Канади, аби позбавитися канадських санкцій, Портнов найняв двох лобістів[74].

В липні 2019 року Печерський суд Києва задовольнив позов Портнова «про захист честі й гідності» та постановив стягнути з бюджету 7 млн на користь Портнова[75]. Адвокатка Портнова — Олена Ісаєвська — підтвердила, що рішення виносив суддя Сергій Вовк.[76]

Тиск на журналістів[ред. | ред. код]

В листопаді 2019 року нацполіція зареєструвала кримінальне провадження проти Портнова, йому інкримінується тиск на редакцію програми «Схеми: корупція в деталях» (проект Радіо Свобода). Портнов спочатку оприлюднив персональні дані водія знімальної групи «Схеми» — через те, що редакція готувала розслідування щодо його зв'язків з новою українською владою[77], а згодом пригрозив всій редакції публікацією детальної особистої та персональної інформації і деталей щодо приватного життя[78]. Редакція заявила про тиск,[79] керівництво Радіо Свобода засудило погрози Портнова «Схемам»[80], представники української медіаспільноси виступили із відкритою заявою щодо погроз Портнова редакції «Схем» і закликали притягнути Портнова до відповідальності і гарантувати безпеку журналістам[81]. Нацполіція зареєструвала кримінальне провадження за двома статтями Кримінального кодексу України — «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» і «погроза або насильство щодо журналіста»[82]. Наступного дня поліція відкрила провадження за заявою Портнова про перешкоджання його журналістській діяльності[83], підставою для чого стала довідка з українського телеканалу «112» про те, що він став спеціальним кореспондентом телекомпанії та має письмове редакційне завдання[84]. Телеканал відмовився це коментувати, посилаючись на конфіденційність співпраці[85].

Погрози прокурору Генпрокуратури України[ред. | ред. код]

29 листопада 2019 року прокурор Генпрокуратури Олександр Божко звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області зі скаргою на Портнова. В ній повідомив про погрози насильством, надіслані на його мобільний телефон[86]. У тексті повідомлень, опублікованих українськими медіа, наводяться лайливі слова із погрозами сексуальних дій щодо прокурора[87]. Божко заявив, що Портнов у своїх соцмережах підтвердив автентичність надісланих повідомлень[88] та просить позбавити Портнова адвокатської ліцензії за порушення присяги адвоката[89][90].

Оцінки діяльності[ред. | ред. код]

Проросійська діяльність[ред. | ред. код]

Портнова характеризували як проросійського політика Історична правда,[91] Слідство.Інфо.[92] Відзначало його тісні контакти із проросійськими діячами й організаціями і видання Детектор медіа.[93]

В червні-липні 2020 року Центр "Миротворець" опублікував архів листування Андрія Портнова з помічником Владислава Суркова Борисом Рапопортом. В листуванні Портнов отримував вказівки щодо підривної діяльності керованої ним агентурної групи українських політиків та юристів. В рамках цієї діяльності група під керівництвом Портнова перешкоджала зусиллям по формуванню зовнішньополітичної коаліції на підтримку України у війні з Росією, знищувала можливості для розвитку окремих галузей української промисловості, провокувала масові заворушення, і т. ін. Станом на 2020 рік жоден з учасників листування справжність електроних листів не спростовував[94]. За матеріалами цієї операції Андрій Портнов і кілька підконтрольних йому агентів були занесені до бази сайту «Миротворець».

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений[9]. Має сина Ігоря Портнова (1993 р.н., при народженні — Ігор Додонов, усиновлений Портновим), доньку Лілію Портнову (1994)[9].

За власним зізнанням має ще чотирьох неповнолітніх дітей: 2012, 2014, 2019 і 2022 років народження[95].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. а б в Treasury Issues Sanctions on International Anti-Corruption Day. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 9 грудня 2021. 
  4. Рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/66808/19-ц. 23 січня 2020. Процитовано 22 квітня 2020. 
  5. Портнов довів через суд, що останні 5 років жив в Україні – тепер може стати нардепом. Українська правда (укр.). 31 січня 2020. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 22 квітня 2020. 
  6. а б СБУ закрила справу про держзраду, де згадувався Портнов. Українська правда (16 серпня 2019)
  7. а б США застосували санкції проти Андрія Портнова. Українська правда (укр.). Процитовано 9 грудня 2021. 
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с т Портнов Андрей Владимирович (рос.). ЛІГА.Досье
  9. а б в г д е ж и к л м н п Автобіографія [Архівовано 19 квітня 2013 у Archive.is]. Офіційний сайт Портнова Андрія Володимировича
  10. Тетяна Чорновол: Під парасолькою ІІ. Портнов контролює процес неповернення активів януковичів в Україні. Українська правда - Блоги. Процитовано 3 вересня 2018. 
  11. Татьяна Шахматова. Противоречивый юрист [Архівовано 6 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.). Инвестгазета (5 листопада 2007)
  12. Група Портнова розпалася. Українська правда (25 січня 2011)
  13. а б в г Андрей Портнов: Я не вступал в Партию регионов — я закончил политическую деятельность (рос.). Украинская правда (6 квітня 2010)
  14. Портнов став заступником глави адміністрації Януковича. Українська правда (6 квітня 2010)
  15. У БЮТ згадали, що Портнов з лютого готувався до зради. Українська правда (6 квітня 2010)
  16. а б в г д е ж и к л м н Хто такий Андрій Портнов і чого від нього можна очікувати?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  17. а б в г Люстраційний антимайдан Зеленського. З людей, які протистояли Росії та здійснювали реформи, роблять «ворогів народу». ТЕКСТИ (англ.). Процитовано 23 липня 2019. 
  18. Указ Президента України № 39/2014. Про призначення А. Портнова Першим заступником Глави Адміністрації Президента України.
  19. «Батько судової реформи» Портнов став першим заступником глави АП
  20. Янукович призначив Портнова першим заступником глави АП
  21. Портнов заявив, що втік з України через замах на його життя. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  22. а б Генпркуратура доручила затримати
  23. а б Через звинувачення Портнова на адресу Порошенка порушена кримінальна справа — адвокат. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  24. Родина Портнова володіє нерухомістю в Москві спільно з друзями Лаврова. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 12 вересня 2022. 
  25. Екс-радник Януковича про скасування санкцій ЄС: Той, хто їх ввів, зрештою за них і заплатив. телеканалі ZIK. HARD з Влащенко. 24 січня 2018. 
  26. Портнов подал в суд на правительство Канады. Комсомольская правда в Украине (ru-RU). 8 ноября 2017, 13:38. 
  27. Закусило, Мар'яна (5 жовтня 2018). Власником NewsOne став Козак, Портнов заявив про припинення управління каналом. detector.media (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  28. Портнов заявляет, что получил телеканал NewsOne в управление на три года. delo.ua (рос.). Процитовано 23 липня 2019. 
  29. Портнов заявив, що повернувся в Україну. Українська правда (укр.). Процитовано 19 травня 2019. 
  30. Портнов повернувся в Україну. РБК-Україна (рос.). Процитовано 19 травня 2019. 
  31. "А у вас є докази про скоєний Портновим злочин?" - Луценко про повернення заступника глави АП часів Януковича. www.unian.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  32. Портнов подав до ДБР уже четверту заяву щодо Порошенка. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  33. ДБР зареєструвало заяву Портнова щодо Порошенка. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  34. Заступник глави АП часів Януковича Портнов заявив, що подав заяву до ДБР щодо Порошенка. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  35. Портнов поновився професором в університеті Шевченка
  36. Портнов поновився професором в університеті Шевченка, студенти збираються на протест. https://hromadske.ua/. Громадське телебачення. 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019. 
  37. Ректор КНУ зачитав наказ про скасування призначення Портнова. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо «Свобода». 20 червня 2019. Процитовано 28 червня 2019. 
  38. Ректор КНУ звільнив Портнова від викладацької діяльності. www.unian.ua (укр.). Процитовано 29 грудня 2019. 
  39. Портнова звільнили з посади професора КНУ. Слово і Діло (укр.). Процитовано 29 грудня 2019. 
  40. Ректор КНУ зачитав наказ про скасування призначення Портнова. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 грудня 2019. 
  41. Портнов довів через суд, що останні 5 років жив в Україні – тепер може стати нардепом. Українська правда (укр.). Процитовано 1 лютого 2020. 
  42. Портнов виїхав із України у червні, прикордонники не розкривають підстав – «Схеми». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 вересня 2022. 
  43. Портнов втік з України. Стерненко припускає, що це через зв'язки з Татаровим (uk-UA). Процитовано 8 вересня 2022. 
  44. Син Портнова виїхав з України як волонтер «за гуманітаркою» ще у березні, і не повернувся – «Схеми». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 вересня 2022. 
  45. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників
  46. ЄС зняв санкції з Азарова-молодшого, Портнова, Якименка та Калініна. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  47. Из санкционного списка ЕС выбыли четверо соратников Януковича (06.03.2015)
  48. http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2015.062.01.0001.01.ENG
  49. а б ПОРТНОВ ВИГРАВ СПРАВУ В СУДІ ЄС. Українська правда. Процитовано 2 листопада 2016. 
  50. ГПУ просить Канаду зняти санкції з Портнова: фотофакт. 24 канал. Процитовано 26 серпня 2019. 
  51. Канада зніме санкції з Портнова, якщо ГПУ не надасть підстав для їхнього продовження. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  52. У ГПУ відмовилися пояснити, чи проситимуть уряд Канади продовжити санкції щодо Портнова. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  53. ГПУ ведет переговоры с Канадой о санкциях против Портнова. РБК-Україна (рос.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  54. США запровадили санкції проти українців: хто увійшов до списку. РБК-Украина (рос.). Процитовано 10 грудня 2021. 
  55. Суд задовольнив позов Портнова до Генпрокуратури. Уніан. 15.08.2014. 
  56. Справа № 757/20159/14-ц. Печерський районний суд міста Києва. 15.08.2014. Архів оригіналу за 22.08.2014. Процитовано 11.11.2014. 
  57. а б в Печерский суд дал ГПУ месяц на завершение расследования дела Портнова. LB.ua. Процитовано 23 липня 2019. 
  58. Прокуратура почала розслідування стосовно Портнова і Лукаш. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 15 липня 2019. 
  59. Текст підозри 2
  60. МВС України. web.archive.org. 23 лютого 2015. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 15 липня 2019. 
  61. Постанова про закриття кримінального провадження
  62. Портнов виграв черговий позов проти ГПУ. Уніан. 09.10.2014. 
  63. Портнов виграв суд проти Генпрокуратури. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  64. Цензор.НЕТ. "Если мы заблокируем Запорожье, мы выиграем. Это плотина, мосты и энергетика. Без энергетики Крым нежизнеспособен". Пленки Глазьева. Часть 4. Цензор.нет (рос.). Процитовано 23 липня 2019. 
  65. Цензор.НЕТ. Проект постановления ВР АРК во время начала оккупации готовил Портнов, - советник Путина Глазьев. Цензор.нет (рос.). Процитовано 23 липня 2019. 
  66. а б Прокуратура Криму перевіряє причетність Портнова до анексії півострова. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  67. Прокуратура перевіряє, чи писав Портнов постанову ВР Криму на початку окупації. Українська правда (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  68. а б СБУ розпочала провадження щодо Портнова. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  69. Проти Портнова відкрили провадження за підозрою у держзраді. Українська правда (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  70. Екс-заступник глави АП Портнов повернувся до України. www.unian.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  71. Екс-заступник глави АП часів Януковича Портнов судитиметься з СБУ. hromadske.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  72. Держзрада Портнова. У справі фігурує і колишній керівник управління юстиції в Криму. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2019. 
  73. Портнову відшкодують майже 7 мільйонів гривень з держбюджету, – рішення суду. 24 канал. Процитовано 30 листопада 2019. 
  74. Портнов найняв у Канаді лобістів, аби позбавитися санкцій. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  75. Портнов заявляє, що суд задовольнив його позов до держави Україна на 7 мільйонів гривень. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  76. Портнову відшкодують майже 7 мільйонів гривень з держбюджету, – рішення суду. 24 канал. Процитовано 2 серпня 2019. 
  77. Портнов оприлюднив персональні дані водія «Схем» через те, що редакція готує про нього розслідування. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  78. Портнов перейшов до нових погроз всій команді розслідувачів «Схем». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  79. Портнов тисне на редакцію «Схем», яка готує про нього журналістське розслідування – заява. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  80. Президент Радіо Свобода засудив тиск і погрози «Схемам» з боку Портнова і закликав правоохоронців відреагувати. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  81. Заява Медіаруху щодо погроз Андрія Портнова редакції «Схем» та публікації особистих даних членів знімальної групи. detector.media (укр.). 4 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019. 
  82. Нацполіція відкрила кримінальну справу проти Портнова: у чому його підозрюють. 24 канал. Процитовано 10 листопада 2019. 
  83. Поліція відкрила провадження за заявою Портнова про перешкоджання його «журналістській діяльності». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  84. Портнов сказав, що нібито має редакційне завдання інформувати суспільство про «незаконні дії журналістів». detector.media (укр.). 5 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019. 
  85. Рябоштан, Ірина (5 листопада 2019). Співпраця «112 Україна» з Портновим має «конфіденційний характер» – генпродюсер. detector.media (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  86. Прокурор, якому Портнов погрожував, просить позбавити його права займатися адвокатською діяльністю. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  87. Портнов может расплатиться адвокатской лицензией за угрозы прокурору "в***ать в тупой собачий рот". ТСН.ua (рос.). 29 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019. 
  88. Радіо Свобода Daily: Прокурор ГПУ просить позбавити Портнова права займатися адвокатською діяльністю. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  89. Прокурор ГПУ просит комиссию адвокатов лишить Портнова лицензии. news.liga.net (рос.). 29 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019. 
  90. Прокурор, которому угрожал Портнов, просит лишить его права на адвокатскую деятельность. Украинская правда (рос.). Процитовано 30 листопада 2019. 
  91. Портнов погрожує Музею Майдану закриттям та репресіями. Історична правда. Процитовано 29 січня 2021. 
  92. Новий заступник керівника ОП Татаров захищав у суді одіозних проросійських діячів. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 29 січня 2021. 
  93. Рихліцький, Володимир (5 липня 2019). Непокаране зло повертається й росте. Хто такий Андрій Портнов?. ms.detector.media (укр.). Процитовано 29 січня 2021. 
  94. * Агент «Казбек» та його злочини проти України, ч.1
  95. Политика Страны. Telegram. Процитовано 12 вересня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]