Порт Лос-Анджелеса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порт Лос-Анджелеса
The Port of Los Angeles
Розташування
Країна США
Розташування Лос-Анджелес, Каліфорнія
Координати 33°43′48″ пн. ш. 118°15′45″ зх. д. / 33.73000° пн. ш. 118.26250° зх. д. / 33.73000; -118.26250Координати: 33°43′48″ пн. ш. 118°15′45″ зх. д. / 33.73000° пн. ш. 118.26250° зх. д. / 33.73000; -118.26250[1]
UN/LOCODE[en] USLAX
Інформація
Відкритий 9 грудня 1907
Осадка суден 16 метрів
Статистика
Річний тоннаж вантажів 178 мільйонів тонн (2019)
9.3 мільйонів TEU (2019)
Вартість вантажу 276 мільярдів доларів
portoflosangeles.org
Мапа
Мапа

Порт Лос-Анджелеса, який також називають «Порт Америки», — морський порт, яким керує Департамент гавані Лос-Анджелеса, підрозділ міста Лос-Анджелес. Він займає 3000 гектар землі і води з 69 км., набережної і примикає до окремого порту Лонг-Біч. Порт розташований у затоці Сан-Педро в районах Сан-Педро та Вілмінгтон Лос-Анджелеса, приблизно за 32 км на південь від центру міста.

Порт Лос-Анджелеса забезпечує працевлаштування 529 000 людей у п’яти округах і 1,6 мільйона людей у всьому світі. Вантаж, що надходить у порт, становить приблизно 20% усіх вантажів, що надходять у Сполучені Штати[2]. Глибина каналу порту становить 16 м. У порту є 25 вантажних терміналів, 82 контейнерні крани, 8 контейнерних терміналів і 182 км докової залізниці. Основним імпортом порту були меблі, автомобільні деталі, одяг, взуття та електроніка. У 2019 році основним експортом порту були макулатура, корми для домашніх тварин, металобрухт і соєві боби[3]. Згідно зі звітом порту, опублікованим у 2020 році, його трійкою найбільших торгових партнерів були Китай (включаючи Гонконг), Японія та В’єтнам[4].

Історія[ред. | ред. код]

CMA CGM Benjamin Franklin[en], найбільше судно, що причалилося в порту.

У 1542 році Хуан Родрікес Кабрільйо відкрив «Бухту димів»[5]. Затока Сан-Педро, що виходить на південь, спочатку була неглибокою глиною, занадто м'якою, щоб підтримувати пристань. Кораблі-відвідувачі мали два варіанти: залишатися на якірі далеко, щоб їхні вантажі та пасажирів переправляли на берег, або самі на берег. Цей липкий процес описаний у «Два роки до щогли» Річардом Генрі Даною-молодшим, який був членом екіпажу під час подорожі 1834 року, яка відвідала затоку Сан-Педро. Фінес Беннінг значно покращив судноплавство, коли в 1871 році він прокопав канал до Вілмінгтона на глибину 10 футів (3,0 м). Того року порт обслуговував 50 000 тонн судноплавства. Банінг володів диліжанською лінією з маршрутами, що з'єднують Сан-Педро з Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, і Юмою, штат Аризона, і в 1868 році він побудував залізницю, яка з'єднала затоку Сан-Педро з Лос-Анджелесом, першу в цьому районі[6].

Судноплавство[ред. | ред. код]

Обсяг контейнерів порту становив 9,3 мільйона одиниць двадцятифутового еквіваленту (TEU) у 2019 календарному році, що на 5,5% більше, ніж рекордний 2016 рік – 8,8 мільйона TEU. Це найбільший вантаж, який щорічно переміщується портом Західної півкулі. Порт є найбільш завантаженим портом у Сполучених Штатах за обсягом контейнерів, 19-м за завантаженістю контейнерним портом у світі та 10-м за завантаженістю у світі в поєднанні з сусіднім портом Лонг-Біч. Порт також є першим вантажним шлюзом у Сполучених Штатах за вартістю перевезень, що проходять через нього[7]. Головними торговими партнерами порту в 2019 році були:

  1. Китай/Гонконг (128 мільярдів доларів)
  2. Японія (89 мільярдів доларів)
  3. В'єтнам (21 мільярд доларів)
  4. Південна Корея (15 мільярдів доларів)
  5. Тайвань (15 мільярдів доларів)

Всесвітній круїзний центр[ред. | ред. код]

Norwegian Star[en] у Всесвітньому круїзному центрі.

Всесвітній круїзний центр порту, розташований в районі Сан-Педро під мостом Вінсента Томаса, має три причали для пасажирських суден[8], які перевозять понад 1 мільйон пасажирів щорічно, що робить його найбільшим терміналом для круїзних суден на західному узбережжі Сполучених Штатів [цитування] необхідно]. Він пов’язаний пішохідною набережною з набережними музеєм USS Iowa та Морським музеєм Лос-Анджелеса, а також з морським акваріумом Cabrillo та іншими пам’ятками Сан-Педро тролейбусом/шаттлом Waterfront Red Car.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Port of Los Angeles. Інформаційна система географічних назв, Геологічна служба США (USGS).
  2. Kitroeff, Natalie (27 квітня 2016). Competitors are eating into L.A. ports' dominance. Los Angeles Times. Процитовано 22 травня 2017.
  3. Facts and Figures | Statistics | Port of Los Angeles. www.portoflosangeles.org. Процитовано 10 червня 2020.
  4. Port of Los Angeles (2020). The Port of Los Angeles – Info About the Port. The Port of Los Angeles.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Sowinski, L., Portrait of a Port, World Trade Magazine, February 2007, p. 32
  6. Estrada, Gilbert (24 січня 2014). Brief History of the Ports of Los Angeles and Long Beach. KCET (англ.). Процитовано 21 січня 2021.
  7. Top 25 U.S. Freight Gateways, Ranked by Value of Shipments: 2008. U.S. Department of Transportation. 2009. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 липня 2013.
  8. Cruise Passenger and Ferry Terminals. The Port of Los Angeles. Процитовано 21 грудня 2016.