Портнов Андрій Володимирович (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портнов Андрій Володимирович
Andrey Portnov in December 2015.jpg
Народився 17 травня 1979(1979-05-17) (36 років)
УРСР, Дніпропетровськ, УРСР
Місце проживання м. Київ Україна
Громадянство Україна Україна
Alma mater Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузь наукових інтересів Історія
Науковий ступінь кандидат історичних наук

Портнов Андрій Володимирович (нар.17 травня 1979, Дніпропетровськ) — український історик, редактор, есеїст, перекладач.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 17 травня 1979 року в Дніпропетровську. Закінчив СШ № 9 з поглибленим вивченням англійської мови, де його вчителькою історії була Олена Вячеславівна Зима. У 1996 року вступив на історичний факультет Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, який закінчив у 2001 році із відзнакою, захистивши магістерську роботу «Володимир Пархоменко: історик та його наукова спадщина»[1].

У 2000 році навчався на школі Осередку дослідження античної традиції Варшавського університету.

У 2001 році отримав стипендію уряду Польщі на навчання у магістратурі Студіум Східної Європи Варшавського університету, яку закінчив 2003 року з відзнакою, захистивши магістерську роботу «Польські подорожники на Балканах у XIX ст.»[1].

Протягом 2002–2004 років навчався в аспірантурі Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України у Львові. 17 травня 2005 року захистив кандидатську дисертацію «Науково-освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919–1939)» (науковий керівник — Ярослав Ісаєвич)[1][2].

Впродовж 2004–2006 років займав посаду молодшого наукового співробітника відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, а у 2006–2008 роках був старшим науковим співробітником Інституту європейських досліджень НАН України в Києві.

У 2004–2006 роках був запрошеним науковим працівником Трирського університету (Німеччина)[2].

Протягом 2006–2010 років був членом (а пізніше і головою) експертної ради програми «Соціальний капітал і академічні публікації» Міжнародного фонду «Відродження».

у 2009–2010 роках обіймав посаду радника директора Національного інституту стратегічних досліджень.

У 2007–2010 роках за запрошеннями виступав із лекціями або був запрошеним науковим співробітником у Центрі досліджень Голокосту і геноцидів в Амстердамі, Гельсинському та Кембріджському університетах, Центрі російських, кавказьких та центрально-европейських досліджень в Парижі.

У 2008–2010 роках був головним редактором часопису «Україна Модерна».

З 2012 року є редактором наукового сайту Historians.in.ua[3].

Творчий доробок[ред.ред. код]

Обкладинка книги: Андрій Портнов. Між «Центральною Європою» та «Русским миром»: Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій (2009)

Андрій Портнов є автором більше 150 наукових публікацій з історії української історіографії, польсько-українсько-російських взаємин, проблематики пам'яті в Європі. Веде регулярні інтернет-блоги на сайтах "Уроки истории" та "Ab Imperio". Перекладач кількох наукових книжок з англійської.

Книжка Андрія Портнова «Історії істориків» отримала резонанс в науковій спільноті істориків[4][5].

Основні публікації[ред.ред. код]

Монографії:

Статті:

Переклади:

  • Педрик Кені. Карнавал революції. Центральна Європа 1989 року. — Київ: Критика, 2006. — 472 с. [із сестрою Тетяною].
  • Нові перспективи історіописання /За ред. Пітера Берка. — Київ: Ніка-Центр, 2004. — 392 с. [із сестрою Тетяною].
  • Тейлор А. Дж. Габсбурзька монархія 1809–1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. — 268 с. [із Сергієм Савченком].

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Член Харківського історико-філологічного товариства.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]