Порт-Локрой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покинута британська база у гавані Порт-Локрой, 1962 рік
База, переобладнана під музей
Харчовий раціон на музейному стенді

Порт-Локрой — це природна гавань на північно-західному березі острова Вінке в архіпелазі Палмера перед Антарктичним півостровом. На антарктичній базі знаходиться найпівденніше поштове відділення в світі.

Історія[ред. | ред. код]

Бухта була відкрита у 1904 році й названа на честь французького політика і віцепрезидента Палати депутатів Едуара Локруа, який допомагав Жан-Батисту Шарко в отриманні державного фінансування для його французької антарктичної експедиції. Гавань використовувалася для китобійного промислу між 1911 і 1931 роками. Під час Другої світової війни британська воєнна операція «Табарин» заснувала станцію Порт-Локрой на маленькому острові Гудьє у гавані, котра продовжувала діяти у якості британської дослідницької станції до 16 січня 1962 року[1].

У 1996 році база була відремонтована і на даний час є музеєм і поштовим відділенням й підпорядкована Фонду антарктичної спадщини Сполученого Королівства.

Порт-Локрой — один із найпопулярніших туристичних напрямків для пасажирів круїзних лайнерів в Антарктиці. Надходження від невеликого сувенірного магазину фінансують утримання цього місця й інших історичних місць і пам'яток в Антарктиді[2].

Фонд збирає дані для Британської антарктичної служби з метою спостереження за впливом туризму на популяцію пінгвінів. Половина території острова відкрита для туристів, а інша половина призначена для пінгвінів. Штат з чотирьох осіб зазвичай опікується 70 000 найменувань поштової кореспонденції, а також контролює та обслуговує близько 18 000 відвідувачів, які прибувають протягом п'ятимісячного антарктичного круїзного сезону[3][4][5]. Відвідувачам також пропонується сувенірний штамп в паспорт[6].

Історичне місце[ред. | ред. код]

Історичне значення цього місця пов'язано як зі створенням тут в 1944 році бази (операція «Табарин»), так і з проведеною науковою роботою, включаючи перші вимірювання іоносфери та перший запис атмосферного свисту з Антарктиди. Порт-Локрой був також ключовим об'єктом моніторингу впродовж Міжнародного геофізичного року (1957). Ця ділянка була зазначена як історична пам'ятка (HSM-61), за пропозицією Сполученого Королівства на Консультативній нараді з Договору про Антарктику[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Основа острова Гудьє і мису Джугла — мезозойський граніт з мафічними дамбами і ксенолітами. Паралельні гравійні смуги на мисі Джугла є результатом післяльодовикового (ізостатичного) підняття рівня внаслідок танення набагато більшої плейстоценової крижаної шапки й, відповідно, зменшення тиску.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Station A British Antarctic Survey
  2. Port Lockroy Station. British Antarctic Survey. Процитовано 2016-02-04. 
  3. Peterson, Kim (2015-02-18). Wanted: Postmaster at the end of the world. CBS News. 
  4. "{{{title}}}". Nature. PBS. 2015-01-28. No. 9, season 33.
  5. Schernthanner, Liesl (2015-01-21). What It’s Like to Live and Work Among Antarctic Penguins. PBS. 
  6. Penguins and Postcards in Port Lockroy, Antarctica
  7. List of Historic Sites and Monuments approved by the ATCM (2012). Antarctic Treaty Secretariat. 2012. Процитовано 2014-01-04. 

Посилання[ред. | ред. код]